ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року Справа № 911/4297/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційноїскаргипублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.16 та рішення господарського суду Київської області від 24.11.15у справі№911/4297/15 господарського суду Київської областіза позовомпублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"додержавного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС"прозобов'язання вчинити дії,за участі представників сторін:

від позивача - Богдан С.В.,

від відповідача - Стужна В.М., Жовнір С.Д.,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" звернулися до господарського суду Київської області з позовом до державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" про визнання недійсним пункту 4.2 договору на постачання природного газу для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів №2015/П-БО-10010014310862-11110118 від 26.02.2015 у частині визначення тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" у розмірі 154,08грн. з ПДВ, зобов'язання ДСП "Чорнобильська АЕС" укласти додаткові угоди №2, 3, 4 до зазначеного договору в редакції ПАТ "Київоблгаз", зобов'язання ДСП "Чорнобильська АЕС" підписати акти приймання-передачі поставленого у період з лютого по березень 2015 року згідно цього договору природного газу в редакції ПАТ "Київоблгаз". В обгрунтування своїх позовних вимог стверджували, що оспорюваний пункт 4.2 договору щодо транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" суперечить тарифу, який встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики "Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами, постачання природного газу" від 30.04.2014 №578. З огляду на що, із посиланням на положення статей 203, 215 ЦК України вважали, зазначений договір підлягає визнанню частково недійсним. Звертали увагу на безпідставне ухилення ДСП "Чорнобильська АЕС" від підписання додаткових угод до договору №2015/П-БО-10010014310862-11110118 від 26.02.2015 та актів приймання-передачі у редакції ПАТ "Київоблгаз".

Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" проти позовних вимог заперечували, мотивуючи тим, що договірна умова у частині тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз", погоджена сторонами у порядку ст.627 ЦК України. У зв'язку з чим зазначали, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

24.11.2015 рішенням господарського суду Київської області (суддя Подоляк Ю.В.), залишеним без змін 30.03.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Калатай Н.Ф., Рябуха В.І., Ропій Л.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Мотивуючи ухвалені у справі постанову та рішення, попередні судові інстанції виходили з того, що спірний договір було укладено за результатами конкурсних торгів, у результаті акцептування відповідачем пропозиції позивача, яким визначено умови договору про закупівлю у відповідності до ч.5 ст.40 Закону України "Про державні закупівлі", й запропоновано конкретну ціну природного газу. Стосовно позовних вимог у частині зобов'язання підписати додаткові угоди та акти приймання-передачі газу, то суди обох інстанцій відхилили їх з мотивів необгрунтованості.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" посилалися на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Зазначали, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди безпідставно не прийняли до уваги та не надали належної правової оцінки тарифам на транспортування природного газу, які діяли у період з березня по лютий 2015 року, були встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та у відповідності з п.4.1. договору застосовуються при розрахунках за реалізований відповідачу газ.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Відхиляючи позовні вимоги у частині визнання пункту 4.2 договору №2015/П-БО-10010014310862-11110118 від 26.02.2015 недійсним, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутні правові підстави, з якими закон пов'язує недійсність правочину.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правила щодо змісту договору встановлено частиною 1 статті 628 ЦК України, відповідно до якої зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Установивши, що договір №2015/П-БО-10010014310862-11110118 від 26.02.2015 було укладено між сторонами у справі за результатами конкурсних торгів шляхом акцептування відповідачем тендерної пропозиції позивача, від якої не повинні відрізнятися умови договору про закупівлю, виходячи з чого позивач свідомо погодився на зазначені умови договору, у тому числі щодо його ціни, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відхилення позовних вимог у частині визнання недійсним п.4.2 договору.

Посилання позивача на постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики "Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами, постачання природного газу" не є тією обставиною, з якою закон пов'язує визнання договору недійсним на момент його вчинення, про що правомірно зазначено судами обох інстанцій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині зобов'язання відповідача укласти додаткові угоди №2, 3, 4 до спірного договору, попередні судові інстанції виходили із положень статті 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, за відсутності прямої вказівки закону, яка б покладала на відповідача обов'язок щодо укладення спірних додаткових угод до договору, у суду відсутні правові підстави для задоволення відповідних вимог позивача, виходячи з чого господарські суди обгрунтовано відмовили у їх задоволенні.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання підписати акти приймання-передачі газу за лютий та березень 2015р. у редакції позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України, якою також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, яка визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення її прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову повинен кореспондувати зі способами захисту права, якими є прямо передбачені законом заходи з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.

Тому виходячи з предмету та підстав позову, спосіб захисту порушеного права не відповідає положенням статті 16 ЦК України.

Твердження заявника у касаційній скарзі стосовно того, що суперечність спірного пункту договору вимогам закону підтверджується листом НКРЕКП від 12.03.2016 №2287/15/7-16 не заслуговують на увагу, адже цей лист не є нормативно-правовим актом, а носить рекомендаційний характер щодо застосування до споживачів, власні газопроводи яких підключені безпосередньо до магістральних газопроводів, відповідного тарифу. Відтак невідповідність оспорюваної умови договору зазначеним у цьому листі рекомендаціям, не може бути підставою для визнання пункту 4.2 договору недійсним у розумінні положень статей 203, 215 ЦК України.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 та рішення господарського суду Київської області від 24.11.2015 у справі №911/4297/15 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяЛ.В. Ковтонюк