ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року Справа № 904/8745/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Панової І.Ю.,розглянувши касаційну скаргу гр. ОСОБА_4, м. Підгороднє Дніпропетровської обл.на рішеннявід 15.12.2015 господарського суду Дніпропетровської областіта постановувід 09.03.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 904/8745/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київдоукраїнсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю торгівельної компанії "Югос", м. Дніпропетровськтреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. фізична особа - підприємець ОСОБА_6, м. Підгороднє Дніпропетровської обл.; 2. гр. ОСОБА_4; 3. ОСОБА_7, м. Дніпропетровськпровизнання недійсним аукціонув судовому засіданні взяли участь представники:

позивача відповідачаКостюк К.О., довір.; Колошина О.В., довір.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", позивач) звернулося до українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю торгівельної компанії "Югос" (далі -ТОВ "Югос", відповідач) з позовом про визнання недійсним аукціону від 26.06.2013 з продажу нерухомого майна - житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірний аукціон), проведеного у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2015 у справі № 904/8745/15 (суддя Мілєва І.В.) позов задоволено. Визнано недійсним проведений відповідачем спірний аукціон від 26.06.2013, за результатами якого складено протокол віл 26.06.2013 та визнано переможцем ОСОБА_4

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 (судді: Кузнецов В.О. - головуючий, Вечірко І.О., Науменко І.М.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, третя особа - гр. ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство), ст.ст. 215, 216, 386, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 21, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник вказує на невірне визначення суб'єктного складу сторін даного спору, а також неправомірне застосування до спірних правовідносин положень Закону про банкрутство у редакції, чинній після 19.01.2013.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач на підставі договору іпотеки від 27.06.2008 № 014/02-40/1831 є іпотекодержателем майна ФОП ОСОБА_6, переданого у забезпечення виконання зобов'язань останнього за кредитною угодою від 27.06.2008 № К-Д014/02-40/925/1.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2012 порушено провадження у справі № 38/5005/5057/2012 про банкрутство ФОП ОСОБА_6 в порядку ст. 47-49 Закону про банкрутство. Постановою цього ж суду від 26.06.2012 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7

На виконання повноважень, передбачених ст. 25 Закону про банкрутство, 26.06.2013 ліквідатором в межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство здійснено реалізацію нерухомого майна боржника - житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 шляхом проведення спірного аукціону, організатором якого виступив відповідач.

Проте постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2013 провадження у справі № 38/5005/5057/2012 про банкрутство ФОП ОСОБА_6 було припинено, як безпідставно порушене. Судом касаційної інстанції констатовано відсутність ознак безспірності грошових вимог кредиторів боржника.

Задовольняючи даний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірний аукціон є незаконним, оскільки проведений у межах безпідставно порушеної справи про банкрутство. В якості правової підстави для задоволення позовних вимог суди керувалися нормами ст.ст. 50, 55 Закону про банкрутство у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI (далі - Закон про банкрутство у новій редакції) щодо порядку проведення аукціону, а також нормами Цивільного кодексу України.

Однак при винесенні оскаржуваних судових рішень судами не враховано, що справа про банкрутство ФОП ОСОБА_6, в межах якої проведено спірний аукціон, порушена та здійснювалась у порядку Закону про банкрутство у редакції, чинній до 19.01.2013. При цьому публікація оголошення про продаж спірного майна боржника - ФОП ОСОБА_6 була здійснена в газеті "Вісті Придніпров'я" 30.10.2012, тобто до набрання чинності новою редакцією Закону про банкрутство.

У той же час не зважаючи на вказані обставини та норми п.п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство у новій редакції, при вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій не з з'ясували, положення якої редакції Закону про банкрутство підлягають застосуванню до спірних правовідносин з реалізації майна боржника.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 8 ст. 44 Закону про банкрутство у новій редакції спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Отже, Законом про банкрутство у новій редакції прямо визначено, що розгляд питання про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, а також правочинів, вчинених з метою реалізації результатів аукціону (договорів купівлі-продажу, документів щодо права власності тощо), здійснюється виключною в межах провадження у справі про банкрутство, а не в окремому позовному проваджені.

Одночасно положеннями законодавства про банкрутство (як у попередній, так і в новій редакції) передбачено можливість реалізації майна боржника як конкретному покупцю, так і шляхом проведення конкурсу - аукціону. У свою чергу пріоритетною є реалізація майна на аукціоні, метою якого є виявлення на конкурентних засадах його переможця - покупця майна з метою прозорого відчуження майна боржника за найвищою ціною.

Частиною 3 статті 55 Закону про банкрутство у новій редакції передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Отже, законодавець прямо пов'язує законність проведення аукціону із законністю правочинів, укладених з метою його реалізації: договорів, а також інших юридично значимих дій, пов'язаних з оформленням права власності на майно. При цьому сам по собі аукціон та його результат не є підставою для відчуження майна боржника, а є лише передумовою для укладення між переможцем та боржником відповідного правочину - договору купівлі-продажу майна та подальшого оформлення правовстановлюючих документів про право власності на придбане майно. Тобто аукціон є лише засобом досягнення результату у вигляді відчуження майна боржника.

Підставою ж для визнання недійсними аукціону, як самостійного правочину, є виключно порушення встановлених законодавством правил його проведення, зокрема процедури підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

З вищезазначеного випливає, що аукціон безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому його оспорювання можливе тільки за умови існування процедури банкрутства, в якій його проведено. Це пов'язано з тим, що встановлення за відповідним судовим рішенням незаконності аукціону, тобто порушення порядку його організації та проведення, невідворотно викликає необхідність його повторного проведення у справі про банкрутство з метою реалізації майна боржника. Отже, за відсутності триваючого провадження у справі про банкрутство оспорювання проведеного у цій справі аукціону не може мати місце.

У той же час слід мати на увазі, що правові підстави для визнання недійсними правочинів (договорів), укладених на реалізацію результатів аукціону, є значно ширшими, оскільки передбачені у тому числі і нормами загального цивільного законодавства, тоді як законодавство про банкрутство містить лише додаткові, властиві лише самій процедурі банкрутства, підстави для визнання правочинів недійсними.

Таким чином, після припинення провадження у справі про банкрутство можуть мати місце лише спори стосовно правочинів, які є підставою для відчуження майна за результатами аукціону, а не самого аукціону, як підстави для укладення таких правочинів.

Проте суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували, чим припустились порушення норм ст.ст. 47, 43 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам.

У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України) суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті вимог.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, встановити, положення якої редакції Закону про банкрутство підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та розглянути справу згідно з вимогами чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись п.п. 1-1 п. 1 Прикінцевих та перехідних положень, ст.ст. 44, 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 47, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 у справі № 904/8745/15 скасувати.

3. Справу № 904/8745/15 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

І.Ю. Панова