ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 906/292/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України"на постановувід 28.07.2015 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№906/292/15 господарського суду Житомирської областіза позовомПАТ "НАК "Нафтогаз України"доКП Новоград-Волинської МР "Новоград-Волинськтеплокомуненерго"простягнення 1800300,12 грн.за участю представників:

позивача: Сидорченко В.В., дов. від 13.05.2014 №14-130;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.05.2015 (суддя Ю. Кудряшова), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 (судді Г.Бучинська, Л.Сініцина, І.Розізнана), позов задоволено частково, зменшено розмір пені, що стягується до 168867,00 грн. Стягнуто з КП Новоград-Волинської МР "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 168867,00 грн. пені, 106953,29 грн. - 3% річних, 20884,12 грн. - інфляційних, а також 9311,43 грн. сплаченого судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами в частині зменшення пені, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - позивач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 в частині зменшення розміру пені (штрафу), заявленої до стягнення, та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути пеню (штраф) у повному обсязі. Вважає, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема: ст.233 ГК України, ст.ст. 610,611,617,625 ЦК України. Судами недотримано вимог ст.ст. 43,84 ГПК України.

До Вищого господарського суду України надійшло заперечення КП Новоград-Волинської МР "Новоград-Волинськтеплокомуненерго", в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові акти без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З касаційної скарги вбачається, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" оскаржує судові рішення у даній справі лише в частині нарахування та зменшення розміру пені.

В цій частині судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

28.12.2012 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством Новоград - Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" (покупець/споживач) укладено договір №13/2686-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу (т. 1, а.с. 22-27).

Відповідно до п. 1 Договору, продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, у період у 2013 році виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Крім цього п.п. 7.1. та 7.2. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Даний договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2-13, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.п. 11.1).

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня - грудня 2013, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 8611,862 тис. куб. м. на загальну суму 11274649,72 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу: від 19.09.2013 за січень на суму 2438779,08 грн. (т. 1, а.с. 29); від 19.09.2013 за лютий на суму 1857757,41 грн. (т. 1, а.с. 30); від 19.09.2013 за березень на суму 2157201,57 грн. (т. 1, а.с.31); від 19.09.2013 за вересень на суму 778242,15 грн. (т. 1, а.с.32 ); від 31.10.2013 за жовтень на суму 847434,69 грн. (т. 1, а.с.33); від 30.11.2013 за листопад на суму 1283928,51 грн. (т. 1, а.с.34); від 31.12.2013 за грудень на суму 1911306,31 грн. (т. 1, а.с. 35).

25.02.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Новоград-Волинської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, енергозбереження та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради, Комунальним підприємством Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" та "НАК "Нафтогаз України" укладено договір №259/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

Предметом Договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. № 30.

Пунктом 8 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що Комунальне підприємство Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти у сумі 318450,98 грн., у тому числі податок на додану вартість 53075,16 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 28.12.2012 № 13/2686-ТЕ-10 за 2013 рік.

Сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (п. 11).

Відповідно до п. 14 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Згідно з пункту 16 договору, сторони передбачили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку, що на виконання зазначеного вище договору про організацію взаєморозрахунків, відповідач платіжним дорученням №2 від 12.03.2014 року (т. 1, а.с. 76) перерахував позивачеві 318450,98 грн. у погашення заборгованості за газ.

Крім того, 22.10.2014 між Головним Управлінням Державної казначейської служби України у Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Новоград-Волинської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, енергозбереження та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради, Комунальним підприємством Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було укладено договір №867/30 про організацію взаєморозрахунків ( відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

Предметом Договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 р. №30.

Пунктом 8 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що сторона п'ята (КП "Новоград-Волинськтеплокомуненерго") перераховує на рахунок сторони останньої (HAK "Нафтогаз України") кошти у сумі 4984035,69 грн., у тому числі податок на додану вартість 830672,62 грн., для погашення заборгованості за природний газ 2013 року згідно з договором від 28.12.2012 р. №13/2686-ТЕ-10.

П.п. 2 п. 11 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно п. 14, 16 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Також сторони засвідчили, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

З матеріалів справи вбачається, що кошти в сумі 4984035,69 грн. за договором про організацію розрахунків було сплачено 28.10.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням №3 від 23.10.2014 р. (т. 1, а.с. 80), тобто розрахунок за поставлений природний газ на загальну суму 5302486,67 грн. відбувся у порядку та строки, передбачені у договорах про організацію взаєморозрахунків.

Суди дійшли висновку про те, що уклавши договір про організацію взаємних розрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки. Про зміну порядку і строку виконання зобов'язання щодо розрахунків за отриманий природний газ, свідчить також факт погодження сторонами у підпункті 2 пункту 11 договору про взаєморозрахунки обов'язку не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Вирішуючи спір у справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку і про те, що вищевказані договори про організацію взаєморозрахунків № 259/30, № 867/30 не є новацію щодо договору №13/2686-ТЕ-10 у розумінні ч. 2 ст. 604 ЦК України, оскільки при його укладанні сторони не припинили первісні зобов'язання за договором на постачання природного газу для вироблення теплової енергії, замінивши їх новими зобов'язаннями між тими ж сторонами, а лише організували взаєморозрахунки із погашення заборгованості за природний газ за цим договором.

Договори № 259/30, № 867/30 набули чинності і державою профінансовано погашення заборгованості на загальну суму 5302486,67 грн. (318450,98 грн. та 4984035,69 грн.). Договори не передбачали можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог.

Відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що у позивача відсутні підстави для стягнення пені, передбаченої пунктом 7.2 договору на купівлю продаж природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, нарахованих на суми, що були сплачені згідно договорів про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2014 у справах №5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 09.09.2014 року № 3-101гс14, від 09.09.2014 року № 3-102гс14, від 09.09.2014 року № 3-105гс14, від 16.09.2014 року № 3-111гс14, від 30.09.2014 року № 3-114гс14.

Крім того, судами перевірено розрахунок пені, заявленої до стягнення та встановлено, що правомірним є нарахування пені за зобов'язаннями, на які не поширюється дія договорів про організацію взаєморозрахунків в сумі 337734,00 грн.

Судами також встановлено, що відповідач просить зменшити розмір пені та штрафу нарахованих позивачем до 50%, посилаючись на те, що відповідач є комунальним підприємством власником майна якого є територіальна громада міста. Основною метою його діяльності є не отримання прибутку, а задоволення потреб споживачів міста життєво необхідних послугами централізованого опалення та гарячого водопостачання. Джерелом розрахунків за природний газ є кошти, отримані від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію та її несвоєчасне відшкодування державою, про що свідчить розрахунок обсягу заборгованості по різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню.

Розглядаючи клопотання про зменшення розміру пені судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Позивачем не надано, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів того, що порушення зобов'язання відповідачем потягло за собою значних збитків НАК "Нафтогаз України".

При цьому, судами враховано, що джерелом розрахунків відповідача за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів - населення та релігійних організацій. А відтак, відповідач є підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво та постачання теплової енергії споживачам, зокрема, установам і організаціям, які фінансуються з державного і місцевого бюджетів, а також населенню - за чітко регульованими тарифами, встановленими НКРЕ та рішеннями органу місцевого самоврядування, і таким споживачам пеня за несвоєчасне внесення плати за комунальні послуги не нараховується. При цьому навіть за умови нерентабельності та значної дебіторської заборгованості, вартість наданих послуг не може бути змінена/збільшена. Такі обставини обумовлюють складний фінансовий стан і, відповідно, впливають на стан виконання зобов'язання відповідача перед позивачем.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 193, 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч.1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п.3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (Постанова Верховного суду України від 03.12.2013 у справі №908/43/13-г).

Судами встановлено, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому становищі.

Судами також з'ясовано, що метою діяльності відповідача, відповідно до Статуту є, зокрема, задоволення нагальних потреб жителів територіальної громади у невідкладних послугах з централізованого опалення та гарячого водопостачання; тобто, отриманий за договором газ відповідач використовував для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, у яких постійно виникає борг, що є підтвердженням того факту, що в діях відповідача відсутній будь-який умисел щодо несплати заборгованості, ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором.

Єдиними джерелом розрахунків за отриманий природний газ є отримання коштів від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію та її несвоєчасне відшкодування державою, що підтверджується розрахунком обсягу заборгованості внаслідок різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню Комунальним підприємством Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго", що містяться в матеріалах справи (а.с. 81).

Згідно листа від 19,01,2012 Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (а.с. 87), Комунальне підприємство Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" включено до Переліку суб'єктів природних монополій Житомирської області як таке, що займає монопольне становище на ринку транспортування теплової енергії в межах міста Новограда-Волинського.

Судами також встановлено, що зобов'язання за договором від 28.12.2012 №13/2686-ТЕ-10 не виконувались з об'єктивних причин, а саме, у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача внаслідок невиконання споживачами зобов'язань за надані послуги. Відповідачем у повному обсязі виконані зобов'язання по сплаті одержаного газу за договором на постачання природного газу №13/2686-ТЕ-10 від 28,12,2012, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем, тобто повністю усунено порушення шляхом повного погашення основної суми боргу.

При цьому, доказів, які б вказували на імовірність збитків або засвідчували наявність збитків у позивача у зв'язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов'язань відповідачем матеріали справи не містять.

Враховуючи приписи ст.233 ГК України, ст. 83 ГПК України, а також встановлені судами обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 50%.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про порушення судами приписів ст. 233 ГК України ст.ст. 610,611,617,625 ЦК України. Не знайшли свого підтвердження і доводи скаржника про недотримання судами вимог ст.ст. 43,84 ГПК України, так як висновки судів про майновий стан відповідача базуються на доказах, наявних в матеріалах справи. Судами також було враховано майнові інтереси не тільки відповідача, а й позивача, оскільки ними зменшено розмір заявлених пені та штрафу на 50%.

Колегія суддів зауважує, що зменшення розміру пені є правом суду. При цьому, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів. Необхідність використання судом п.3 ст. 83 ГПК України залежить від конкретних обставин справи, які має оцінити суд. На підставі аналізу всіх поданих сторонами доказів суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність використання такого права суду.

Також, у касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить надати іншу правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, що виходить за межі компетенції Вищого господарського суду в силу вимог ст. 1117 ГПК України, якою встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів констатує, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них діючих норм матеріального права. Суди повно та всебічно дослідили наявні в матеріалах справи докази та прийняли обґрунтовані та законні рішення. Підстави для їх скасування в частині зменшення розміру пені та штрафу та прийняття нового рішення у справі в цій частині - відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 у справі №906/292/15 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун