ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 6/291

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Колсантинг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 року у справі №6/291 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Колсатинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святошинінвестбуд", Відкритого акціонерного товариства "Укроліяжирпром" про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва,

за участю представників:

Позивача: Петрик С.А., дов. б/н від 19.06.2015 року,

Матюшенко С.В., директор,

Відповідача 1: Ліпатов І.А., дов. б/н від 08.06.2015 року,

Відповідача 2: Ліпатов І.А., договір № 04-03/15 від 20.03.2015 року,

Черномор О.О., голова правління.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг" (далі - ТОВ "Імека-Консалтинг", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святошинінвестбуд" (далі - ТОВ "Святошинінвестбуд", Відповідач), з урахуванням уточнень до позовних вимог, про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва адміністративно-офісного центру за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевича, 5, будівельною готовністю "нульовий цикл" (фундамент) вартістю 4998288,40 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2009 року до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено Відкрите акціонерне товариство "Укроліяжирпром" (далі - ВАТ "Укроліяжирпром", Відповідач 2).

За результатами судового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 16.07.2009 року позов ТОВ "Імека-Консалтинг" задоволено повністю.

У квітні 2015 року ВАТ "Укроліяжирпром" подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, яку ухвалою цього ж суду від 05.05.2015 року було прийнято до свого провадження.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 року, з урахуванням додаткової постанови від 07.07.2015 року, рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2009 року скасовано, а в позові ТОВ "Імека-Консалтинг" відмовлено та стягнуто з ТОВ "Імека-Консалтинг" на користь ВАТ "Укроліяжирпром" 36540,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

У поданій касаційній скарзі, Позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 43, 33, 53, 93, 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ВАТ "Укроліяжирпром", у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, просить залишити оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд), як джерело права.

При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

У п. 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Крім того, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України також закріплено серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

В даному випадку, згідно матеріалів справи, рішення господарського суду міста Києва у даній справі за позовом ТОВ "Імека-Консалтинг" до ТОВ "Святошинінвестбуд", ВАТ "Укроліяжирпром" про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва адміністративно-офісного центру, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевича, 5, було прийнято ще 16.07.2009 року.

У зв'язку з цим, статтями 91 та 93 ГПК України (в редакції Закону України № 2539-III від 21.06.2001 року), які діяли на момент винесення судом першої інстанції рішення від 16.07.2009 року, встановлювалось, відповідно, право учасників судового процесу щодо апеляційного оскарження рішень місцевого господарського суду та строк подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання на такі судові рішення.

Так, частиною 1 статті 91 ГПК України (в зазначеній редакції) передбачалось, що саме сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке набрало законної сили.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 93 ГПК України (в зазначеній редакції), апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. При чому, згідно приписів частини 2 статті 93 цього ж Кодексу, відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Тобто, можливість оскарження сторонами та прокурором рішень місцевого господарського суду в строк понад трьох місяців, ГПК України (в редакції Закону України № 2539-III від 21.06.2001 року), чинним на момент винесення судом першої інстанції рішення у даній справі від 16.07.2009 року, не передбачалась.

Разом з цим, 30.07.2010 року набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 року, яким, зокрема внесено ряд змін у ГПК України, у тому числі - стосовно прав учасників судового процесу на апеляційне оскарження судових рішень та строків такого оскарження.

Так, абзацом 7 пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 року встановлювалось, що судові рішення, прийняті судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Тобто, з урахуванням припису абзацу 7 пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, застосовувались правила, зокрема, передбачені ч. 2 ст. 93 ГПК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття таких рішень), щодо можливості відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги лише протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного судового рішення.

При цьому, вказаний строк для апеляційного оскарження являвся граничним строком і його закінчення тягло за собою безумовну втрату відповідною особою права на подання апеляційної скарги незалежно від причин пропуску такого строку.

Як зазначалось вище, рішення місцевого господарського суду у даній справі було прийнято ще 16.07.2009 року, тобто - до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 року, тоді як з апеляційною скаргою на це рішення сторона у справі звернулась до апеляційного господарського суду тільки у квітні 2015 року, подавши при цьому клопотання про відновлення строку для такого оскарження.

Останнє, всупереч приписам абзацу 7 пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 року та частини 2 статті 93 ГПК України (в редакції Закону України № 2539-III від 21.06.2001 року), судом апеляційної інстанції було задоволено - ухвалою від 05.05.2015 року поновлено ВАТ "Укроліяжирпром" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2009 року та прийнято таку скаргу до свого провадження.

У зв'язку з цим, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції, поновивши стороні строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2009 року та прийнявши до свого провадження апеляційну скаргу ВАТ "Укроліяжирпром" порушив, як норми національного законодавства, зокрема положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України № 2453-VІ від 07.07.2010 року), ст. 93 ГПК України (в редакції Закону України №2539-III від 21.06.2001 року), так і принцип юридичної визначеності, гарантований п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відтак, враховуючи відсутність законних підстав для здійснення апеляційного перегляду рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2009 року у даній справі, постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 року та додаткова постанова цього ж суду від 07.07.2015 року мають бути скасовані, як незаконні, а апеляційне провадження щодо здійснення такого перегляду, підлягає припинено.

Судовий збір у справі згідно з вимогами ст.ст. 49, 80 ГПК України покладається на ВАТ "Укроліяжирпром".

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Колсантинг" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 року у справі № 6/291 та додаткову постанову цього ж суду від 07.07.2015 року скасувати повністю.

Апеляційне провадження щодо здійснення перегляду рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2009 року, припинити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укроліяжирпром" (03055, м. Київ, вул. Старокиївська, 14 код ЄДРПОУ 03081217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Колсантинг" (04074, м.Київ, вул. Попова, 15, к. 15, код ЄДРПОУ 34968010) 36540,00 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Мамонтова О.М.