ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року Справа № 910/24562/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Акулової Н.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", в особі Філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит", на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року у справі № 910/24562/15 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірекс ЛТД", м. Київ, до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", м. Київ, про зобов'язання перерахувати кошти в сумі 44 552,84 грн.,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - Вовна О.М. (дов. № 3.132000/7685 від 14.06.16),

в с т а н о в и в:

У вересні 2015 року позивач ТОВ "Полірекс ЛТД" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про зобов'язання перерахувати кошти в сумі 44 552,84 грн.

Вказував, що 11.10.06 між ним та банком був укладений договір № 58254 на розрахунково-касове обслуговування, згідно умов якого банк зобов'язався відкрити йому поточний рахунок у національній валюті № 26003075825401 та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Зазначав, що починаючи з січня 2015 року по день звернення до суду з даним позовом, банком не виконуються платіжні доручення ТОВ "Полірекс ЛТД" на переказ грошових коштів.

Посилаючись на ту обставину, що невиконання банком його розрахункових документів є порушенням умов п.п. 2.1.6, 3.3.2 договору на розрахунково-касове обслуговування від 11.10.06 та ст. 1068 ЦК України, позивач просив розірвати зазначений договір з підстав, що передбачені ч.ч. 1, 3 ст. 1075 ЦК України, закрити поточний рахунок № 26003075825401, відкритий в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та зобов'язати відповідача перерахувати 44 552,84 грн. на розрахунковий рахунок № 26007550007500, відкритий в ПАТ "Укрсиббанк" код 351005.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10 листопада 2015 року (суддя Паламар П.І.) в позові відмовлено.

Рішення обґрунтоване тим, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини, які носять майново-грошовий характер, де позивач виступає кредитором банку за майновою вимогою з розпорядження належними йому грошовими коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючого, Тищенко О.В., Іоннікової І.А.) рішення скасовано, постановлено нове рішення про задоволення позову.

Постановлено зобов'язати ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" перерахувати залишок коштів у розмірі 44 552,84 грн., який знаходиться на поточному рахунку ТОВ "Полірекс ЛТД" № 26003075825401, відкритому в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", на поточний рахунок ТОВ "Полірекс ЛТД" № 26007550007500, відкритий в ПАТ "Укрсиббанк" код 351005.

Зобов'язати ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" закрити поточний рахунок ТОВ "Полірекс ЛТД" № 26003075825401, відкритий в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Постанова мотивована посиланнями на ту обставину, що позивач звернувся до відповідача з заявою про закриття поточного рахунку 04.09.15, тоді як рішення № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації у "Банк "Фінанси та Кредит" було прийнято виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб лише 17.09.15, тому обмеження, встановлені ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.

У касаційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", в особі Філії "Центральне регіональне управління" ПАТ "Банк Фінанси та Кредит", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст. 2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 11.10.06 між сторонами у справі був укладений договір № 58254 на розрахунково-касове обслуговування, згідно умов якого банк зобов'язався відкрити йому поточний рахунок у національній валюті № 26003075825401 та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Пунктом 3.3.2 договору банк взяв на себе зобов'язання вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції відповідно до чинного законодавства України та банківських правил.

Банк зобов'язаний здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений час з 09:00 до 15:00 крім суботи, неділі, святкових та неробочих днів, забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунок клієнта (п.п. 3.3.3, 3.3.4 договору).

Згідно зі ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч. 3 ст. 1068 ЦК України).

За платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту (ст. 1089 ЦК України).

Статтею 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" унормовано, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що містяться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Судами встановлено, що 04.09.15 позивач звернувся до відповідача з заявою № 04/09 в якій, посилаючись на п.п. 2.2, 3.2.1, 3.3.2, 3.3.3, 3.3.5, 3.3.8 договору, просив закрити поточний рахунок № 26003075825401, відкритий в банку та перерахувати залишок грошових коштів на його рахунок № 26007550007500, відкритий у ПАТ "Укрсиббанк", проте станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем не надано доказів перерахування грошових коштів позивача на вказаний ним рахунок.

Водночас судами встановлено, що постановою Правління Національного банку України № 612 від 17.09.15 ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 171 від 17.09.15 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію з 18.09.15 по 17.12.15.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно із ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За змістом частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Таким чином, статус кредитора ТОВ "Полірекс ЛТД" у даній справі спростовує помилковий і необґрунтований висновок суду апеляційної інстанції про те, що на позивача не поширюються обмеження, встановлені приписами п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", щодо задоволення його вимог до ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" під час запровадження в банку тимчасової адміністрації.

Скасовуючи рішення місцевого суду та постановляючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з загальних положень, що регулюють зобов'язальні правовідносини та помилково вважав, що положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які є спеціальними відносно інших законодавчих актів України, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Дані висновки апеляційного господарського суду суперечать висновкам Верховного Суду України, що викладені в постанові від 10.06.15 у справі № 927/1379/14.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", в особі Філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит", задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року у справі № 910/24562/15 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 10 листопада 2015 року у справі № 910/24562/15 залишити в силі.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.В. Акулова

Н.І. Мележик