ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року Справа № 916/4345/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В.,суддів -Куровського С.В., Поліщука В.Ю.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Франко - Транспорт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 05.01.2016 у справі № 916/4345/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Франко - Транспорт" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 413 728 грн, -

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.01.2016 р. (суддя Рога Н.В.) у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Франко - Транспорт" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 413 728 грн відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 (колегію суддів: Аленіна О.Ю. головуючого, суддів Богатиря К.В., Мишкіної М.А.) апеляційну скаргу ТОВ "Франко - Транспорт" залишено без задоволення , рішення господарського суду Одеської області від 05.01.2016 року у справі №916/4345/15 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Франко - Транспорт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 05.01.2016 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.1212 ЦК України, ст.ст.179-181 ГК України, ст.36 ГПК України.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 жовтня 2015 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Франко - Транспорт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутого майна - 413 728 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що ФОП ОСОБА_4 набув грошові кошти у розмірі 413 728 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 19.03.2009 р., який в передбаченому законом порядку не дійсним не визнаний, а тому грошові кошти у сумі 413 728 грн. отримано ФОП ОСОБА_4 за наявності правової підстави, як частину заборгованості ТОВ "Франко - Транспорт", яка відповідно до умов договору відступлення права вимоги станом на 01.06.2009 р. складала 890 000 грн.

Крім цього, позивачем не доведено, що договір про відступлення права вимоги від 19.03.2009 р., акт приймання-передачі від 19.03.2009 р. , акт звіряння станом на 01.06.2009 р. підроблені.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши про їх обгрунтованість та законність.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 19 березня 2009 року між первісним кредитором - ОСОБА_4 та новим кредитором - ТОВ "Франко-Транспорт" було укладено договір про відступлення права вимоги.

Відповідно до п.1.1. даного договору, первісний кредитор передає право вимоги згідно з договором застави майнових прав №06-09/13 від 06.02.2009 р., договором уступки вимоги №06-09/14 від 06.02.2009 р., а новий кредитор приймає право вимоги виконання обов'язків за основними договорами.

Відповідно до п.2.1. договору про відступлення права вимоги за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 890000 гривень.

Згідно з п.5.1. договору про відступлення права вимоги даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонам своїх зобов'язань.

У відповідності до акту приймання-передачі від 19 березня 2009 року, первісний кредитор (ОСОБА_4.) передав, а новий кредитор (ТОВ "Франко-Транспорт") отримав засвідчені копії договору застави майнових прав №06-09/13 від 06.02.2009 р., договору уступки вимоги №06-09/14 від 06.02.2009 р., банківські виписки, які підтверджують оплату, акт звірки розрахунків між ОСОБА_4 та ТОВ "ТД "Радиалка" та інше.

Відповідно до акту звірки ТОВ "Франко-Транспорт" в особі директора ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 склали акт про наступне: заборгованість ТОВ "Франко-Транспорт" перед ОСОБА_4 за договором про відступлення права вимоги складає 890 000 грн. Акт складено станом на 01.06.2009 року.

Згідно з листом-претензією від 07.08.2009 р. ФОП ОСОБА_4 просив ТОВ "Франко-Транспорт" на підставі п.2.1. договору про відступлення права вимоги та п.1 ст.224 ГК України протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання даної претензії, сплатити заборгованість ТОВ "Франко-Транспорт" перед ФОП ОСОБА_4 у сумі 890 000 грн.

Листом №56 від 28.08.2009 р. ТОВ "Франко-Транспорт" визнало суму боргу перед ФОП ОСОБА_4 в розмірі 890000 грн. та повідомлено про його сплату у найближчий час.

03.10.2009 р. ФОП ОСОБА_4 повторно звернувся до ТОВ "Франко-Транспорт" з претензією, зазначивши, що не дивлячись на визнання ТОВ "Франко-Транспорт" суму заборгованості листом №56 від 28.08.2009 р., до теперішнього часу грошові кошти сплачені не були та просив протягом 3-х банківських днів з моменту отримання даної претензії сплатити заборгованість.

ТОВ "Франко-Транспорт" не сплатило заборгованість ФОП ОСОБА_4

27.10.2010 ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про визнання ТОВ "Франко-Транспорт" банкрутом, відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки останнє не сплатило заборгованість за договором відступлення права вимоги від 19.03.2009 р. після настання встановленого строку у сумі 890 000,00 грн. та відсутнє за місцезнаходженням.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 29.01.2010 р. порушено провадження у справі №7/29-10-468 про банкрутство ТОВ "Франко-Транспорт" в порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; накладено арешт на майно боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим заборонено органам стягнення та органам державної виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Постановою господарського суду Одеської області від 11.02.2010 р. визнано ТОВ "Франко-Транспорт" банкрутом; відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шляхова Сергія Євгеновича; зобов'язано ліквідатора письмово повідомити про визнання ТОВ „Франко-Транспорт" банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, здійснити інші заходи, передбачені ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та надати суду звіт; скасовано арешт, накладений на майно боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, заборонено накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном ТОВ „Франко-Транспорт".

В процедурі банкрутства по справі №7/29-10-468 виявлено майно, зареєстроване за ТОВ "Франко-Транспорт" та відповідно до довідки КП „Одеське МБТІ та РОН" №1026-06/322 від 11.02.2010 р. (т.1 а.с. 53) за ТОВ "Франко-Транспорт" зареєстрована нежитлова будівля компресорної станції, площею 777,1 кв.м, по вул. Бугаївській, № 47.

Вказане майно було реалізовано шляхом укладення договору купівлі-продажу від 12.03.2010 року між ТОВ "Франко-Транспорт" в особі голови ліквідаційної комісії арбітражного керуючого Шляхова Сергія Євгеновича (продавець) та ОСОБА_7 (покупець). Відповідно до п.6 даного договору за домовленістю сторін продаж нежитлової будівлі компресорної станції вчинено за ціною 413 728 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що отримані від продажу майна боржника грошові кошти були у повному обсязі передані ФОП ОСОБА_4, в рахунок часткового погашення кредиторських вимог останнього, що підтверджується розпискою ФОП ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2010 р. було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ „Франко-Транспорт"; припинено юридичну особу - ТОВ „Франко-Транспорт"; кредиторську заборгованість банкрута списано як безнадійну, вимоги, незадоволені за відсутністю майна, вважаються погашеними; скасовано арешт та інші заходи по забезпеченню заяви, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 29.01.2010 р.; припинено повноваження ліквідатора банкрута -арбітражного керуючого Шляхова С.Є.; зобов'язано ООФ АКБ "Укрсоцбанк" перерахувати залишок грошових коштів з рахунку ТОВ „Франко-Транспорт" до Державного бюджету України після чого закрити його; провадження у справі припинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 задоволено, ухвалу господарського суду Одеської області від 25.03.2010 року по справі № 7/29-10-468 скасовано, провадження у справі № 7/29-10-468 припинено як безпідставно порушене (п.1-1 ст. 80 ГПК України).

Як зазначено в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2011, оскільки провадження у справі про банкрутство ТОВ „Франко-Транспорт" було порушене безпідставно, усі наслідки такого судового провадження у вигляді визнання боржника банкрутом , відкриття ліквідаційної процедури, а також припинення юридичної особи ТОВ „Франко-Транспорт" є незаконними.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції у даній справі, ТОВ "Франко-Транспорт" послалось на те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 року скасовано ухвалу господарського суду Одеської області від 25.03.2010 року по справі № 7/29-10-468, якою ліквідовано ТОВ "Франко-Транспорт", провадження у справі № 7/29-10-468 припинено, у зв'язку з цим, кошти в розмірі 413728 грн, які були отримані ФОП ОСОБА_4 під час продажу майна банкрута повинні бути повернуті заявнику (ТОВ "Франко-Транспорт") на підставі ст.1212 ЦК України як безпідставно набуті.

Спростовуючи посилання ТОВ "Франко-Транспорт" на ст.1212 ЦК України як на підставу стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 413 728 грн. та відмовляючи у зв'язку з цим в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, набуті за наявності правових підстав для цього і не можуть бути витребувані у відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Розглядаючи дану справу, суди попередніх інстанцій, керуючись нормами цивільного законодавства (ст.ст.202-204 ЦК України), надали оцінку договору про відступлення права вимоги від 19 березня 2009 року, укладеному між ОСОБА_4 та ТОВ "Франко-Транспорт", зазначивши про те, що кошти від реалізації майна боржника були отримані відповідачем як оплата за договором про відступлення права вимоги від 19 березня 2009 року, який на час звернення ФОП ОСОБА_4 до господарського суду Одеської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Франко-Транспорт", так й на теперішній час, в передбаченому законом порядку недійсним не визнаний.

Також, суд апеляційної інстанції надав аналіз доводам позивача про те, що договір про відступлення права вимоги від 19 березня 2009 року є неукладеним, зазначивши, що в порушення ст.33 ГПК України позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що укладений між сторонами правочин суперечить ст. 638 ЦК України.

Також суд відхилив доводи ТОВ "Франко-Транспорт" про те, що договір про відступлення права вимоги від 19 березня 2009 року керівником ТОВ "Франко-Транспорт" не підписувався та про нього він дізнався лише у 2011 році як необґрунтовані та не доведені належним чином.

Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

При вирішенні питання щодо стягнення з ФОП ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 413 728 грн, суди попередніх інстанцій повинні були дослідити підставність набуття відповідачем цих коштів, враховуючи те, що кошти ОСОБА_4 були отримані від реалізації майна боржника в ліквідаційній процедурі у справі № 7/29-10-468 про банкрутство ТОВ "Франко-Транспорт", провадження якої в подальшому постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 було припинено як незаконно порушене.

Крім того, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки доводам позивача про те, що грошові кошти підлягають стягненню саме на підставі ст.1212 ЦК України, яка регулює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

На підставі вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки підставам звернення ТОВ "Франко-Транспорт" з даним позовом та не звернули уваги на те, що заявник обґрунтував свою вимогу про повернення (стягнення) безпідставно набутих коштів тим, що ФОП ОСОБА_4 отримав грошові кошти в сумі 413728 грн. під час та за процедурою незаконно порушеного провадження у справі про банкрутство ТОВ "Франко-Транспорт".

Отже, суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ТОВ "Франко-Транспорт" про стягнення з ФОП ОСОБА_4 безпідставно отриманих коштів без з'ясування та встановлення усіх суттєвих обставин справи в їх сукупності, які мають істотне значення для справи, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які

унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів прийшла до висновку, що постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 05.01.2016 не можна визнати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вищевикладене, більш повно та ретельно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Франко - Транспорт" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 05.01.2016 у справі №916/4345/15 скасувати.

Справу №916/4345/15 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Куровський С.В. Поліщук В.Ю.