Постанова ВГСУ від 06.08.2015 року у справі №924/81/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 року Справа № 924/81/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачів1) Притула Г.Ю., представник, 2) Саранюк В.М., представник,відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),прокуратуриКлюге Л.М., прокурор відділу ГП України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2015у справі№924/81/15 Господарського суду Хмельницької областіза позовомШепетівського міжрайонного прокурора Хмельницької області в інтересах держави та органу державного управління, який її уособлює Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест"простягнення суми,ВСТАНОВИВ:

Шепетівський міжрайонний прокурор Хмельницької області звернувся до Господарського суду Хмельницької області в інтересах держави та органу державного управління, який її уособлює, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" 3% річних у сумі 29503,68 грн та індексу інфляції у сумі 170699,02 грн.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.03.2015 (суддя Дячук Т.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 (судді: Огороднік К.М. - головуючий, Тимошенко О.М., Демидюк О.О.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаргу мотивовано доводами про порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530, 550, 617, 625, 629, 631 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 43, 83, 84, 11128 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників позивачів та прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 03.09.2012 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/805-ТЕ-34, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах зазначеного договору.

Відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Згідно з п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.09.2012 по 31.12. 2012 газ обсягом до 3410,000 тис.куб.м., у т.ч.: у жовтні 2012 року - 475,000 тис.куб.м.; у листопаді 2012 року - 1265,000 тис.куб.м.; у грудні 2012 року - 1670,000 тис.куб.м.

За змістом п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Ціна на газ визначена пунктами 5.1, 5.2 договору.

Суди попередніх інстанцій встановили, що поставка природного газу позивачем в період жовтень-грудень 2012 року на загальну суму 3564976,48 грн підтверджується актами прийому-передачі природного газу, копії яких додані до матеріалів справи.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2014 у справі 924/501/13, яке набрало законної сили, встановлено заборгованість відповідача за газ, поставлений по договору № 12/805-ТЕ-34 від 03.09.2012 року, у сумі 2966623,62 грн.

Також суди встановили, що 26.09.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона перша), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (друга сторона), ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" (третя сторона) та НАК "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено договір №436/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"), предметом якого була організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади та органами місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30.

Відповідно до п.3 договору №436/30 Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", стороні першій у сумі 2966623,62 грн на підставі рішення Мінфіну.

Сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 2966623,62 грн для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню (п. 4 договору).

Згідно з п.5 договору №436/30 сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 2966623,62 грн для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.

Сторона третя перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 2966623,62 грн, у тому числі податок на додану вартість 494437,27 грн, для погашення заборгованості за спожитий природній газ за 2012 року згідно з договором від 03.09.2012 №12/805-ТЕ-34 (п.6 договору).

За змістом п.9 договору №436/30 сторони з метою виконання останнього зобов'язалися, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Суди встановили, що відповідно до копій платіжного доручення №2 від 01.10.2014 та виписки Шепетівського УДКСУ погашення заборгованості за спожитий природний газ по договору від 03.09.2012 № 12/805-ТЕ-34 проведено 15.10.2014 повністю у сумі 2966623,62 грн.

Предметом позову у даній справі є вимога прокурора про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди попередні інстанцій, враховуючи висновки Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норми ч.2 ст.625 ЦК України, правильно виходили з того, що у даному випадку відсутні підстави для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Отже, для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ча.2 ст.625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 14 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Прострочення оплати за умовами договору про організацію взаєморозрахунків не встановлено.

З урахуванням наведених мотивів колегія суддів вважає правомірною відмову в позові про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими по справі обставинами і направлені на переоцінку доказів, що відповідно до ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України не допускається.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України