ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року Справа № 910/4151/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоЖукової Л.В. (доповідач),Суддів:Погребняка В.Я., Полякова Б.М.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 12.04.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2016у справі № 910/4151/16 господарського суду міста Києваза позовомприватного підприємства "Альянспромбуд"допублічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"про стягнення 220 210,13 грн.за участю представників сторін: ПП "Альянспромбуд" - Полежаєвої І.В.; ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" - Васійчук Л.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Альянспромбуд" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про стягнення 220 210,13 грн. боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору підряду № DYK-057 від 23.06.2011.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.04.2016 у справі №910/4151/16 (Суддя - Сівакова В.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі №910/4151/16 (головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Тищенко А.І., Гончаров С.А.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/4151/16 залишено без змін.

ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України скасувати наведені судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, пославшись на порушення та невірне застосування ст. ст. 256, 261, 264, 267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4-2, 32, 43, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Під час розгляду даної справи попередніми судовими інстанціями встановлено, що 23.06.2011 між Дочірньою компанією "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Диканського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (замовник) та Приватним підприємством "Альянспромбуд" (підрядник) було укладено договір № DYK-057 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати відповідно до умов цього договору ремонт виробничих будівель та споруд Солохівського проммайданчика Диканського ЛВУМГ (далі - роботи) в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів та технічної документації, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

В пункті 1.2. договору визначено адресу за якою виконуються роботи, а саме: Полтавська область, Диканський район, с. Водяна Балка, 38520.

Відповідач в порушення умов договору оплату вартості виконаних робіт не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 220 210,13 грн.

16.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" в особі Диканського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (боржник) та Приватним підприємством "Альянспромбуд" (кредитор) укладено договір № DYK-17-2013 про реструктуризацію заборгованості (далі - договір про реструктуризацію), за умовами якого встановлено умови погашення заборгованості, що виникла на підставі договору

Згідно з п. 1.2. договору про реструктуризацію кредитор надає боржнику відстрочку та розстрочку у погашенні заборгованості за договором, яка станом на 10.04.2013 становить 220 210,13 грн., а боржник погашає заборгованість згідно графіку погашення заборгованості, визначеного в п. 2.1. цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору про реструктуризацію заборгованість в сумі 220 210,13 грн. здійснюється наступним чином:

протягом жовтня 2013 року в сумі 74 000,00 грн.,

протягом листопада 2013 року в сумі 73 000,00 грн.,

протягом грудня 2013 року в сумі 73 210,13 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд м. Києва, рішення якого підтримав апеляційний господарський суд у постанові від 07.06.2016, виходив з того, що матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати виконаних робіт у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка складає 220 210,13 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суди встановили, що відповідно до укладеного сторонами у справі договору про реструктуризацію боргу від 16.04.2013 строк позовної давності перервався, а тому застосування приписів ст. 257 ЦК України, у даному випадку, не підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.

Як встановлено у рішенні суду першої інстанції, ціна договору становить 318 549,60 грн. з ПДВ (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 3.1. договору оплата за виконані роботи здійснюється проміжними платежами на підставі актів приймання виконаних робіт в строк не пізніше 90 календарних днів з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з п. 4.2. договору підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 240 робочих днів з дати отримання від замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт та виконати роботи з обов'язковим дотриманням погоджених із замовником графіку виконання робіт, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 2).

Відповідно до п. 6.2. договору здача робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання виконаних робіт.

Як встановлено у оскаржуваних рішеннях, виконання робіт на суму 220 210,13 грн. підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін: довідкою від 25.05.2012 про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2012 року (форма №КБ-3) на суму 71 539,08 грн.; актом від 25.05.2012 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року (форма №КБ-2в) на суму 71 539,08 грн., довідкою від 26.06.2012 про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2012 року (форма №КБ-3) на суму 51 777,58 грн.; актом від 26.06.2012 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012 року (форма №КБ-2в) на суму 51 777,58 грн.; довідкою від 26.12.2012 про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (форма №КБ-3) на суму 96 893,47 грн.; актом від 26.12.2012 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (форма №КБ-2в) на суму 96 893,47 грн.

За актами приймання виконаних будівельних робіт (типової форми № КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (типової форми № КБ-3), що підписані уповноваженими представниками обох сторін позивачем виконано робіт на загальну суму 220 210,13грн.

Сума боргу підтверджується, також, актом звірки взаєморозрахунків станом на 25.06.2013.

Разом з тим, 16.04.2013 позивач розстрочив сплату боргу відповідачу до грудня 2013 шляхом укладання договору про реструктуризацію боргу № DYK-17-2013, за умовами якого відповідач, підписавши договір та скріпивши його печаткою, визнав суму заборгованості перед позивачем на 220 210,13грн.

Згідно з п. 1.2. договору про реструктуризацію кредитор надає боржнику відстрочку та розстрочку у погашенні заборгованості за договором, яка станом на 10.04.2013 становить 220 210,13 грн., а боржник погашає заборгованість згідно графіку погашення заборгованості, визначеного в п. 2.1. цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору про реструктуризацію заборгованість в сумі 220 210,13 грн. здійснюється наступним чином:

протягом жовтня 2013 року в сумі 74 000,00 грн.,

протягом листопада 2013 року в сумі 73 000,00 грн.,

протягом грудня 2013 року в сумі 73 210,13 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З урахуванням встановлених обставин та наведених норм, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів у оскаржуваних рішеннях про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 220 210,13 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності слід відзначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Слід погодитись із висновками судів про те, що в результаті укладення договору про реструктуризацію перервано перебіг строку позовної давності, який починається знову.

Враховуючи, що договором про реструктуризацію було визначено нові терміни оплати боргу - протягом жовтня, листопада та грудня 2013 року, то висновок про те, що

строк позовної давності для звернення з даним позовом про стягнення боргу в сумі 74 000,00 грн. починається обчислюватись з 01.11.2013 та закінчується 01.11.2016, боргу в сумі 73 000,00 грн. починається обчислюватись 01.12.2013 та закінчується 01.12.2016, боргу в сумі 73 210,13 грн. починається обчислюватись 01.01.2014 та закінчується 01.01.2017, є вірним.

Як вбачається з матеріалів справи, даний позов отримано судом 10.03.2016 (штамп вхідної кореспонденції господарського суду міста Києва), отже, строк позовної давності, станом на день звернення до суду з цією вимогою не пропущено.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2014 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі №910/4151/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ залишити без задоволення

Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 910/4151/16 залишити без змін.

Головуючий суддя:Л.В. Жукова Судді: В.Я. Погребняк Б.М. Поляков