ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 908/5564/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод", Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015у справі№ 908/5564/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод",простягнення 43395584,44 грн.,за участю від прокуратури: Бондарчук В.М. (посвідчення від 22.11.2013 № 023013, та від представників сторінвід позивача:Сидорченко В.В. (довіреність від 13.05.2014 № 14-130),від відповідача:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у грудні 2014 року звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" про стягнення заборгованості за поставлений природний газ, на підставі договору купівлі - продажу природного газу № 143/14-ПР від 26.12.2013, за період з січня 2014 року по червень 2014 року в сумі 27422329,22 грн., пеню в сумі 1769722,13 грн., 7% штрафу в сумі 2205090,10 грн., інфляційні втрати в сумі 2170485,07 грн., 3% річних в сумі 249378,62 грн.

Позивачем 13.01.2015 надано суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ, на підставі договору купівлі - продажу природного газу № 143/14-ПР від 26.12.2013, за період з січня 2014 року по вересень 2014 року в сумі 31131767,82 грн., пеню в сумі 3814739,88 грн., 7% штрафу в сумі 3024750,81 грн., інфляційні втрати в сумі 4870147,72 грн. 3% річних в сумі 554178,21 грн.

Заява позивача прийнята судом, оскільки подана відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.01.2015 у справі № 908/5564/14 (суддя Місюра Л.С.) позов частково задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 31031767,82 грн. основного боргу, 4870147,72 грн. інфляційних втрат, 554178,21 грн. 3% річних, 2000000 грн. пені, 1800000,00 грн. штрафу, розстрочивши виконання рішення суду на 3 місяці, з оплатою в наступному порядку: до 29.02.2015 - 13418697,91 грн.; до 29.03.2015 - 13418697,92 грн.; до 29.04.2015 - 13418697,92 грн. Видати наказ.

Провадження у справі щодо стягнення основного боргу в сумі 100000,00 грн. припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" судовий збір в сумі 73080,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 908/5564/14 (у складі колегії суддів: Здоровко Л.М. - головуючого, Плахов О.В., Шутенко І.А.) рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2015 у справі № 908/5564/14 змінено та викладено в наступній редакції:

Позов частково задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 31031767,82 грн. основного боргу, 4870147,72 грн. інфляційних втрат, 554178,21 грн. 3% річних, 2000000 грн. пені, 1800000,00 грн. штрафу, розстрочивши виконання рішення суду на 12 місяців, з оплатою в наступному порядку: до 06.05.2015 - 3354674,48 грн.; до 06.06.2015 - 3354674,48 грн.; до 06.07.2015 - 3354674,48 грн.; до 06.08.2015 - 3354674,48 грн.; до 06.09.2015 - 3354674,48 грн.; до 06.10.2015 - 3354674,48 грн.; до 06.11.2015 - 3354674,48 грн.; до 06.12.2015 - 3354674,48 грн.; до 06.01.2016 - 3354674,48 грн.; до 06.02.2016 - 3354674,48 грн.; до 06.03.2016 - 3354674,48 грн.; до 06.04.2016 - 3354674,48 грн.

Провадження у справі щодо стягнення основного боргу в сумі 100000,00 грн. припинено; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" судовий збір в сумі 73080,00 грн.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 908/5564/14 Господарського суду Запорізької області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 908/5564/14 Господарського суду Запорізької області та відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача 1818770,08 грн. пені, 1528472,87 грн. 7% штрафу, 4543328,82 грн. інфляційних втрат, 512355,93 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 908/5564/14 Господарського суду Запорізької області, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 908/5564/14 Господарського суду Запорізької області в частині відмови у стягненні 1814739,88 грн. пені, 1224750,81 грн. 7 % штрафу та розстрочки виконання рішення на 12-ть місяців, і прийняти в цій частині нове рішення яким стягнути з відповідача на користь позивача 1814739,88 грн. пені, 1224750,81 грн. 7 % штрафу в стягненні яких було відмовлено та відмовити відповідачу у наданні розстрочки на 12-ть місяців. В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 908/5564/14 залишити без змін.

У касаційній скарзі заявники посилаються на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Бондаря С.В. від 14.09.2015 № 05-05/1569 а, у зв'язку з відпусткою суддів Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідача), Вовка І.В., Грека Б.М., для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 908/5564/14.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Бондаря С.В. від 14.09.2015 № 05-05/1569, у зв'язку з відпусткою суддів Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідача), Вовка І.В., Грека Б.М., для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 908/5564/14.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України Бондаря С.В від 06.10.2015 № 05-05/1818, у зв'язку з виходом з відпустки суддів Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 908/5564/14.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України Бондаря С.В від 06.10.2015 № 05-05/1819, у зв'язку з виходом з відпустки суддів Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., для розгляду касаційної скарги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 908/5564/14.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши прокурора, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Краматорський феросплавний завод" (покупець) 26.12.2013 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 143/14-ПР.

Згідно з пунктом 1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

На виконання вказаного договору позивач поставив відповідачу природний газ в період з січня 2014 року по вересень 2014 року на суму 47920881,82 грн., що підтверджується актами приймання-передачі.

Відповідачем сплачено за спожитий газ 16889114,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 15.01.2014 8631, від 24.01.2014 № 8789, від 28.01.2014 № 8854, від 28.01.2014 № 8846, від 18.03.2014 № 756, від 21.05.2014 № 845, від 30.05.2014 № 745, від 22.07.2014 № 1010, від 23.07.2014 № 1011, від 13.08.2014 № 1389, від 15.08.2014 № 1417, від 21.08.2014 № 1466, від 26.08.2014 № 1516, від 16.09.2014 № 1740, від 17.09.2014 № 1077, від 26.09.2014 № 1875, від 08.10.2014 № 1958, від 11.12.2014 № 2616.

Сума основної заборгованості складає 31031767,82 грн., з врахуванням сплати відповідачем 100000,00 грн. під час розгляду справи, що підтверджується платіжним дорученням від 11.12.2014 № 2616.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку щодо припинення провадження у справі на підстав пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору щодо основної заборгованості у сумі 100000,00 грн., у зв'язку зі сплатою відповідачем такої заборгованості.

Судами встановлено, що пунктом 6.1 договору передбачено: оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач зобов'язаний остаточний розрахунок здійснити 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.4 договору сторонами погоджено, що у разі наявності заборгованості за минули періоди а/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; в другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що відповідачем не виконано належним чином умов укладеного між сторонами договору від 26.12.2013 № 143/14-ПР щодо виконання грошового зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції правомірно погодився з судом першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача за неналежне виконання умов договору від 26.12.2013 № 143/14-ПР основної заборгованості за спожитий природний газ у сумі 31031767,82грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідальність відповідача за несвоєчасну сплату одержаного товару у вигляді стягнення пені передбачено пунктом 7.2 договору, за яким сторони погодили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за яким сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Із змісту вказаної статті вбачається, що господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновками суду першої інстанції, що відповідач є підприємством, в основі діяльності якого є доменне виробництво, що за своєю суттю є неперервним процесом, виключає можливість тривалої зупинки домни та допоміжного обладнання. Порушення процесу доменного виробництва може привести до технологічної катастрофи, безповоротної втрати майна та обладнання підприємства.

Суди дійшли до правильного висновку про зменшення розміру пені та штрафу та про стягнення 2000000,00 грн. пеня та 1800000,00 грн. штрафу.

Судом апеляційної інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 554178,21 грн. 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором від 26.12.2013 № 143/14-ПР та 4870147,72 грн. інфляційних втрат, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до пункту 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, розстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання судового рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи; законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконання судового рішення в повному обсязі відповідачем може привести останнього до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності. Крім цього, погіршення фінансового становища відповідача утворилось внаслідок об'єктивних, незалежних від відповідача обставин, оскільки в період квітня-липня 2014 року м. Краматорськ знаходилось в зоні активних бойових дій у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на Сході України.

Крім цього, виконання рішення в повному обсязі може негативно вплинути на виробничу діяльність відповідача, оскільки основним видом його діяльності є доменне виробництво, що за своєю суттю є безперервним процесом, що виключає можливість тривалої зупинки домни та допоміжного обладнання. Порушення процесу доменного виробництва може привести до технологічної катастрофи, безповоротної втрати майна та обладнання підприємства, втрати робочих місць для 1,5 тис. осіб та неможливості виконання рішення суду взагалі, а також непередбачуваних значних соціальних та економічних наслідків для м. Краматорська.

Судом апеляційної інстанції правомірно змінено рішення суду першої інстанції щодо строку, на який суд вважає за можливе надати розстрочку, та надати розстрочку виконання рішення на 12 місяців шляхом сплати відповідачем рівними частинами основної заборгованості, пені, штрафу, інфляції та 3% річних зважаючи на фінансовий стан відповідача, враховуючи ступень його вини у виникненні спору, на наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи включаючи знаходження відповідача в безпосередній близькості до територій, на яких проводиться антитерористична операція.

Посилання відповідача на висновок Донецької Торгово-промислової палати, яка засвідчує форс-мажорні обставини, що звільняють відповідача від сплати штрафних санкцій, правомірно не прийнято судами до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 8.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по цьому договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс - мажорних обставин).

Пунктом 8.2 договору сторонами погоджено, що під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії, відсутність ресурсу природного газу, зазначеного в пункті 1.1 договору.

Згідно з пунктом 8.3 договору, настання обставин форс-мажору підтверджується торгово-промисловою палатою України, висновками інших суб'єктів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати обставини форс-мажору.

Згідно з пунктом 8.4 договору, сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору протягом 14-ти днів з моменту їх виникнення надати відповідні підтверджуючи документи.

Проте пункт 8.2 договору не містить посилань на те, що антитерористична операція являється форс-мажорною обставиною.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в України", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідачем надано висновок Донецької торгово-промислової палати від 10.07.2014 № 2032/12.12-03, в якому Донецька ТПП надає пояснення щодо наявності обставин форс-мажору за конкретним договором.

Суди дійшли до правильного висновку, що єдиним належним та достатнім документом, якій підтверджує проведення антитерористичної операції, та який звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Проте відповідачем в обґрунтування позову надано суду висновок Донецької торгово-промислової палати, а не сертифікат, тому доводи відповідача про його звільнення від відповідальності не підтверджуються матеріалами справи, а вимоги щодо звільнення його від відповідальності не можуть бути задоволені.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 908/5564/14 Господарського суду Запорізької області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 908/5564/14 Господарського суду Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 908/5564/14 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.