ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року Справа № 910/31492/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Прокопанич Г.К.,за участю представників сторін позивача - Поліщук А.П.; відповідача - Журавський Є.Б.;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Персонал-Проперті-Менеджмент"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від05.04.2016та на рішення Господарського суду міста Києвавід10.02.2016у справі№ 910/31492/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юнібокс-Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Персонал-Проперті-Менеджмент"простягнення 133 993, 89 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнібокс-Україна" (далі - ТОВ "Юнібокс-Україна") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Персонал-Проперті-Менеджмент" (далі - ТОВ "Персонал-Проперті-Менеджмент") про стягнення суми пені у розмірі 60 969, 09 грн, суми 3% річних в розмірі 9 054, 29 грн та суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 64 243, 51 грн, всього 133 993, 89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 порушено провадження у справі № 910/31492/15 за позовом ТОВ "Юнібокс-Україна" до ТОВ "Персонал-Проперті-Менеджмент" про стягнення 133 993, 89 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Смирнова Ю.М.) від 10.02.2016 позов задоволено частково, суд стягнув з ТОВ "Персонал-Проперті-Менеджмент" на користь ТОВ "Юнібокс-Україна" 60 365, 47 грн пені, 3% річних у розмірі 9 028, 03 грн та 64 194, 98 грн витрат з врахуванням індексу інфляції. В іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Ропій Л.М., Сітайло Л.Г.) від 05.04.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 та рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2016, ТОВ "Персонал-Проперті-Менеджмент" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається, зокрема на те, що позивач не мав на меті врегулювати спір в досудовому порядку, а суд діяв упереджено і не перевірив даного факту порушення прав відповідача, передбачених ст.ст. 6-8 ГПК України.

Також ТОВ "Персонал-Проперті-Менеджмент" посилається на те, що позивачем при поданні позовної заяви не було сплачено 89 копійок судового збору, що було проігноровано судом першої інстанції.

ТОВ "Персонал-Проперті-Менеджмент" зазначає про порушення судом апеляційної інстанції ч. 2 ст. 101 ГПК України, оскільки ним відхилено доводи апелянта про пропуск позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення неустойки.

Окрім того, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 2 ст. 258 ЦК України, які встановлюють спеціальну позовну давність.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.06.2016 касаційну скаргу ТОВ "Персонал-Проперті-Менеджмент" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.07.2016.

На адресу суду 24.06.2016 від ТОВ "Юнібокс-Україна" надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Персонал-Проперті-Менеджмент", в якому позивач просив відмовити в її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ТОВ "Юнібокс-Україна" (постачальник) та ТОВ "Персонал-Проперті-Менеджмент" (покупець) 19.12.2013 укладено договір купівлі-продажу № 12/1913 в розстрочку, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - оплатити та прийняти товар: КРГ-15 у кількості 1 шт., вартістю 754178,40 грн. з ПДВ (п. 1.1 договору).

Загальна сума договору становить 754 178, 40 грн (п.3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору покупець оплачує товари в розстрочку відповідно до рахунка постачальника, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на умовах: попередній платіж у розмірі 110 000, 00 грн протягом 2-х банківських днів після підписання договору, далі оплата товару здійснюється щомісячно згідно з наступним графіком платежів: другий платіж 20 січня 2014 року в розмірі 110 000, 00 грн, третій платіж 20 лютого 2014 в розмірі 110 000, 00 грн, четвертий платіж 20 березня 2014 в розмірі 110 000, 00 грн, п'ятий платіж 20 квітня 2014 в розмірі 110 000, 00 грн, шостий платіж 20 травня 2014 в розмірі 110 000, 00 грн, сьомий платіж 20 червня 2014 в розмірі 94 178, 40 грн.

Покупець може в будь-який час перерахувати всю частину вартості або внести грошові суми в рахунок наступних періодів оплати (п.3.3).

При здійсненні оплати покупець зобов'язується вказати у платіжному дорученні дату та номер даного договору, а також № рахунку, виставленого постачальником, згідно якого здійснюється оплата (п.3.3).

Згідно з п. 5.7 договору, у випадку прострочення покупцем строку оплати відповідно до 3.3. договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день прострочення.

На виконання умов договору, продавець поставив, а покупець прийняв товар на суму 754 178, 40 грн, що підтверджується актом прийому-передачі №1 від 20.12.2013, який підписано між сторонами.

Згідно платіжних доручень за період з 04.02.2014 по 17.12.2014, відповідачем сплачено позивачу 754 178, 40 грн за отриманий товар.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Юнібокс-Україна" до ТОВ "Персонал-Проперті-Менеджмент" про стягнення суми пені у розмірі 60 969, 09 грн, суми 3% річних в розмірі 9 054, 29 грн та суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 64 243, 51 грн, всього 133 993, 89 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 695 ЦК України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу.

Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що як встановлено господарськими судами, графік платежів за отриманий товар, який передбачено у п. 3.3 договору, систематично порушувався покупцем, що також підтверджується платіжними дорученнями покупця за період з 04.02.2014 по 17.12.2014, з врахуванням здійсненого місцевим господарським судом перерахунку заявлених до стягнення сум пені, 3% та втрат від інфляції, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо доводів ТОВ "Персонал-Проперті-Менеджмент" про порушення ТОВ "Юнібокс-Україна" досудового порядку врегулювання спору та незастосування судами попередніх інстанцій ст.ст. 6-8 ГПК України, колегія суддів зазначає, що у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 № 9-362 зазначається: з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. № 15-рп/2002 363 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Щодо доводів ТОВ "Персонал-Проперті-Менеджмент" про сплату судового збору позивачем при поданні позовної заяви у неналежному розмірі, колегія суддів зазначає, що згідно з резолютивною частиною рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 з ТОВ "Юнібокс-Україна" було стягнуто в доход Державного бюджету України 90 коп. судового збору, що узгоджується з роз'ясненням, яке міститься у п. 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України": якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Щодо доводів ТОВ "Персонал-Проперті-Менеджмент" про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності до вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає, що у п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

При цьому, судом апеляційної інстанції було відхилено доводи ТОВ "Персонал-Проперті-Менеджмент" про пропуск ТОВ "Юнібокс-Україна" позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення неустойки, оскільки із такою заявою відповідач до суду першої інстанції не звертався.

Також колегія суддів зазначає про те, що відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені; пункт 1 частини другої статті 258 названого Кодексу).

Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, частиною шостою статті 232 ГК України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України - строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Доводи ТОВ "Персонал-Проперті-Менеджмент" про те, що в засіданні 05.04.2016 представником відповідача було заявлено усне клопотання про проведення експертизи, оскільки у відповідача наявний обґрунтований сумнів щодо автентичності підпису керівника ТОВ "Персонал-Проперті-Менеджмент" на договорі № 12/1913 (відповідний запис повинен міститися в протоколі судового засідання та на аудіо-записі), спростовуються протоколом судового засідання від 05.04.2016. Так, у протоколі зазначено, що клопотання про здійснення стенографічного, а також аудіо- чи відеозапису судового засідання не надходило. Таким чином, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. При цьому, в протоколі судового засідання зазначено, що представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та зобов'язання позивача надати оригінал договору в наступному судовому засіданні для огляду директору відповідача. Інших клопотань або заяв представниками сторін не заявлено.

ТОВ "Персонал-Проперті-Менеджмент" в порядку ч. 4 ст. 811 ГПК України не подавало письмових зауважень з приводу допущених у протоколі неправильностей або неповноти протоколу.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи ТОВ "Персонал-Проперті-Менеджмент", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Персонал-Проперті-Менеджмент" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі № 910/31492/15 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Прокопанич Г.К.