ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року Справа № 911/2400/14 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівФролової Г.М., Корсака В.А.,розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5на постанову від 11.02.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі№911/2400/14 господарського суду Київської областіза позовомДимерської сільської ради Вишгородського району Київської областідо 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5провнесення змін до договору За участю представників сторін:

Від позивача - Ісаюк Ю.В. (дов. від 06.06.16)

Від відповідача - ОСОБА_7 (дов. від 12.07.13, 11.01.16)

ВСТАНОВИЛА:

Димерська сільська рада Вишгородського району Київської області звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.11.2015 (суддя Мальована Л.Я.) позов задоволено: внесено зміни до договору оренди земельної ділянки розміром 7,5898 га АДРЕСА_1 від 03.07.2006 р/н 6590, а саме: п. 3 договору викладено в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5 984 384 (п'ять мільйонів дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн., 74 коп.; п. 6 договору викладено в наступній редакції: "Річна орендна плата вноситься Орендарями у грошовій формі в розмірі 12% він нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 718 126 (сімсот вісімнадцять тисяч сто двадцять шість), 17 коп." без ПДВ на розрахунковий рахунок Димерської селищної ради.; п. 8 договору викладено в наступній редакції: "Орендна плата вноситься один раз на місяць до 15 числа наступного місяця у розмірі 59 843 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок три) грн., 85 коп. без ПДВ на рахунок Димерської селищної ради".

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 у складі: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 у касаційній скарзі просять постанову апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.07.2006 між Димерською селищною радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області, який зареєстровано у реєстрі за № 6590.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець надає, а орендарі на підставі рішення третьої сесії п'ятого скликання Димерської селищної ради № 40-3-V від 22.06.2006 приймають в строкове платне користування земельну ділянку під існуючий ставок та прилеглої до неї території для рекреаційного призначення з метою організованого відпочинку, яка знаходиться АДРЕСА_1.

Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,5898 га.

Відповідно до п. 3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 1503586 грн. 33 коп.

Пунктом 5 передбачено, що договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору Орендарі мають переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендарі повинні не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 6. договору річна орендна плата вноситься орендарями у грошовій формі у розмірі 1 % від грошової оцінки, що складає: 15 035 грн. 87 коп. без ПДВ на рахунок Димерської селищної ради.

Пунктом 9 договору визначено, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки без вини Орендарів, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом.

Рішенням Димерської селищної ради № 77-05-УІ від 25.02.2011 "Про збільшення відсоткової ставки за оренду земельної ділянки" збільшено розмір відсоткової ставки з 1% до 3% від діючої нормативної грошової оцінки за оренду земельної ділянки під існуючим ставком та прилеглої до нього території для рекреаційного призначення площею 7,5898 га, що знаходиться АДРЕСА_1, згідно договору оренди землі, укладеного між Димерською селищною радою, ПП ОСОБА_5 та ОСОБА_4 № 6590 від 03.07.2006 року.

Це рішення реалізовано не було.

Рішенням Димерської селищної ради № 342-17-УІ від 31.05.2012 скасовано рішення № 77-05-УІ від 25.02.2011 "Про збільшення відсоткової ставки за оренду земельної ділянки" в зв'язку з ухиленням орендарів ОСОБА_5 і ОСОБА_4 від внесення змін до договору оренди щодо сплати орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що спричиняє втрату місцевим бюджетом значної суми коштів.

Відповідно до рішення Димерської селищної ради № 418-21-УІ від 12.10.2012 "Про збільшення відсоткової ставки за оренду земельної ділянки" збільшено розмір відсоткової ставки з 1% до 12% від діючої нормативної грошової оцінки за оренду земельної ділянки під існуючим ставком та прилеглої до нього території для рекреаційного призначення площею 7,5898 га, що знаходиться АДРЕСА_1, згідно договору оренди землі, укладеного між Димерською селищною радою, ПП ОСОБА_5 та ОСОБА_4 № 6590 від 03.07.2006 року.

На адресу відповідачів 05.12.2012 направлявся лист з пропозицією привести договір оренди землі від 03.07.2006 у відповідність до законодавства та прийнятого рішення селищної ради.

Необхідність приведення умов договору у відповідність до вимог законодавства, а також ухилення відповідачів від внесення змін до договору оренди землі стало підставою для звернення Димерської селищної ради до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

При цьому, господарський суд першої інстанції у резолютивній частині рішення при задоволенні позову щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки розміром 7,5898 га АДРЕСА_1 від 03.07.2006 р/н 6590, а саме, зазначивши, що п.3 необхідно викласти в редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5 984 384 (п'ять мільйонів дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн., 74 коп." жодним чином не обгрунтував в мотивувальній частині рішення чому саме слід вести зміни у цей пункт договору та на підставі яких документів він дійшов такого висновку, тобто фактично не розглянув цю вимогу.

Апеляційна інстанція на вищезазначене уваги не звернула.

В той же час, висновки судів в частині зміни розміру орендної плати у вигляді відсотків, колегія вважає передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно з абзацом другим частини першої статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки). Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України). Згідно з положеннями статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Також, за підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно з пунктами288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з пунктом 288.4., підпунктами 288.5.1., 288.5.2. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України в редакції на дату звернення прокурора з позовом до місцевого господарського суду розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

З наведених вище положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди, Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати.

Таким чином, розмір орендної плати у вигляді відсотків визначається за взаємною згодою сторін, але в межах граничних розмірів орендної плати, встановлених Податковим кодексом України.

Одностороннє збільшення ставки орендної плати в межах статті 288 Податкового кодексу України не є приведенням договору у відповідність до норм чинного законодавства. При цьому, господарські суди попередніх інстанцій не привели змісту наведених пунктів та не мотивували владних повноважень органу місцевого самоврядування щодо односторонньої зміни ставки орендної плати в укладеному договорі та в межах існуючих правовідносин.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку, тобто, питання законності встановлених такими рішеннями ставок та коефіцієнтів підлягає вирішенню у встановленій процедурі.

Разом з тим, суди не врахували, що договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього поза наведених законодавством підстав; зацікавлена сторона може просити суд внести зміни до договору згідно з рішенням суду лише у випадках, передбачених законом та договором.

Колегія дійшла до висновку, що господарські суди не навели у судових рішеннях обставин, що свідчили б про наявність визначених законом чи договором підстав для внесення судом змін у договір за ініціативою орендодавця в частині розміру орендної плати у вигляді відсотків в межах граничних розмірів орендної плати.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини при з'ясуванні питання щодо порушення положень ст. 1 Протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід з'ясовувати наступні питання: 1) чи є в справі власність або володіння майном у розумінні ст. 1 Протоколу Конвенції? 2) Чи мало місце втручання у право мирного володіння майном? Чи здійснене втручання в "інтересах суспільства"? Чи відповідає втручання принципу правової визначеності? Чи дотримано "справедливий баланс" між суспільним інтересом та правом особи на мирне володіння майном?

Суди попередніх інстанцій розглядаючи цей спір не зазначили своїх рішеннях висновків із вказаних питань, в тому числі щодо дотримання справедливого балансу між суспільним інтересом та правом на мирне володіння майном.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін. В залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову від 11.02.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі №911/2400/14 господарського суду Київської області та рішення від 18.11.2015 господарського суду Київської області скасувати.

Справу №№911/2400/14 направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Г. Фролова

В. Корсак