ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2015 року Справа № 5011-73/8024-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача - не з'явився, відповідача прокуратури третьої особи- ОСОБА_4, ОСОБА_5, - ОСОБА_6, - ОСОБА_7,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_8на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2015у справі№5011-73/8024-2012за позовомКиївського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м.Києвідо (третя особафізичної особи-підприємця ОСОБА_8 - КП "Дарницьке лісопаркове господарство")провідшкодування шкодивстановив:
Рішенням господарського суду м.Києва від 11.02.2015 (судді: Васильченко Т.В., Ломака В.С., Любченко М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 (судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.), позов задоволено частково - на підставі ст.ст.22,1166,1172 ЦК України, ст.211 Земельного кодексу України, ст.ст.148,149 ГК України, ст.ст.35,37 Закону України "Про охорону земель", ст.ст.1,8,17,32,33 Закону України "Про відходи", ст.ст.40,55,68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 №171 та зареєстрованої в Мінюсті України 05.05.1998 року за №285/2725 (далі - Методика №149) стягнуто з відповідача 457228,8 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. В решті позовних вимог (про стягнення 12221 грн. шкоди, завданої вирубкою дерев до ступеня припинення росту) відмовлено.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 (далі - ФОП ОСОБА_8.) в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати в частині стягнення 457228,8 грн. шкоди, прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.1166 ЦК України, ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст.42,43 Закону України "Про відходи", ч.6 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", п.п.3.5,5.5 Методики №149 та ст.ст.33,35,101,105,11112 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано наявність причинно-наслідкового зв'язку між проведенням підприємцем будівельних робіт та завданням шкоди державі шляхом засмічення земель відходами, так як акт перевірки від 17.05.2012 №09/589 не підтверджує факт завдання шкоди саме відповідачем. Також заявник стверджує про визначення позивачем розміру шкоди за відсутності таких обов'язкових вихідних даних, як показник площі засмічених земельних ділянок та об'єм відходів.
Колегія суддів, перевіривши в межах вимог скарги (в частині стягнення 457228,8 грн. шкоди) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників відповідача, третьої особи та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.05.2012р. позивачем на підставі наказу Державної екологічної інспекції у м.Києві №650 від 11.05.2012 було проведено позапланову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства.
За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №09/589, яким встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку (землі лісового фонду), площею 0,3га по АДРЕСА_1 під розміщення, експлуатацію та обслуговування комплексу будівель кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1". Вищезазначена земельна ділянка огороджена парканом та має обмежений доступ. На момент проведення перевірки на вказаній земельній ділянці ведуться будівельні роботи зі зведення майбутньої дерев'яної споруди. Дозвільно-проектної документації не надано, що є порушенням ст.ст.26,27,28,29,40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.36 Закону України "Про екологічну експертизу", ДБН А.2.2-3-204, ДБН А.2.2-1-2003. Територія комплексу будівель загороджена парканом. На відкритому ґрунті відповідачем складуються відходи різного морфологічного складу. Джерела засмічення у кількості двох ділянок площею 18кв.м., об'ємом 27куб.м. і 18кв.м., об'ємом 9куб.м., що є порушенням ст.ст.20,22,44 Закону України "Про відходи". До акту перевірки від 17.05.2012 №09/589 додано акти обстеження земельної ділянки від 17.05.2012, план-схеми та фотофіксації.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2012 у справі №2а-13694/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013, відмовлено в позові ФОП ОСОБА_8 до Державної екологічної інспекції у м.Києві про визнання неправомірними дій та скасування акту перевірки від 17.05.2012 №09/589. Тобто, на час розгляду справи, акт перевірки від 17.05.2012 №09/589 в адміністративному або судовому порядку не скасований та є чинним.
На підставі акту перевірки від 17.05.2012 №09/589 та актів обстеження засміченої земельної ділянки від 17.05.2012 старшим державним інспектором з ОНПС м.Києва складено розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ділянок через порушення природоохоронного законодавства на суму 171460,8 грн. та 285768 грн.
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 06.02.2014 №137/04, складеного посадовою особою Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, земельна ділянка площею 3468,12кв.м. за обліковим номером 66:470:031 обліковується за КП "Дарницьке лісопаркове господарство". Однак, на момент проведення обстеження на земельній ділянці розміщений та експлуатується комплекс будівель та споруд закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_1". Документів щодо суб'єкта господарювання, який використовує земельну ділянку під будівлями та спорудами, не надано.
Рішенням господарського суду м.Києва від 25.04.2014 у справі №5011-73/8422-2012 за позовом Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради до ФОП ОСОБА_8 (третя особа Державна екологічна інспекція у м.Києві) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування 9347,47 грн. шкоди, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014, встановлено той факт, що ФОП ОСОБА_8 без наявності правовстановлюючих документів використовує земельну ділянку на АДРЕСА_1, обліковий номер 66:470:031, орієнтовною загальною площею 0,35га, для розміщення, експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд громадського харчування - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", в той час, як вказана земельна ділянка площею 3468,12кв.м. обліковується за КП "Дарницьке лісопаркове господарство". Вказаним рішенням задоволено позовні вимоги про зобов'язання ФОП ОСОБА_8 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,35га, яка розташована на АДРЕСА_1 (обліковий номер 66:470:031).
Таким чином, земельна ділянка по АДРЕСА_1 використовується саме відповідачем, що останнім не заперечується у наданих поясненнях та відзиві на позов.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1)протиправної поведінки; 2)шкоди; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4)вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч.4 ст.68 та ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Згідно з абзацом 2 ст.1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їхутворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Відповідно до п."а" ч.1 ст.32 та ч.ч.4,7 ст.33 Закону України "Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Аналогічні приписи містяться у ч.2 ст.55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", згідно якої розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Згідно з п.п.3.1-3.3 Методики №149, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 17.05.2012 №09/589, актів обстеження земельної ділянки від 17.05.2012, план-схеми та фотофіксації, акту обстеження земельної ділянки від 06.02.2014 №137/04 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності достеменно встановлено та відповідачем не спростовано факт завдання ним шкоди шляхом засмічення відходами різного морфологічного складу земельної ділянки по АДРЕСА_1, внаслідок чого державі було завдано шкоди на спірну суму.
Колегія не може прийняти до уваги твердження заявника щодо відсутності причинно-наслідкового зв'язку між проведенням ним будівельних робіт та завданням шкоди державі шляхом засмічення земель відходами, оскільки, по-перше, такі твердження зводяться передусім до посилань на оцінку судами неналежних та недопустимих певних доказів (акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 17.05.2012 №09/589 тощо), так як, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
По-друге, судами попередніх інстанцій з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано порушення ним приписів ст.ст.20,22,44 Закону України "Про відходи", що підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 17.05.2012 №09/589, результати якої (перевірки) не визнані протиправними в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, заявник в обґрунтування своїх заперечень посилається на допущені позивачем процедурні порушення при проведенні перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, а саме щодо відсутності необхідних вихідних відомостей (результатів вимірювання): показників для обрахування площі засмічених земельних ділянок та товщини шару відходів для визначення об'єму відходів.
Однак, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, протиправність дій державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища при проведенні перевірки та складанні акта від 17.05.2012 №09/589 не встановлено в порядку адміністративного судочинства, що підтверджується постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.11.2012 у справі №2а-13694/12/2670), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013.
Відтак, самі лише окремі процедурні порушення, допущені працівниками Державної екологічної інспекції у м.Києві при проведенні перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства та оформленні її результатів, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення порушника від відповідальності.
Отже, скаржником не спростовано факт порушення ним вимог природоохоронного законодавства шляхом засмічення відходами різного морфологічного складу території земельних ділянок площею 18кв.м. (об'ємом 27куб.м.) та 18кв.м. (об'ємом 9куб.м.), що знаходяться на АДРЕСА_1.
В свою чергу, суди попередніх інстанцій, виконуючи вміщені в постанові ВГСУ від 18.02.2014 обов'язкові вказівки касаційної інстанції щодо повного з'ясування обставин, які мають істотне значення для справи, достовірно встановили, що спірна земельна ділянка використовується саме відповідачем та зазначили, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 17.05.2012 №09/589 є належним доказом, в якому зафіксовано факт вчинення порушення природоохоронного законодавства.
Інші заперечення відповідача зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі (акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №09/589, акти обстеження засмічених земельних ділянок від 17.05.2012, розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ділянок через порушення природоохоронного законодавства), однак, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правомірність відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 12221 грн. шкоди, завданої вирубкою дерев до ступеня припинення росту, не є предметом даного касаційного оскарження, в зв'язку з чим законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині касаційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду м.Києва від 11.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 у справі №5011-73/8024-2012 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун