ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року Справа № 922/98/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Вовк І.В. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технокарта", смт Кегичівка Кегичівського району Харківської області (далі - Товариство),

на рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2016 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016

зі справи № 922/98/16

за позовом Товариства

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків (далі - територіальне відділення АМК),

про визнання недійсним рішення,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Горн", м. Харків (далі - ТОВ "НВП "Горн").

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -Моїсеєнко К.О.,

відповідача - Новицького М.З.,

третьої особи - Кривошеєнко О.Ю.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 10.11.2015 № 133-рк зі справіи № 3/12-119-15 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (далі - оспорюване рішення).

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.03.2016 (суддя Інте Т.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 (колегія суддів у складі: Білоусова Я.О. - головуючий, Крестьянінов О.О. і Пуль О.А.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і "проголосити" нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу з посиланням на приписи Конституції України, Законів України "Про Антимонопольний комітет України, "Про захист економічної конкуренції" мотивовано порушеннями судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Розпорядженням адміністративної колегії територіального відділення АМК від 31.01.2015 розпочато розгляд справи № 3/01-13-15 за ознаками вчинення ТОВ "НВП "Горн" та Товариством порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (далі - справа № 3/01-13-15).

У зв'язку з розглядом справи № 3/01-13-15 територіальне відділення АМК 14.02.2015 надіслало Товариству вимогу щодо надання інформації, необхідної для розгляду справи № 3/01-13-15 (далі - Вимога).

У Вимозі була вказана підстава для надання інформації (розгляд справи № 3/01-13-15) та Товариство попереджено, що неподання інформації, подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню АМК у встановлені строки або подання недостовірної інформації тягне за собою відповідальність згідно зі статтями 50, 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначалося, що вимоги голови територіального відділення АМК щодо надання інформації є обов'язковими для виконання у визначені ним строки.

Інформацію за Вимогою Товариство мало надати у 14-денннй термін з дня отримання Вимоги.

Вимогу було надіслано Товариству 14.02.2015 та отримано ним 18.02.2015.

Товариство звернулося до територіального відділення АМК з листом щодо надання роз'яснення стосовно підстав проведення перевірки; такі роз'яснення йому було надано з одночасним продовженням строку надання інформації на Вимогу до 13.03.2015 (включно).

Товариство не надало інформацію у встановлений головою територіального відділення АМК строк.

Відтак згідно з оспорюваним рішенням:

- визнано, що Товариство, не надавши інформацію, передбачену Вимогою, у встановлений головою територіального відділення АМК строк, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню АМК у встановлені головою територіального відділення АМК строки;

- за зазначене порушення відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на Товариство накладено штраф у сумі 28 647 грн.

Товариство вважає протиправним винесення оспорюваного рішення після набуття законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2015 зі справи № 922/4030/15, яким визнано недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 16.04.2015 № 82-р/к (далі - Рішення № 82-р/к) зі справи № 3/01-13-15 у частині, що стосується ТОВ "Технокарта", та яке має преюдиційне значення в даній справі.

Крім того, на думку Товариства, про відсутність підстав для прийняття оспорюваного рішення свідчили:

- відсутність жодних порушень, перевірку яких нібито необхідно вчинити, та які вбачалися б з наявних у матеріалах територіального відділення АМК відомостей СТГО "Львівська залізниця";

- копія, що має вигляд "чернетки якогось листа" (т. 2, а.с. 2-4) з численними закресленнями й виправленнями, від 05.11.2014 вих. № 13/04-2098 територіального відділення АМК, що слугувала підставою для початку проведення перевірки і яка не може вважатися достатньою чи належною підставою ініціювання перевірки та надання офіційного звернення;

- наданий територіальним відділенням АМК до господарської справи аркуш справи № 43, 44, де міститься лист ДТГО "Львівська залізниця" від 02.03.2015, вих. № Н-1-10/567; в пункті 12 міститься "чітке застереження", що "залізниця провела дослідження рівня цін на товари, які були предметом закупівлі в 2013 році (копії документів додаються, сторінки 11-23) та у 2014 році (копії документів додаються сторінки 74- 88)";

- у матеріалах, наданих територіальним відділенням АМК до господарської справи, "міститься навіть обґрунтування доцільності придбання продукції, заповнені відділом контролю за цінами ДТГО "Львівська залізниця" та техніко-економічне обґрунтування закупівлі пружин до електровозів заповнені відділом контролю за цінами ДТГО "Львівська залізниця".

Збір інформації територіальним відділенням АМК відбувався в межах розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, отже, територіальне відділення АМК діяло в межах своїх повноважень. Станом на час направлення Вимоги рішення зі справі № 3/01-13-15 ще не було прийнято.

Товариство знало про необхідність надання інформації на вимогу голови територіального відділення АМК, було попереджене про наслідки невиконання Вимоги, але свідомо не надало витребувану інформацію.

Таке неподання утворює склад самостійного порушення законодавства про захист економічної конкуренції (самостійного - щодо порушень, зазначених у рішенні територіального відділення АМК зі справи № 3/01-13-15), а тому визнання недійсним рішення зі справи № 3/01-13-15 у частині визнання дій Товариства антиконкурентними узгодженими діями, що стосуються спотворення результатів торгів, та накладення на Товариство штрафу, не може бути підставою для звільнення Товариства від відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2015 зі справи № 922/4030/15 частково скасоване, тобто на час прийняття оспорюваного рішення згадане рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2015 не набрало законної сили.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

Товариство, окрім іншого, посилалося на лист бізнес-омбудсмена від 22.02.2016 № 550, адресований голові Антимонопольного комітету України, в якому вказувалося на встановлення судом факту відсутності антиконкурентних узгоджених дій Товариства під час його участі у відкритих торгах, ініціювання додаткового розслідування територіальним відділенням АМК, що є надмірним тиском на суб'єкта підприємництва та порушенням його прав. Проте зазначений лист не є доказом у справі та підставою для скасування оспорюваного рішення. Крім того, в матеріалах справи наявна відповідь Антимонопольного комітету України на згаданий лист із зазначенням про те, що Товариство притягнуто до відповідальності у справі № 3/01-13-15 та у справі № 3/12-119-15 за різні дії та бездіяльність, які "формують окремий склад правопорушень"; оскарження Товариством до господарського суду Харківської області Рішення № 82-р/к не стосується предмета розгляду справи № 3/12-119-15.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням АМК є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 7 названого Закону у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції АМК має повноваження, зокрема, вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Також відповідно до пункту 6 частини першої статті 16 цього ж Закону державний уповноважений АМК має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Крім того, виходячи зі змісту статей 22 і 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу АМК, голови територіального відділення АМК, вимоги уповноважених ними працівників АМК щодо подання суб'єктами господарювання документів, інформації тощо, необхідних для виконання ними завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.

Отже, зважаючи на наведені законодавчі приписи, а також встановлені попередніми судовими інстанціями фактичні обставини справи, територіальне відділення АМК у межах надання йому повноважень мало право витребувати у Товариства відповідну інформацію, необхідну для його діяльності. Товариство, в свою чергу, зобов'язане було надати таку інформацію у встановлені строки. Наведені скаржником обставини не визначаються законодавством як підстави для звільнення суб'єкта господарювання від виконання відповідного обов'язку, а, отже, й не могли бути причиною визнання оспорюваного рішення недійсним.

У зв'язку з тим, що невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу АМК, голови територіального відділення АМК, вимог уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення відповідно до частини другої статті 22 названого Закону тягне за собою передбачену законом відповідальність, а Товариство зазначені вимоги не виконало, то позивача правомірно, згідно з положеннями Закону України "Про захист економічної конкуренції", було притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Доводи касаційної скарги наведеного не заперечують і достатньою мірою спростовані попередніми судовими інстанціями в оскаржуваних рішенні та постанові. Зокрема, названими судовими інстанціями правильно зазначено, що неподання Товариством інформації на вимогу голови територіального відділення АМК є конкретним актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність, - незалежно від того, чи було в подальшому визнано недійсним рішення у справі, під час розгляду якої була витребувана інформація.

Подібні ж правові висновки неодноразово викладалися в судових рішеннях Верховного Суду України, зокрема в постанові від 12.03.2013 № 5011-20/3185-2012 та ін. Такі висновки згідно з частиною першою статті 11128 Господарського процесуального кодексу України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 зі справи № 922/98/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технокарта" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Вовк

Суддя Б. Львов