ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року Справа № 914/3494/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівДемидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 (головуючий суддя Давид Л.Л., судді Гриців В.М., Данко Л.С.)у справі№ 914/3494/14 Господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк"доТовариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий",за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман 2014",простягнення заборгованості,за участю представниківпозивачаШабліовська В.В.,відповідачаКучеревський К.І.,третьої особи-1Кібець Р.Р.,третьої особи-2Королецька В.А.,третьої особи-3Онофріюк Д.В.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.01.2016 у справі №914/1394/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" до Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" задоволено частково: стягнуто з ТзДВ "Меблевий комбінат "Стрий" на користь ПАТ "Український Професійний Банк" заборгованість у розмірі 391.883,73 дол. США та 296.593,76 євро. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2016 у справі № 914/3494/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст. 215, 216 ЦК України, ст. 82 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції помилково послався на відсутність у сторін сумнівів щодо дійсності договору відступлення, на відсутність у кредитора оригіналів правовстановлюючих документів, а також не врахував наявності ознак фіктивності вказаного договору відступлення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 14.04.2006 ВАТ "Український професійний банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк", далі - банк) та Відритим акціонерним товариством "Меблевий комбінат "Стрий" (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий", далі - позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 130, згідно з п. 1.1 якого банк відкриває позичальнику мультивалютну відкличну кредитну лінію у розмірі, еквівалентному 15.250.000,00 грн. за курсом НБУ на момент надання кредиту за цією кредитною лінією, терміном до 13.04.2011 на поповнення обігових коштів позичальника з щомісячним зменшенням розміру кредитної лінії, починаючи з квітня 2008 року. Пунктом 1.2 договору допускається використання наданих кредитних ресурсів частками. Валютою кредиту за цим договором приймаються гривні, євро та долари США.

До вказаного договору кредиту між сторонами підписано ряд змін, які, зокрема, викладені в: угоді від 25.04.2006; угоді від 29.11.2006; угоді від 26.04.2007 про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 130 від 14.04.2006; додатковому договорі від 05.02.2008; додатковому договорі від 27.02.2008; додатковому договорі від 09.06.2008; додатковому договорі від 25.04.2008; додатковому договорі від 01.11.2008; додатковому договорі від 17.11.2008; додатковому договорі від 02.12.2008; додатковому договорі від 21.05.2009; додатковому договорі від 25.03.2011; додатковому договорі від 26.09.2011; додатковому договорі від 19.09.2013 до договору про відкриття кредитної лінії № 130 від 14.04.2006.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ "Український Професійний Банк" та ВАТ "Меблевий комбінат "Стрий" 14.04.2006 укладено іпотечний договір (далі - іпотечний договір), який посвідчений державним нотаріусом Стрийського міського нотаріального округу Костур У.Т. за реєстровим № 1-1897.

У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань банк звертався 24.07.2014 до державного нотаріуса Стрийського міського нотаріального округу Костур У.Т. із заявою про вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі від 14.04.2006 за реєстровим № 1-1897 та у зв'язку із невиконанням іпотекодавцем (відповідачем) своїх зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 130 від 14.04.2006 просив звернути стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

25.07.2014 державним нотаріусом Стрийського міського нотаріального округу Костур У.Т. вчинено виконавчий напис на іпотечному договорі від 14.04.2006 за реєстровим №1-1897 та запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна задовольнити вимоги ПАТ "Український Професійний Банк", строк за який провадиться стягнення - з 14.04.2006 по 18.06.2014, у розмірі:

- заборгованість за кредитними ресурсами, що надані в гривні - 21.987,38 грн., у тому числі: 21.713,72 грн. - заборгованість за строковим кредитом; 273,66 грн. - заборгованість за строковими процентами;

- заборгованість за кредитними ресурсами, що надані в доларах США - 1.748.127,28 доларів США, у тому числі: 1.666.026,43 доларів США - заборгованість за строковим кредитом; 47.926,79 доларів США - заборгованість за строковими процентами; 33.662,85 доларів США - заборгованість за простроченими процентами; 511,21 доларів США заборгованість за пенею;

- заборгованість за кредитними ресурсами, що надані в євро - 1.373.982,70 євро, у тому числі: 1.299.559,73 євро - заборгованість за строковим кредитом; 35.889,21 євро - заборгованість за строковими процентами; 38.150,94 євро - заборгованість за простроченими процентами; 382,82 євро - заборгованість за пенею.

У зв'язку з невиконанням позичальником (відповідачем) умов договору про відкриття кредитної лінії № 130 від 14.04.2006 щодо повернення заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами, позивач нарахував відсотки за користування кредитними ресурсами та пеню, починаючи з 18.06.2014, які становлять 19.152.034,24 грн. заборгованості за період з 18.06.2014 по 08.04.2015, з яких: 433.565,30 доларів США заборгованості, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 08.04.2015 складає 10.191.400,25 грн., з яких 330.352,50 доларів США за відсотками, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 08.04.2015 складає 7.765.276,77 грн., 103.212,80 доларів США за пенею, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 08.04.2015 складає 2.426.123,48 грн.; 351.438,84 євро заборгованості, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 08.04.2015 складає 8.960.633,99 грн., з яких 247.379,20 євро за відсотками, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 08.04.2015 складає 6.307.425,98 грн., 104.059,64 євро за пенею, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 08.04.2015 складає 2.653.208,01грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та стягнув з ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий" на користь ПАТ "Український Професійний Банк" 391.883,73 дол. США, з яких: 330.352,50 дол. США заборгованість за відсотками та 61.531,23 дол. США заборгованість за пенею, 296.593,76 євро, з яких 247.379,20 євро заборгованість за відсотками та 49.214,56 євро заборгованість за пенею, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до п. 1.3 договору банк надає кредити відповідно до відкритої кредитної лінії при наявності вільних коштів. Розміри кредитів, які надаються відповідно до кредитної лінії, строки їх дії, цільове використання позичальник вказує в письмовій заяві на кредит.

За умовами п. 1.4 договору плата за користування одержаними кредитними ресурсами встановлюється: в розмірі 21 % річних за користування кредитними ресурсами, що надані у гривнях; в розмірі 14 % річних за користування кредитними ресурсами, що надані у доларах США; в розмірі 14 % річних за користування кредитними ресурсами, що надані у євро.

Відповідно до п. 2.1 договору забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком за цим договором є застава власного майна позичальника.

Відповідно до п. 2.3 договору кредитні ресурси, надані банком, забезпечуються всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.1 договору нарахування та сплата процентів за користування кредитними ресурсами здійснюється щомісячно та одночасно з остаточним погашенням кредитної заборгованості за цією кредитною лінією, але не пізніше 13 квітня 2011 року. Проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитною лінією.

Сплата процентів за користування кредитними ресурсами здійснюється позичальником щомісячно в період з 25 числа по останній робочий день місяця та одночасно з остаточним погашенням кредитної заборгованості за цією кредитною лінією, але не пізніше 13 квітня 2011 року на рахунок нарахованих процентів №20687097390130 в банку. При цьому сплаті підлягають проценти, які нараховані на 25 число місяця включно; сплата процентів, які нараховані за період з 26 числа по останній календарний день місяця здійснюється в наступний період сплати процентів.

Згідно з п. 7.2 договору при розрахунку процентів за користування кредитними ресурсами приймається метод "факт/факт", при якому до розрахунку приймається фактична кількість днів у місяці та у році.

При розрахунку процентів нараховується перший день користування кредитними ресурсами та не враховується останній день користування кредитними ресурсами (день погашення кредитної заборгованості).

Відповідно до п. 7.3 договору нарахування та сплата процентів за користування кредитними ресурсами здійснюється у тій валюті, в якій були отримані кредити у межах відкритої кредитної лінії.

Кошти для погашення заборгованості направляються в наступному порядку: на сплату штрафних санкцій, пені, прострочених процентів за кредит; строкових процентів за кредит, на погашення простроченого кредиту та в останню чергу на погашення строкового кредиту (п. 7.4. договору).

Відповідно до п. 7.5 договору за несвоєчасне погашення кредитів позичальник сплачує банку подвійну процентну ставку від встановленої в п. 1.4 даного договору.

Відповідно до п. 8.1 договору (з врахуванням змін від 26.03.2014) за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом позичальник на вимогу банку сплачує пеню за кожен день прострочки у розмірі 0,2 % від суми простроченої заборгованості за процентами на рахунок банку № 639709503. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами згідно з умовами цього договору.

Дата остаточного повернення кредиту 26.06.2014 (п. 4 змін від 26.03.2014 до договору).

Також відповідно до п.п. 4.1, 7.1 кредитного договору відповідач взяв на себе зобов'язання в період з 25 числа по останній робочий день місяця сплатити нараховані проценти за користування кредитними ресурсами.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору (з врахуванням змін від 19.09.2013) плата за користування одержаними кредитними ресурсами встановлена: - в розмірі 20 % річних за користування кредитними ресурсами, що надані у гривні; - в розмірі 12,5 % річних за користування кредитними ресурсами, що надані у доларах США; в розмірі 12% річних за користування кредитними ресурсами, що надані у євро.

Як встановлено місцевим судом, позивач свої зобов'язання по договору про відкриття кредитної лінії № 130 від 14.04.2006 виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно наявних у матеріалах справи меморіальних ордерів, а саме: 21.713,72 грн., 1.666.026,43 доларів США, 1.299.559,73 євро, терміном до 26.06.2014 на поповнення обігових коштів позичальника.

Як зазначалось вище, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань банк звертався 24.07.2014 до державного нотаріуса Стрийського міського нотаріального округу Костур У.Т., який 25.07.2014 вчинив виконавчий напис на іпотечному договорі від 14.04.2006 за реєстровим № 1-1897.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач брав на себе зобов'язання своєчасно сплачувати кошти отримані в кредит, але порушив зобов'язання з повернення кредитних коштів у строки, встановлені кредитним договором.

Станом на момент подання позовної заяви сума основного боргу за доларом та за євро не сплачена, а тому позивач починаючи з 18.06.2014 нарахував відсотки за користування кредитними коштами та пеню.

Згідно з п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Станом на 08.04.2015 відповідно до розрахунку, поданого позивачем, та виписок з рахунків, які додаються, сума донарахованої заборгованості за відсотками за користування кредитними ресурсами за період з 18.06.52014 по 08.04.2015 становить:

- 330.352,50 доларів США, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 08.04.2015 складає 7.765.276,77 грн.;

- 247.379,20 євро, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 08.04.2015 складає 6.307.425,98 грн.

Станом на 08.04.2015 міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США складав 2350,6033.

Станом на 08.04.2015 міжбанківський курс гривні по відношенню до євро складав 2549,6994.

З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач правомірно просить стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитними ресурсами за період з 18.06.2014 по 08.04.2015 в сумі 330.352,50 доларів США, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 08.04.2015 складає 7.765.276,77 грн., та 247.379,20 євро, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 08.04.2015 складає 6.307.425,98 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з поданим позивачем розрахунком пені, за висновком місцевого суду, до стягнення з відповідача правомірно підлягає: 61.531,23 доларів США пені, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 08.04.2015 складає 1.446.355,12 грн., та 49.214,56 євро пені, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 08.04.2015 складає 1.254.823,34 грн.

Враховуючи, що позивачем проведено перерахунок пені, однак не подано заяву про зменшення суми позовних вимог, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме: з відповідача підлягає до стягнення: 391.883,73 доларів США та 296.593,76 євро. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив з такого.

27.05.2015 між ПАТ "Український промисловий банк" та ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор (ПАТ "УПБ") передав (відступає) новому кредитору (ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС") свої права вимоги до ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий" (разом з усією документацією) за 4600000 грн.

В подальшому ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" відступило права вимоги на користь ТОВ "Гурман-2014" на підставі договору відступлення права вимоги від 02.07.2015 та Договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 02.07.2015 (разом з усією документацією).

Відзначивши, що вищевказаний договір про відступлення прав вимоги від 02.07.2015 судовому порядку не оспорювався, його дійсність під сумнів сторонами та третіми особами не ставилась, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутність у позивача правовстановлюючих документів і наявність таких у ТОВ "Гурман 2014" свідчить про те, що на даний час у відповідача немає обов'язку виконання зобов'язань за названими вище кредитними договорами перед позивачем.

Колегія суддів вважає вказані висновки суду апеляційної інстанції помилковими, а рішення місцевого суду обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню в силі з огляду на таке.

Як встановлено апеляційним судом, на підставі постанови Правління НБУ від 28.05.2015 № 348 "Про віднесення ПАТ "Український професійний Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 28.05.2015 № 107 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк", згідно з яким 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк" Пантіну Л.О.

Згідно з постановою правління НБУ від 28.08.2015 № 562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Український професійний банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 28.08.2015 № 158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з якими було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та призначено повноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Український професійний банк" Пантіну Л.О.

Відповідності до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено один з обов'язків уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме: протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення право чинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав , визначених частиною 3 цієї статті.

Згідно з п.п. 3, 7 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Апеляційним судом також встановлено, що 04.08.2015 ТОВ "ФК Аурум Фінанс" отримало повідомлення позивача від 21.07.2015 № 01-10/2846 про нікчемність договору про відступлення прав вимоги від 27.05.2015, укладеного між позивачем та третьою особою-2, з підстав, визначених п.п. 3, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак апеляційний суд не врахував того, що договір про відступлення права вимоги від 27.05.2015, укладений між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум фінанс", був визнаний нікчемним у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому колегія суддів також бере до уваги і те, що провадження у справі було порушено задовго до введення в банку тимчасової адміністрації, продовжувалось на час її дії та банк від позовних вимог в особі будь-яких уповноважених осіб не відмовлявся.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Посилання відповідача та третіх осіб на те, що договори відступлення права вимоги укладені у відповідності до норм чинного законодавства, зі сторони банку порушень при укладенні договору від 27.05.2015 не було, оскільки тимчасова адміністрація була введена з 29.05.2015, а отже 27.05.2015 р. в день прийняття постанови про віднесення банку до неплатоспроможних ніяких обмежень не було, про обмеження, введені постановою НБУ № 293/БТ від 30.04.2015 щодо віднесення банку до проблемних, відповідач та треті особи не знали, оскільки вона носить гриф банківської таємниці, за передачу майнових прав банк одержав реальні грошові кошти, третя особа-1 є добросовісним набувачем, а право вимоги за кредитним договором позивачу не належать, є безпідставним з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Правління НБУ № 293/БТ від 30.04.2015 "Про віднесення ПАТ "Український професійний банк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" були встановлені обмеження у діяльності ПАТ "УПБ", як юридичної особи, що входить до банківської системи України, банку було заборонено передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам майно та активи банку без погодження з НБУ, був призначений куратор банку з числа працівників Національного банку, заборонено банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки, всі розрахунки мали бути здійснені виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ.

Частиною 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Оскільки в силу ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а відповідно до ч. 1 ст. 236 зазначеного Кодексу нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення, колегія суддів дійшла висновку про те, що договір відступлення права вимоги від 02.07.2015, укладений між третіми особами, також є нікчемним.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку (вказаного Закону).

Оскільки вищевказані договори про відступлення права вимоги не породжують для сторін будь-яких прав і обов'язків, відчуження банком активів (за метою і наслідками) підпадає під кваліфікаційні ознаки, визначені в ст. 38 вказаного вище Закону, колегія суддів вважає, що банк є належним кредитором за непогашеною заборгованістю за кредитним договором, наявність якої підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2016 у справі №914/3494/14 - залишити в силі.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" на користь Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" 87.696,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу із зазначенням відповідних реквізитів доручити Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіА.М. Демидова С.Р. Шевчук