ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року Справа № 907/929/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів:Полянського А.Г. - головуючого (доповідача), Мачульського Г.М., Божок В.С., розглянувши касаційну скаргу ПП "ЗакарпатІнвестбуд"на постанову від 05.04.2016

Львівського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Закарпатської області № 907/929/15 за позовомПП "ЗакарпатІнвестбуд"до Ужгородської міської ради третя особа департамент міського господарства Ужгородської міської радипровизнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської радиза участю представників сторін:

позивача - не з"явились,

відповідача - Зінич А.Б. дов. від 29.06.2016 р.,

третьої особи - Зінич А.Б. дов. від 29.06.2016 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2016 р. (судді - Карпинець В.І., Івашкович І.В., Русняк В.С.) відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 р. (судді - Костів Т.С., Марко Р.І., Малех І.Б.) рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2016 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ПП "ЗакарпатІнвестбуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 1 рішення № 4 Ужгородської міської ради від 13.06.2007 р. № 366 "Про погодження місця розташування земельної ділянки" було затверджено Приватному підприємству "ЗакарпатІнвестБуд" матеріали погодження та погоджено вибір земельної ділянки площею 0,17га для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Г. Свободи.

Ужгородською міською радою відповідно до п. 1.49 Рішення 4 сесії міської ради 5 скликання від 17.10.2008р. № 866 "Про надання, відмову в наданні та приватизацію земельних ділянок" Приватному підприємству "ЗакарпатІнвестБуд" було затверджено проект відведення та надання в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,17 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Г. Свободи.

10.12.2008 р., між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (нове найменування - Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, - Орендодавець) та ПП "ЗакарпатІнвестБуд" (орендар) було укладено договір оренди землі, яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку площею 1700 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи. Договір було укладено на 5 років (п. 8 Договору). Земельна ділянка була передана орендодавцем орендарю відповідно до акту №1028 приймання - передачі земельної ділянки від 10.12.2008 р.

31.07.2015 р. Ужгородською міською радою було прийнято рішення № 1767 "Про скасування рішень міської ради та розірвання договору оренди". Зазначеним рішенням було скасовано пп.1.49 рішення 4 сесії міської ради 5 скликання від 17.10.2008р. № 866 "Про надання, відмову в наданні та приватизацію земельних ділянок"; скасовано рішення 4 сесії міської ради 5 скликання від 13.06.2007 р. № 366 "Про погодження місця розташування земельної ділянки"; розірвано договір оренди землі від 10.12.2008 р., яким було передано в строкове платне користування земельну ділянку площею 1 700 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, б/н.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 8 договору оренди землі, договір було укладено на 5 років та відповідно строк його дії закінчився 10.12.2013р..

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачені підстави та процедура поновлення договору, зокрема, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. В свою чергу, орендодавець зобов"язаний у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист - повідомлення. Така ж сама норма викладена у п. 8 договору оренди землі, де зазначено, що після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Судами встановлено, що 07.11.2013 р. на ім'я міського голови Ужгородської міської ради надійшло звернення від ПП Закарпатінвестбуд" з клопотанням продовжити договір оренди землі від 10.12.2008 р. для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Генерала Свободи строком на 10 років.

08.11.2013 р. ПП "Закарпатінвестбуд" звернулося до міського голови Ужгородської міської ради та департаменту міського господарства Ужгородської міської ради продовжити дію даного договору на тих самих умовах і на той самий строк (на 5 років), як і передбачалося за укладеним Договором оренди землі.

19.12.2013 р. рішенням 20 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради № 1174 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" було відмовлено Приватному підприємству "Закарпатінвестбуд" у поновленні строком на 5 років Договору оренди земельної ділянки площею 1700 кв.м. для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Ген. Свободи.

Орендодавцем в межах місячного строку, передбаченого ст. 33 зазначеного Закону, було відмовлено орендареві у поновленні такого договору, шляхом прийняття рішення від 19.12.2013 р. № 1174 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок".

Договір оренди землі від 10.12.2008 р. є припиненим з 10.12.2013 р., у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.05.2015 р. по справі № 907/343/15 було відмовлено ПП "Закарпатінвестбуд" у поновленні строком на 5 років дії Договору оренди земельної ділянки площею 1700 кв.м. для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Ген. Свободи, визнання Договору оренди земельної ділянки від 10.12.2008 р. поновленим на такий самий строк і на тих самих умовах, а саме до 10.12.2018 р. та про зобов'язання Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради укласти з ПП "Закарпатінвестбуд" додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 10.12.2008 р. за умовами, передбаченими проектом додаткової угоди, наданої 08.11.2013 р. Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2015 р. по справі № 907/343/15 було залишено в силі рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.05.2015 р. по справі № 907/343/15 про відмову у задоволенні позову ПП "Закарпатінвестбуд".

Ваказаними обставинами суди спростували посилання скаржника на поновлення дії договору оренди землі, оскільки, незважаючи на переважність права орендаря, договір вважається поновленим лише за наявності згоди власника земельної ділянки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 ЦК України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Конституційним Судом України у рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 зазначено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3 Конституції України).

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення (п. 5 Рішення). Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Судами правомірно відзначено, що із змісту рішення 4 сесії міської ради 5 скликання від 13.06.2007 р. № 366 "Про погодження місця розташування земельної ділянки" та рішення 4 сесії міської ради 5 скликання від 17.10.2008 р. № 866 "Про надання, відмову в наданні та приватизацію земельних ділянок" (які в подальшому втратили свою чинність на підставі оскаржуваного по даній справі рішення тієї ж ради), вони є ненормативними правовими актами органу місцевого самоврядування, які звернені до конкретної юридичної особи - ПП "Закарпатінвестбуд" і застосовуються одноразово. Ці рішення Ужгородської міської ради від 13.06.2007 р. № 366 та від 17.10.2008 р. № 866 вичерпали свою дію фактом їхнього виконання, а саме шляхом укладення між сторонами 10.12.2008 р. договору оренди землі, яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку площею 1700 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи.

З огляду на викладене, зазначені рішення не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

В даному випадку, позивач звернувся до господарського суду за захистом свого права, шляхом подання позову про визнання незаконним та скасування ненормативного правового акту органу місцевого самоврядування з підстави його прийняття даним органом всупереч вимог чинного законодавства.

Однак, у орендаря за договором оренди землі від 10.12.2008 р., право користування земельною ділянкою площею 1 700 кв.м. для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Ген. Свободи, було припинено 10.12.2013 р. Таке право орендаря щодо продовження терміну користування такою земельною ділянкою, після припинення терміну дії договору оренди землі, не було поновлено у судовому порядку відповідно до рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.05.2015р. по справі № 907/343/15, яке залишене в силі відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 29.09.2015 р. по справі № 907/343/15.

За таких обставин, у позивача було відсутнє право користування земельною ділянкою, а тому суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність факту порушення у позивача його права.

Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "ЗакарпатІнвестбуд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 у справі № 907/929/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.М. Мачульський

В.С. Божок