ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року Справа № 904/4655/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 р. (судді: Широбокова Л.П., Прудніков В.В., Орєшкіна Е.В.)у справі№ 904/4655/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомКомунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ПАН"провизнання договору на відпуск теплової енергії №432т/14 від 01.10.2014 р. укладеним за участю представників: від позивача Сорока В.М., довіреність №00.01.0191 від 08.04.2016 р.від відповідача не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН" про визнання укладеним договору на відпуск теплової енергії №432т/14 від 01.10.2014 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2015 р. у справі №904/4655/15 позов задоволено. Визнано укладеним договір на відпуск теплової енергії №432т/14 від 01.10.2014 р. між Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАН" в редакції позивача з дня його підписання, а саме: з 01.10.2014 р. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Місцевий господарський суд, зокрема, прийшов до висновку, що нормами діючого законодавства передбачено обов'язкове укладення договорів на надання житлово-комунальних послуг, у тому числі на відпуск теплової енергії, умови яких повинні відповідати приписам Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 р. та Правилам користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 р. у справі №904/4655/15 вищевказане рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що позивачем не дотримано загального порядку укладення договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Крім того, господарський суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що позовна заява Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" не містить тексту договору, який позивач просить визнати укладеним, а тому виклавши даний текст в резолютивній частині рішення, місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог.

Не погодившись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована відсутністю повного та всебічного встановлення апеляційним господарським судом обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, зазначає, що ним направлявся проект відповідного договору на останню відому адресу відповідача. При цьому, на думку позивача, саме відповідач мав поінформувати комунальне підприємство про зміну своєї юридичної адреси.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.05.2016 р., касаційну скаргу Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 06.06.2016 р.

В судове засідання 06.06.2016 р. з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з,явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі.

Перевіривши повноту встановлення апеляційним господарським судом обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 22.07.2014 р. працівниками Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" здійснено перевірку приміщення за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Сачка, 24, загальною опалювальною площею 61,1 кв. м., яке згідно з договорами оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, від 02.08.2013 р., від 31.07.2014 р. та від 08.05.2015 р. орендовано Товариством з обмеженою відповідальністю "Пан" для розміщення торгівельного об`єкту.

За результатами вказаної перевірки складено акт огляду, в якому зазначено, що у зв'язку з тим, що орендоване приміщення підключено до центральних мереж опалення міста, орендарю необхідно укласти договір на відпуск теплової енергії до 15.08.2014 р.

Надалі, листом №00.09.1201/1 від 21.10.2014 р. позивач направив відповідачу на адресу 49101, м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 16 проект договору на теплопостачання №432т/14 від 01.10.2014 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими господарськими судами попередніх інстанцій фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист.

Однак, відповідач залишив зазначений лист без відповіді, а саме: не вчинив будь-яких дій спрямованих на укладення договору на теплопостачання.

Зважаючи на дані обставини, позивач вважає, що відповідач безпідставно ухилився від укладання договору, у зв'язку з чим Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" звернулось до господарського суду з позовом про визнання договору на відпуск теплової енергії №432т/14 від 01.10.2014 р. укладеним на умовах, запропонованих позивачем.

Місцевий господарський суд визнав, що відповідно до приписів чинного законодавства надання послуг з теплопостачання, які є одним з різновидів житлово-комунальних послуг, має відбуватись виключно на договірних засадах. При цьому, умови договорів на теплопостачання обов'язково мають відповідати умовам типового договору.

З огляду на це та враховуючи, що проект договору №432т/14 від 01.10.2014 р., який направлявся позивачем відповідачу, не суперечить положенням типового договору, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Апеляційний господарський суд з наведеною правовою позицією господарського суду першої інстанції вцілому погодився, однак, зауважив, що приймаючи рішення про задоволення позову місцевий господарський суд не перевірив чи дотримано сторонами (зокрема, позивачем) загальний порядок укладення господарських договорів, викладений в ст. 181 Господарського кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 184 Господарського кодексу України.

Так, господарським судом апеляційної інстанції було встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем проекту відповідного договору на юридичну адресу відповідача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, як і докази вручення даного проекту в інший спосіб повноважним представникам відповідача. Вказане стало підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Здійснюючи касаційний перегляд справи №922/3417/15 в межах своїх повноважень, закріплених в ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України щодо наведених висновків попередніх судових інстанцій вбачає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" №630 від 21.07.2005 р. затверджено вказаний типовий договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

В свою чергу, особливості укладення господарських договорів на основі типових договорів визначені в ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України, нормами якої передбачено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей із підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Якщо сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у двадцятиденний строк розбіжності, що залишилися неврегульованими, до суду, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

З аналізу змісту наведених правових норм колегія суддів Вищого господарського суду України вбачає, що приймаючи судові рішення у справі №904/4655/15, місцевий та апеляційний господарські суди повинні були встановити наявність обставин, які відповідно до приписів чинного законодавства є підставами для укладення договору на відпуск теплової енергії та визначити відповідність запропонованого позивачем договору типовому договору.

Таким чином, зважаючи на те, що місцевим господарським судом визначено, що запропонований позивачем договір є обов'язковим до укладання в силу приписів закону, судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про обґрунтованість заявленого Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" позову та наявність підстав для його задоволення.

При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, що склались між сторонами справи, а саме: враховуючи те, що як місцевим, так і апеляційним, господарськими судами визнано доведеним факт систематичної подачі тепла в приміщення, орендоване відповідачем, господарський суд касаційної інстанції вбачає, що відповідач був обізнаний про наявність у нього, як споживача відповідних послуг, обов'язку укласти договір про їх надання, однак, жодних дій щодо цього не вчинив.

Одночасно, вказане свідчить про помилковість висновку апеляційного господарського суду щодо відсутності порушення відповідачем прав позивача та передчасності заявленого позову.

Згідно ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи, що господарським судом першої інстанції було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи та таким обставинам була надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4655/15.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарг.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 р. у справі №904/4655/15 скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2015 р. у справі №904/4655/15 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН" (49100, м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, 113, кв. 90, код ЄДРПОУ 31209887) на користь Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 168, код ЄДРПОУ 03342573) 1 653 грн. 60 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк