ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 910/10060/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатностіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 26.05.2015 р.у справі№ 910/10060/15 господарського суду міста Києваза позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі - Фонд, позивач)доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (надалі - ПАТ КБ "Надра", Банк, відповідач)прозобов'язання вчинити дії за участю представників: від позивача- не з'явилися від відповідача- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року Фонд звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Банку про зобов'язання виконати умови договору банківського рахунку № 10/2011/10004317 від 28.10.2011 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2015 р. (суддя Шкурдова Л.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 р. (головуючий суддя Буравльов С.І., судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В.) рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими постановою та рішенням, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення по суті позовних вимог шляхом прийняття відповідної постанови, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.09.2015 р. (головуючий суддя Плюшко І.А., судді: Самусенко С.С., Татьков В.І. (доповідач) касаційну скаргу позивача у справі прийнято до касаційного провадження, розгляд скарги призначено на 06.10.2015 р.

01 жовтня 2015 року, через канцелярію Вищого господарського суду України, від заявника касаційної скарги надійшло клопотання про розгляд справи № 910/10060/15 без участі його представника.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 28.10.2011 р. між позивачем та відповідачем укладено договір банківського рахунку № 10/2011/10004317 (надалі - Договір), відповідно до умов якого банк зобов'язався відкрити клієнту поточний рахунок № 25609003732001, № 25608003732002, № 25607003732003 для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюються після отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби.

Згідно з п. 2.2.1. Договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження прав розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Умовами пункту 2.3.3. Договору передбачено, що банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до банку в операційний час, виконуються банком того ж дня (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору клієнт може подавати до банку розрахункові документи як в паперовій формі, так із використанням електронних розрахункових документів, відповідно до окремого укладеного договору.

Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (п. 8.1. Договору).

У зв'язку з проведенням реорганізації Філії ПАТ КБ "Надра" з 19.03.2012 р., банком було змінено номери рахунків:

- № 25609003732001 на № 25601231287001;

- № 25607003732003 на № 25609231287003;

- № 25608003732002 на № 25600231287002;

- № 26040003732001 на № 26042231287001.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для проведення операцій за рахунками було надано банку платіжні доручення на загальну суму 279 200,33 грн.

Так, на підставі договору позивачем були надані відповідачу наступні розпорядження щодо здійснення платежів:

- по рахунку № 25600231287002 - 181 067,55 грн.;

- по рахунку № 25609231287003 - 98 132,78 грн.

Однак, за період з 28.01.2015 р. по 06.02.2015 р. кошти, які підлягали переказу своєчасно не надійшли на рахунки позивача.

18 лютого 2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив усунути порушення умов Договору.

У відповідь на претензію, Банк у своєму листі зазначив, що у зв'язку із запровадженням в банку тимчасової адміністрації з 06.02.2015 р. у нього немає можливості задовольнити вимоги Фонду в силу положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України; безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

У відповідності до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

Пунктом 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня. Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

Відповідно до п.п. 8.1. ст. 8, п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Згідно з п. 8.4. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою правління НБУ № 83 від 05.02.2015 р. ПАТ "КБ "Надра" було віднесено до категорії неплатоспроможних, а на момент звернення Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з позовом у даній справі в ПАТ "КБ "Надра" була введена тимчасова адміністрація відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 26 від 05.02.2015 р., яка була запроваджена з 06.02.2015 р. по 06.05.2015 р. та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 85 від 23.04.2015 р. строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Надра" були подовжені до 05.06.2015 р. включно та продовжені повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.

05 червня 2015 р. рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 113 на підставі постанови правління НБУ № 356 від 04.06.2015 р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного "Комерційний банк "Надра" було розпочато ліквідацію відповідача.

Відповідно до п.п. 16, 6 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 5 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до п. 1 ч. 5 якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

В розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Водночас, відповідно до ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно з положеннями ЦК України, Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і "Про банки і банківську діяльність", умовами договору банківського рахунка між сторонами у справі склалися зобов'язальні правовідносини, які мають майново-грошовий характер, а отже, у такому разі позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого поширюється обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій вірно встановили, що позивач у справі є кредитором банку, на якого розповсюджується обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та у зв'язку з цим дійшли обґрунтованого висновку про неможливість задоволення позовних вимог у даній справі про зобов'язання відповідача здійснити перерахування грошових кошти в зазначеній позивачем сумі за договором банківського рахунку під час запровадження в банку тимчасової адміністрації.

Крім того, відповідно до п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 р. № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" під час процедури ліквідації банку суди повинні виходити із вимог статей 601 - 602 ЦК, статей 92 - 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та враховувати, що цим Законом встановлено чіткий порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, який не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора.

Таким чином, ПАТ "КБ "Надра" не має права здійснити перерахування грошових коштів позивачу у спосіб або в іншому порядку, ніж у порядку задоволення вимог кредиторів, що визначений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Водночас, судова колегія зазначає, що встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження та положення щодо порядку задоволення вимог кредиторів банку при тимчасовій адміністрації є імперативними і застосовуються навіть за умови подання платіжного документа до введення тимчасової адміністрації, у зв'язку з чим колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідач повинен виконати свої зобов'язання за укладеним договором банківського рахунку, оскільки невиконані платіжні документи були подані до запровадження в ПАТ "КБ "Надра" тимчасової адміністрації.

При цьому, слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права на грошові кошти, які знаходяться на рахунках у банку відповідача, в порядку, передбаченому розділом VIIІ Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив прийняте рішення без змін.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням, зокрема, вимог процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2015 р. у справі № 910/10060/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков