ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 903/123/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Жукової Л.В. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" на ухвалугосподарського суду Волинської області від 26.05.2015та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 30.06.2015у справі№ 903/123/15 господарського суду Волинської областіза заявою сільськогосподарського приватного підприємства "Рать"до державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2"пробанкрутство за участю представників сторін: від Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" - Гранюк В.А.; від ПАТ "Аграрний фонд" - Пронін О.А.; від Міністерства аграрної політики України - Дорофеєв М.Ю.; від Фонду Державного майна України - Федоровський В.Г.; прокурор - Клюге Людмила Михайлівна; від підприємства з іноземними інвестиціями "Гленкор грейн Україна" - Лосіцька А.О.; від Державного агентства резерву України - Михайлюк А.З.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.05.2015 року у справі № 903/123/15 (суддя Шум М.С.), затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" відповідно до якого визнано, зокрема, вимоги Державного агентства резерву України: 194 808 468, 70 грн. вимоги третьої черги; 125 079 701,23 грн. - вимоги шостої черги.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 (головуючий суддя: Крейбух О.Г., судді: Юрчук М.І., Демянчук Ю.Г.) ухвалу господарського суду Волинської області від 26.05.2015 у справі № 903/123/15 в частині визнання розміру вимог Державного агентства резерву України на суму 319 888 169, 90 грн. залишено без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" - без задоволення.

Не погодившись із наведеними судовими актами, ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою з проханням їх скасувати, пославшись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів боржника кредиторських вимог Державного агентства резерву України на суму 319 888 169, 90 грн.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи попередніми судовими інстанціями встановлено, що ухвалою господарського суду Волинської області від 10.03.2015 року порушено провадження у справі за заявою сільськогосподарського приватного підприємства "Рать" про банкрутство Державного підприємства "Луцький КХП №2", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Михайловського С.В., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2".

11.03.2015 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2".

08.04.2015 року на адресу господарського суду Волинської області надійшла заява Державного агентства резерву України про визнання кредитором на суму 319 888 169, 93 грн.

Арбітражний керуючий Михайловський С.В. не заперечував щодо грошових вимог Державного агентства резерву України.

Задовольняючи грошові вимоги Держрезерву України до ДП "Луцький КХП №2" на суму 319 888 169,93 грн., господарський суд першої інстанції, із яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що при зверненні зі своїми кредиторськими вимогами Державне агентство резерву України правомірно змінило речову вимогу про повернення цінностей на грошову щодо відшкодування їх вартості, застосувало ціни на відсутні матеріальні цінності станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство, штрафні санкції розрахувало виходячи з цін, що діяли станом момент виявлення незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву у відповідності до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Крім того, судами відхилено посилання боржника щодо повторного стягнення з ДП "Луцький КХП № 2" вартості матеріальних цінностей щодо яких боржником не забезпечено збереження після вступу вироку Луцького міськрайонного суду від 05.09.2014 року в законну силу, з огляду на те, що із поданої копії вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.09.2014 року у справі №0308/14373/12 вбачається, що вирок винесено посадовим особам ДП "Луцький КХП № 2", тоді як, у даному провадженні кредиторські вимоги заявлено до юридичної особи - ДП "Луцький КХП № 2", із якою, безпосередньо, було укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № юр-2зб/298-2004.

Заперечивши такі висновки попередніх судових інстанцій, боржник вважає, що судами не надано відповідної юридичної оцінки тому, що: вимоги Державного агентства резерву України на суму 194 808 468 грн. 70 коп., які складаються з вартості матеріальних цінностей, щодо яких боржником не забезпечене збереження, мають речовий характер, вимоги Державного агентства резерву України кредитора про включення до грошових вимоги штрафу в розмірі 72 121 087 грн. 72 коп. та пені в розмірі 52 958 613 грн. 51 коп. не підлягають заявленню в процедурі банкрутства, оскільки штрафні санкції мають не грошовий характер, а з винесенням Луцьким міськрайонним судом вироку, яким задоволено цивільні позови Державного агентства резерву України до посадових осіб ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" про стягнення заподіяних збитків за самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву господарські правовідносини між ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" та Державним агентством резерву України зі зберігання майна держрезерву (в частині не забезпечення збереження майна, визначеного вироком) трансформувались у цивільні правовідносини між Державним агентством резерву України та посадовими особами ДП "Луцький КХП № 2" про відшкодування заподіяних збитків за самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву.

Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з такого.

Згідно ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно вимог ст. 9 вказаного Закону, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно ч. 10 ст. 16 вказаного Закону, з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно частини 6 вказаної статті, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 23 вищевказаного Закону, вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Звертаючись до суду Державне агентство резерву України як на підставу своїх кредиторських вимог посилалось на договір № юр-2зб/298-2004 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, укладеного 05.04.2004 року між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ДП "Луцький КХП № 2", відповідно до п.1.2 якого, комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінностей згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16 та факти, виявлені в ході позапланової перевірки та відображені в акті перевірки №0.70/10-67 від 24.09.2010 року.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідальне зберігання - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей (прийнятих на зберігання) у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву;

Згідно ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві в схоронності;

Відповідно до ст.944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі;

Положеннями ст.12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України;

Всупереч та в порушення вищезазначених вимог законодавства виявлено ряд порушень ДП "Луцький КХП № 2" та не забезпечено кількісне зберігання зерна державного резерву.

Проведеною у вересні 2010 року на ДП "Луцький КХП № 2" позаплановою перевіркою наявності якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності зерна державного резерву, яке знаходилось на відповідальному зберіганні на ДП "Луцький КХП № 2", встановлено факти незабезпечення збереження (самовільного відчуження) матеріальних цінностей державного резерву та факти оформлення безтоварних операцій із закладення матеріальних цінностей до державного резерву, про що зазначено в акті від 24.09.2010 року №0.70/10-67.

Перевіркою встановлена Загальна кількість нестачі зерна державного резерву, відображена в акті, яка становить 47 693, 948 тон. які на даний час до державного резерву не повернуті.

Згідно ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100% вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей;

У п.п.21 п.5 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою КМУ №1129 від 08.10.1997 року, визначено, що ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції. Листом Міністерства економіки України від 28.01.2000 № 53-19/108 дозволено Держрезерву України при визначенні цін використовувати інформацію позабіржового ринку.

Вартість матеріальних цінностей державного резерву, які мали бути повернені до державного резерву, встановлена станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Луцький КХП № 2", тобто станом на 10.03.2015 року і становить 194 808 468, 70 грн.

Оформлення безтоварних операцій із закладенням матеріальних цінностей до державного резерву та самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву є порушеннями операцій з матеріальними цінностями державного резерву.

За неналежне виконання зобов'язань ст.230 ГК України передбачає відповідальність у вигляді стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до п.7 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", у разі виявлення фактів оформлення безтоварних операцій із закладення матеріальних цінностей до державного резерву підприємства, установи і організації відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 100 відсотків вартості не закладених до державного резерву матеріальних цінностей, а також пеню за кожен день прострочення з моменту оформлення зазначених операцій до фактичного закладення матеріальних цінностей до державного резерву;

Відповідно до п.10 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", у разі виявлення незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей;

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на підставі зазначених норм законодавства, штраф розрахований на момент виявлення фактів оформлення безтоварних операцій із закладення матеріальних цінностей до державного резерву та виявлення незабезпечення збереження (самовільного відчуження), тобто на день проведення перевірки 24.09.2010 року, а пеня розрахована з моменту виявлення факту відсутності зерна та факту оформлення безтоварних операцій із закладення матеріальних цінностей до державного резерву, тобто з 24.09.2010 року до порушення провадження у справі про банкрутство тобто по 10.03.2015 року.

Отже, заявником нараховано штраф у розмірі 100 % вартості зерна, що становить 72 121 087,72 грн. 72.

Також судами встановлено, що відповідно до п.п.7, 16 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", розмір пені обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, тобто за період з дня виявлення факту самовільного відчуження матеріальних цінностей державного резерву до моменту визнання боржника банкрутом та згідно розрахунків заявника становить 52 958 613, 51 грн. (з 24.09.2010 року по 04.03.2015 року) .

При зверненні зі своїми кредиторськими вимогами Державним агентством резерву України були застосовані ціни на відсутні матеріальні цінності станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство, а штрафні санкції розраховані виходячи з цін, що діяли станом момент виявлення незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву у відповідності до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

У зв'язку із встановленими обставинами та наведеними законодавчими положеннями, колегія суддів погоджуючись із висновками судів, про правомірність заміни речової вимоги про повернення цінностей на грошову щодо відшкодування їх вартості, про визначення вартості відсутніх матеріальних цінностей станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство, з огляду на те, що такий розрахунок ставить кредитора в ті ж умови, якби боржник виконав свій обов'язок зі зберігання державного майна належним чином.

Також колегія суддів погоджується із висновками про те, що Державне агентство резерву правомірно звернулось, у даному випадку, до ДП "Луцький КХП № 2", як до юридичної особи безпосередньо із якою було укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № юр-2зб/298-2004.

Згідно з вироком суду від 05.09.2014 року по справі № 0308/14373/12 відбулося стягнення боргу з посадових осіб ДП "Луцький КХП № 2", тоді як, в даному випадку по справі № 903/123/15, Державним агентством резерву заявлено кредиторські вимоги до юридичної особи - ДП "Луцький КХП № 2", безпосередньо з якою було укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № юр-2зб/298-2004.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами встановлено, що боржником контррозрахунку заявлених грошових вимог Держрезерву України до ДП "Луцький КХП № 2" не надано та не спростовано, розмір кредиторських грошових вимог, які визнані судом першої інстанції, а саме, 319 888 169,93 грн., з яких 194 808 468,70 грн. - основного боргу, 72 121 087,72 грн. - 100 % штрафу та 52 958 613, 51 грн. - пені.

Враховуючи викладене, посилання скаржника, викладені у касаційній скарзі є безпідставними, документально необґрунтованими та такими, що належним чином досліджені у судах першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано ними відхилені.

Відповідно до ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків господарських судів, які містяться в оскаржуваних судових актах.

На підставі викладеного, керуючись статями 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Волинської області від 26.05.2015 року в частині визнання розміру вимог Державного агентства резерву України на суму 319 888 169, 90 грн. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року у справі №903/123/15 залишити без змін.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк