ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року Справа № 922/75/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Вовк І.В. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Горн", м. Харків (далі - Товариство),

на рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2016 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2016

зі справи № 922/75/16

за позовом Товариства

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків (далі - територіальне відділення АМК),

про визнання недійсним рішення,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Технокарта", смт Кегичівка Кегичівського району Харківської області (далі - ТОВ "Технокарта").

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Кривошеєнко О.Ю.,

відповідача - Новицького М.З.,

третьої особи - Моїсеєнко К.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 10.11.2015 № 132-рк у справі № 3/12-120-15 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (далі - оспорюване рішення).

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.03.2016 (суддя Лаврова Л.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 (колегія суддів у складі: Медуниця О.Є. - головуючий, Гетьман Р.А. і Россолов В.В.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу з посиланням на приписи Конституції України, Законів України "Про Антимонопольний комітет України, "Про захист економічної конкуренції" мотивовано невідповідністю згаданих судових рішень цим приписам, незаконністю та безпідставністю оспорюваного рішення.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Розпорядженням адміністративної колегії територіального відділення АМК від 31.01.2015 розпочато розгляд справи № 3/01-13-15 за ознаками вчинення Товариством та ТОВ "Технокарта" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (далі - справа № 3/01-13-15).

У зв'язку з розглядом справи № 3/01-13-15 територіальне відділення АМК надіслало Товариству вимогу від 13.02.2015 щодо надання інформації, необхідної для розгляду зазначеної справи (далі - Вимога).

У Вимозі було вказано підставу для надання відповідної інформації (розгляд справи № 3/01-13-15) та попереджено Товариство, що неподання інформації, подання інформації в неповному обсязі або подання недостовірної інформації тягне за собою відповідальність згідно із статтями 50, 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначалося, що вимоги голови територіального відділення АМК щодо надання інформації є обов'язковими для виконання у визначені ним строки.

Інформацію, передбачену Вимогою, Товариству необхідно було надати у 14-денннй термін з дня отримання цієї вимоги.

Вимогу було надіслано Товариству 14.02.2015 та отримано останнім 18.02.2015.

У листі від 25.02.2015 № 2502 Товариство не надало витребуваних у нього документів, оскільки "не вбачало підстав" для цього.

У листі від 25.02.2105 № 2502 Товариство просило надати роз'яснення щодо перевірки.

Територіальне відділення АМК листом від 04.03.2015 № 02-26'3-795 надало Товариству відповідні роз'яснення та подовжило строк надання інформації на Вимогу до 13.03.2015 (включно). Проте у цей строк інформацію на Вимогу не отримано.

Відтак територіальне відділення АМК прийняло оспорюване рішення, за яким:

- визнано, що Товариство, не надавши інформацію, передбачену вимогою голови територіального відділення АМК у встановлений ним строк, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню АМК у встановлені його головою строки;

- за зазначене порушення на Товариство відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено штраф у сумі 68 000 грн.

Товариство вважає протиправним винесення оспорюваного рішення після набуття законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2015 зі справи № 922/4030/15, яким визнано недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 16.04.2015 №82-р/к (далі - Рішення № 82-р/к) зі справи № 3/01-13-15 у частині, що стосується ТОВ "Технокарта", та яке має преюдиційне значення в даній справі.

Крім того, на думку Товариства, про відсутність підстав для прийняття оспорюваного рішення свідчили:

- відсутність жодних порушень, перевірку яких нібито необхідно вчинити, та які вбачалися б з наявних у матеріалах територіального відділення АМК відомостей СТГО "Львівська залізниця";

- копія, що має вигляд "чернетки якогось листа" (т. 2, а.с. 2-4) з численними закресленнями й виправленнями, від 05.11.2014 вих. № 13/04-2098 територіального відділення АМК, що слугувала підставою для початку проведення перевірки і яка не може вважатися достатньою чи належною підставою ініціювання перевірки та надання офіційного звернення;

- наданий територіальним відділенням АМК до господарської справи аркуш справи № 43, 44, де міститься лист ДТГО "Львівська залізниця" від 02.03.2015, вих. № Н-1-10/567; в пункті 12 міститься "чітке застереження", що "залізниця провела дослідження рівня цін на товари, які були предметом закупівлі в 2013 році (копії документів додаються, сторінки 11-23) та у 2014 році (копії документів додаються сторінки 74- 88)";

- у матеріалах, наданих територіальним відділенням АМК до господарської справи, "міститься навіть обґрунтування доцільності придбання продукції, заповнені відділом контролю за цінами ДТГО "Львівська залізниця" та техніко-економічне обґрунтування закупівлі пружин до електровозів заповнені відділом контролю за цінами ДТГО "Львівська залізниця".

Товариство витребувану інформацію у передбачений Вимогою строк не надало.

Неподання такої інформації утворює склад самостійного порушення законодавства про захист економічної конкуренції (самостійного - щодо порушень, зазначених у Рішенні № 82-р/к у справі № 3/01-13-15), а тому визнання недійсним Рішення № 82-р/к у частині визнання дій Товариства антиконкурентними узгодженими діями, що стосуються спотворення результатів торгів та накладення на Товариство штрафу в сумі 68 000 грн., не може бути підставою для звільнення Товариства від відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

Підстави початку розгляду справи № 3/01-13-15 не є предметом дослідження у даній господарській справі.

Подальше визнання недійсним рішення територіального відділення АМК у справі № 3/01-13-15, під час розгляду якої була витребувана інформація, не може бути підставою для звільнення Товариства від відповідальності за порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції": станом на час направлення територіальним відділенням АМК Вимоги рішення у справі № 3/01-13-15 ще не було прийняте, і територіальне відділення АМК, направивши Вимогу, діяло в межах своїх повноважень, а Товариство зобов'язане було надати інформацію на Вимогу територіального відділення АМК.

ТОВ "Технокарта" у розгляді даної справи посилалося на лист бізнес-омбудсмена від 22.02.2016 № 550 на адресу Голови Антимонопольного комітету України, в якому зазначалося, що справи №№ 3/12-119-15 та 3/01-13-15, ініційовані проти ТОВ "Технокарта" територіальним відділенням АМК, стосуються одного і того ж предмета, у зв'язку з чим, враховуючи встановлення судом відсутності факту антиконкурентних узгоджених дій, ініціювання додаткового розслідування є надмірним тиском на суб'єкта підприємництва. Однак даний лист не містить об'єктивних даних щодо обставин даної справи, не стосується Товариства та містить лише особисту думку й висновки з приводу діяльності територіального відділення АМК.

Крім того, в матеріалах справи наявна відповідь Антимонопольного комітету України на згаданий лист бізнес-омбудсмена, в якій зазначалося, що ТОВ "Технокарта" притягнуто до відповідальності у справі № 3/01-13-15 та у справі № 3/12-119-15 за різні дії та бездіяльність, які "формують окремий склад правопорушень"; оскарження ТОВ "Технокарта" до господарського суду Харківської області Рішення № 82-р/к не стосується предмета розгляду у справі № 3/12-119-15.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням АМК є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 7 названого Закону у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції АМК має повноваження, зокрема, вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Також відповідно до пункту 6 частини першої статті 16 цього ж Закону державний уповноважений АМК має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Крім того, виходячи зі змісту статей 22 і 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу АМК, голови територіального відділення АМК, вимоги уповноважених ними працівників АМК щодо подання суб'єктами господарювання документів, інформації тощо, необхідних для виконання ними завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.

Отже, зважаючи на наведені законодавчі приписи, а також встановлені попередніми судовими інстанціями фактичні обставини справи, територіальне відділення АМК у межах надання йому повноважень мало право витребувати у Товариства відповідну інформацію, необхідну для його діяльності. Товариство, в свою чергу, зобов'язане було надати таку інформацію у встановлені строки. Наведені скаржником обставини не визначаються законодавством як підстави для звільнення суб'єкта господарювання від виконання відповідного обов'язку, а, отже, й не могли бути причиною визнання оспорюваного рішення недійсним.

У зв'язку з тим, що невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу АМК, голови територіального відділення АМК, вимог уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення відповідно до частини другої статті 22 названого Закону тягне за собою передбачену законом відповідальність, а Товариство зазначені вимоги не виконало, то позивача правомірно, згідно з положеннями Закону України "Про захист економічної конкуренції", було притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Доводи касаційної скарги наведеного не заперечують і достатньою мірою спростовані попередніми судовими інстанціями в оскаржуваних рішенні та постанові. Зокрема, названими судовими інстанціями правильно зазначено, що неподання Товариством інформації на вимогу голови територіального відділення АМК є конкретним актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність, - незалежно від того, чи було в подальшому визнано недійсним рішення у справі, під час розгляду якої була витребувана інформація.

Подібні ж правові висновки неодноразово викладалися в судових рішеннях Верховного Суду України, зокрема в постанові від 12.03.2013 № 5011-20/3185-2012 та ін. Такі висновки згідно з частиною першою статті 11128 Господарського процесуального кодексу України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 зі справи № 922/75/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Горн" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Вовк

Суддя Б. Львов