ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 року Справа № 910/5051/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Прокопанич Г.К., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скарги дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.05.2015у справігосподарського суду м. Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"додочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 138 029, 96 грн.за участю представників сторін:

позивача: : Кашканова Н.Г.( представник за дов. від 29.12.2014 № 2-268),

відповідача: Ковригін О.В.( представник за дов. від 26.12.2014 № 5-у)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (надалі - ПАТ "Укртрансгаз") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі - ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України") про стягнення основного боргу в сумі 85 678,22 грн., пені в розмірі 15 764,79 грн., штрафу в сумі 5 997,48 грн., 3% річних в розмірі 8 570,17 грн. та інфляційних втрат в сумі 22 019,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" умов договору купівлі-продажу № 232-К/245/11-К від 15.09.2011 в частині здійснення оплати товару в повному обсязі та у строки, передбачені договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2015 з даної справи, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 85 678 грн. 22 коп., 3% річних в розмірі 8 570 грн. 17 коп., інфляційні втрати в сумі 22 019 грн. 30 коп., в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вказані судові рішення в частині задоволення позову мотивовані обгрунтованістю позовних вимог та зазначено, що позивач звернувся з позовом до суду в межах строку позовної давності; в частині відмови в позові - тим, що сторонами в укладеному між ними договорі №232-К/245/11-К від 15.09.2011 не передбачено відповідальності покупця за порушення строків оплати товару, а ч.2 ст. 231 ГК України застосується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 256-258, 264, 266-267, 526 ЦК України, ст.1, ч.1 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні", ст. 32, 34, 43 ГПК України, з посиланням на доводи зазначені в касаційній скарзі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2011 між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "Укртрансгаз" (продавець) та ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 232-К/245/11-К (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язаний продати, а покупець прийняти та оплатити вентилі, крани, клапани та подібні вироби (далі - продукція), відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1).

Відповідно до п. 2.1. договору назва, кількість та асортимент продукції зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1).

Відповідно до п. 3.2. договору загальна ціна цього договору становить 85 678,22 грн.

Відповідно до п. 3.4., п. 3.5. договору продавець після поставки продукції та підписання сторонами відповідної видаткової накладної, виписує рахунок-фактуру, у якому зазначається ціна та вартість поставленої продукції згідно зі специфікацією до цього договору; покупець здійснює 100% оплату вартості продукції протягом 5 днів після отримання рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначеного в розділі 10 договору.

Згідно з п. 4.2. договору факт поставки продукції підтверджується видатковою накладною, яка підписується повноважними представниками сторін у день отримання продукції.

Датою поставки продукції визнається дата, вказана в накладній про прийняття продукції покупцем (п.4.4. договору).

Укладений між сторонами договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011 (п. 9.1. договору).

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦУ України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію, визначену специфікацією, згідно видаткової накладної № 3р/9-232-К від 27.09.2011 на загальну суму 85 678,22 грн., яка містить ціну та вартість поставленої продукції, а також необхідні реквізити для здійснення оплати.

Як правильно стверджує суд апеляційної інстанції, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України. (Даної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 37/405 від 29.09.2009).

Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

В силу наведених вище положень законодавства прийняття відповідачем продукції від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказану продукцію відповідно до змісту товаросупровідних документів на неї.

Оскільки на виконання умов договору товар був переданий відповідачу 27.09.2011, то з наступного дня після одержання товару у відповідача виник обов'язок оплатити цей товар, а у позивача відповідно право вимагати його оплати.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманої продукції не здійснив, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 85 678,22 грн., що останнім не заперечується, з огляду на що, а також враховуючи положення ст. 625 ЦК України, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 85678,22 грн., 22 019,30 грн. інфляційних втрат та 8 570,17 грн. - 3% річних, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

При цьому, колегія погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про відмову в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 15 764, 79 грн. та штрафу в сумі 5 997, 48 грн., оскільки умовами договору сторонами не передбачено відповідальності покупця за порушення строків оплати товару (грошові зобов'язання), а ч.2 ст. 231 ГК України застосується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п.2.2 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).

Щодо строків позовної давності, то як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, 14.10.2013 сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2013 на загальну суму 1 091 584,19 грн., який включає борг за договором в сумі 85678,22 грн. та який підписано повноважними представниками сторін і з боку покупця (відповідача) скріплений печаткою, що з урахуванням положень ст. 256, 257, 261, 264 ЦК України, свідчить про пред'явлення позову у даній справі в межах строку позовної давності.

За змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюється господарським судом на підставі доказів - фактичних даних, що встановлюються певними засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваному рішенні та постанові і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на порушення господарським судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права не приймаються до уваги з тих підстав, що процесуальні порушення не в будь-якому випадку є підставою для скасування судового рішення, а лише у випадках, передбачених ч.2 ст.11110 ГПК України, та в разі, якщо такі порушення призвели до прийняття неправильного рішення, чого в даному випадку не відбулось.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі № 910/5051/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя : Г.П. Коробенко

Судді: Г.К. Прокопанич

Г.М. Мачульський