ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року Справа № 916/1257/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКостенко Т.Ф., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Пуратос Україна"на ухвалуОдеського апеляційного господарського судувід21.04.2016у справі№ 916/1257/15-гГосподарського судуОдеської областіза позовомУкраїнсько-грецького спільного підприємства "Евроснаб" Товариства з обмеженою відповідальністюдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Пуратос Україна"простягнення сумита за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пуратос Україна"до Українсько-грецького спільного підприємства "Евроснаб" Товариства з обмеженою відповідальністюпро стягнення суми

за участю

- позивача:1) Чорний О.А. (довіреність від 19.04.2016) 2) Каляєв В.В. (довіреність від 05.07.2016)- відповідача:Автух А.А. (довіреність від 10.02.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Українсько-грецьке спільне підприємство "Евроснаб" Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - позивач) просило, з урахуванням зменшення позовних вимог, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пуратос Україна" (далі - відповідач) 32 635 692,49 грн. прямих збитків за знищений об'єкт оренди, 8 319 711,44 грн. упущеної (втраченої) вигоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок пожежі, яка сталася 17.05.2014 в приміщенні, що було передане в оренду відповідачу, було повністю знищено нерухоме майно, яке належить позивачу, у зв'язку з чим, останній зазнав матеріальних збитків у вказаному розмірі, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Відповідач звернувся із зустрічним позовом у суд, у якому просив стягнути з позивача грошові кошти у сумі 187 900,39 грн., як набуті без достатньої правової підстави.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки орендоване приміщення було знищено 17.05.2014 у зв'язку із пожежею, то починаючи з 17.05.2014 договір оренди нежитлової будівлі від 02.03.2007, який укладений сторонами зі справи є припиненим, а тому грошові кошти отримані позивачем як плата за користування орендованим приміщенням з 17.05.2014 по 30.06.2014 є майном, що набуте без достатньої правової підстави та підлягає стягненню на користь відповідача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.02.2016 (суддя Зайцев Ю.О.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача прямих збитків у розмірі 14 934 329,41 грн., упущену вигоду у сумі 4 118 624,03 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Оскарженою ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Туренко В.Б., судді Поліщук Л.В., Таран С.В.), у справі призначено судову будівельно-технічну (оціночно-будівельну) експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України, провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

Дану ухвалу суд мотивував тим, що суд першої інстанції призначаючи експертизу не врахував приписи статті 225 Господарського Кодексу України, а оскільки правильний розрахунок матеріальної шкоди має суттєве значення для вирішення спору і потребує спеціальних знань, необхідним є призначення експертизи.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати цю ухвалу Одеського апеляційного господарського суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду, посилаючись на її невідповідність вимогам матеріального та процесуального права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд зупиняючи провадження у справі у зв'язку із призначенням судової експертизи діяв у відповідності із чинним законодавством.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що 02.03.2007 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нежитлової будівлі, згідно умов п.1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю, розташовану за адресою: село Холодна Балка, Біляївського району, Одеської області, вул. Леніна, 85-А, що складається з однієї будівлі складу, зазначеної на плані літерою "А", загальною площею 1235,70 кв.м. Орендар зобов'язався своєчасно оплачувати орендодавцю плату за користування та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

Згідно з актом приймання-передачі об'єкт оренди 02.03.2007 було передано орендарю.

Відповідно до п. 1.5 договору сторони домовились, що об'єкт, який орендується, передається орендарю у стані, згідно висновку про технічний стан основних несучих та огороджуючих конструкцій, можливості подальшої експлуатації нежитлової будівлі від 07.12.2006, розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Холодна Балка, вул. Леніна, 85-А.

Згідно з п. 2.1 договору об'єкт оренди надається для розміщення виробничого обладнання орендаря з виробництва маргарину та сухої кондитерської суміші.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що об'єкт оренди повинен бути переданий орендодавцю у тому ж стані, в якому він був переданий в орендне користування з урахуванням нормального зносу.

Відповідно до п. 7.1 договору за користування об'єктом оренди з орендаря справляється плата, розмір якої складає 47 426,17 грн. щомісяця, що в еквіваленті по курсу Національного банку України складає 9 391,32 доларів США на момент укладення договору.

Згідно з п. 10.2.7 договору орендар зобов'язався утримувати об'єкт, що орендується, у належному стані.

За приписами п. 11.3 договору єдиним допустимим доказом наявності й терміну дії зазначених форс-мажорних обставин є документ, виданий торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до п. 12.1 договору ризик випадкової загибелі та пошкодження об'єкту оренди несе орендодавець, якщо загибель та пошкодження об'єкту оренди сталися не з вини орендаря.

Пунктом 13.1 договору передбачено, що договір припиняється, зокрема у разі загибелі об'єкту оренди.

Апеляційним судом також встановлено, що 17.05.2014 в орендованому приміщенні сталася пожежа, у зв'язку з чим у цей же день був складений акт про пожежу, яким зафіксовано, що у результаті пожежі передане відповідачу в оренду нерухоме майно, що належить позивачу, повністю знищено. Факт знищення нерухомого майна також відображений у технічному висновку Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ".

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що первісно позивач спираючись на висновок вартості нерухомого майна, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертне бюро "Айстра" від 10.02.2015, визначив прямі збитки від знищення пожежею об'єкту оренди у сумі 33 822 137,00 грн. - вартість будівлі станом на 09.02.2015.

В ході розгляду справи судом першої інстанції ухвалою від 08.05.2015 було призначено комплексну судову експертизу та визначено коло питань, які поставлені перед експертом, у тому числі одним із таких питань було визначення дійсної вартості нежитлової будівлі цеху загальною площею 1 235,70 кв.м, розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Холодна Балка, вул. Леніна, 85-А станом на 17.05.2014 до виникнення пожежі.

Висновком судового експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Карандюка Д.В. від 01.02.2016 №119Е/212В визначено, що дійсна (ринкова) вартість зазначеної нежитлової будівлі станом на 17.05.2014 складала 14934329,41 грн. або 1269925,91 доларів США.

Врахувавши наведений висновок судового експерта, позивач, взявши за основу вартість будівлі в доларах США, а саме 1269925,91 доларів США за офіційним курсом НБУ на день подання позову - 25.03.2015, заявою від 10.02.2016 зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану внаслідок пожежі, у розмірі 38 235 356,10 грн., з яких: 29 915 644,70 грн. - прямі збитки та 8 319 711,44 грн. упущена (втрачена) вигода.

Апеляційним судом також встановлено, що за заявою позивача судовим експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Карандюком Д.В. було проведено оціночно-будівельне експертне дослідження та 17.02.2016 складено висновок, згідно з яким ринкова вартість нежитлової будівлі складу, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Холодна Балка, вул. Леніна, 85-А, яка була реконструйована під цех для виробництва маргарину, станом на 13.02.2015 складала 32 635 692, 49 грн.

Спираючись на експертне дослідження від 17.02.2016 позивач клопотанням від 22.02.2016 зменшив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 32 635 692,49 грн. прямих збитків за знищений об'єкт оренди та 8 319 711,44 грн. упущеної (втраченої) вигоди, але суд першої інстанції в основу свого рішення поклав висновок експерта від 01.02.2016 №119E/212B, згідно з яким дійсна (ринкова) вартість нежитлової будівлі цеху розраховувалась станом на 17.05.2014.

Оскаржена у касаційному порядку ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що розмір збитків у спірних правовідносинах має визначатися станом не на день виникнення пожежі, а на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Підстав для скасування оскарженого судового рішення немає з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу, проведення якої доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Статтею 79 частиною другою Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках, зокрема, призначення господарським судом судової експертизи. Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Згідно статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Таким чином судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Із наведених судами обставин справи вбачається, що для вирішення спору суди мають визначити не лише розмір збитків у наведених вище спірних правовідносинах, а дослідити у відповідності до приписів статті 225 Господарського кодексу України питання про те, який їх розмір мав місце на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

При цьому вбачається, що це питання залишилось не дослідженим.

Відтак, із наведених у касаційній скарзі доводів, не вбачається, що у даній справі відсутня необхідність у спеціальних неюридичних знаннях, і таких підстав щодо необґрунтованості призначення експертизи із зупиненням провадження у справі, судом касаційної інстанції не встановлено, висновки апеляційного суду є не спростованими, і дійшовши позитивного висновку щодо необхідності проведення експертизи, суд відповідно до положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України мав всі правові підстави зупинити провадження у справі.

Посилання відповідача на те, що суд апеляційної інстанції призначивши нову судову експертизу припустився порушення норм процесуального права, не можуть бути підставою для скасування оскарженої ухвали, оскільки таке визначення судової експертизи не впливає на її результати та на правильність прийнятого судом рішення.

У касаційній скарзі особа, що її подала, також посилається на те, що призначаючи судову будівельно-технічну (оціночно-будівельну) експертизу та зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 41, 42 Господарського процесуального кодексу України поставив перед експертом правові питання, вирішення яких не потребує спеціальних знань.

Разом з тими, із оскарженої у касаційному порядку ухвали вбачається, що на вирішення будівельно-технічної (оціночно-будівельна) експертизи судом поставлено наступне питання: яка дійсна (ринкова) вартість нежитлової будівлі цеху, загальною площею 1235,70 кв.м, що розташована за адресою: село Холодна Балка, Біляївського району, Одеської області, вул. Леніна, 85-А складала станом на 25.03.2015 - день подання первісного позову?

Визначення ринкової вартості нежитлової будівлі цеху на відповідний період не є правовим питанням, а потребує спеціальних знань.

За вказаних обставин порушень судом апеляційної інстанції норм права не вбачається, у зв'язку з чим касаційна скарга не може бути задоволена.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пуратос Україна" залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 у справі Господарського суду Одеської області № 916/1257/15-г, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Т.Ф. Костенко

Г.А. Кравчук