ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2016 року Справа № 922/81/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Еллада", м. Кіровоградна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 рокуу справі господарського суду Харківської областіза позовомПриватного підприємства "Агротех", смт. Казанка, Миколаївська обл.до1. Приватного підприємства "Еллада", м. Кіровоград; 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харківпростягнення суми
за участю представників
позивача: Пуговкіна А.Є.,
відповідача-1: не з'явився,
відповідача-2: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "Агротех" (далі за текстом - ПП "Агротех") звернулось до господарcького суду Харківської області з позовом до приватного підприємства "Еллада" (далі за текстом - ПП "Еллада") та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.), в якому просило стягнути з ПП "Еллада" на користь позивача суму заборгованості у розмірі 19 742 691, 39 грн. та стягнути солідарно з ПП "Еллада" та ФОП ОСОБА_4 на користь позивача суму заборгованості у розмірі 20 000 грн.
Також ПП "Агротех" до господарського суду Харківської області було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові суми, що належать ПП "Еллада", де б вони не знаходились, в межах суми позовних вимог у розмірі 21 446 764, 12 грн.
Вказану заява про забезпечення позову обґрунтовано тим, що відповідач здійснює дії, які спрямовані на ухилення від виконання майнового зобов'язання шляхом реалізації власного майна та витрачання коштів не на здійснення розрахунків з позивачем і у позивача є реальне побоювання, що майно, яке є у відповідача-1 на момент пред'явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення суду.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.01.2016 року залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 року заяву ПП "Агротех" про забезпечення позову задоволено частково; накладено арешт на грошові суми, що належать ПП "Еллада", де б вони не знаходились, в межах суми позовних вимог у розмірі 19 762 691, 39 грн.
Вищезазначені судові акти мотивовані необхідністю часткового задоволення заяви про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 в межах суми позовних вимог у розмірі 19 762 691, 39 грн., зважаючи на те, що сума заборгованості є досить значною і така заборгованість існує вже тривалий час, а відповідач-1 не здійснив дій щодо сплати боргу, в тому числі і після звернення із відповідним позовом, відтак, наявні обґрунтовані припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача-1 на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення та існує зв'язок між визначеним предметом спору й заходами до забезпечення позову; заходи забезпечення позову є адекватними позовним вимогам та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача й забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПП "Еллада" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 26.01.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 року.
ПП "Агротех" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
В судовому засіданні представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
Відповідачів згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно зі ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
В п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 року № 16 роз'яснено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем, з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, в 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 року № 16 зазначено, що накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Вживаючи заходи до забезпечення позову у даній справі, господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що існують достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Водночас господарськими судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна була обгрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову і з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з яким пов'язується застосування заходу до забезпечення позову.
Колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що в якості доказів, з якими ПП "Агротех" пов'язує застосування забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ПП "Еллада", суди попередніх інстанцій посилались на наявність інформації про те, що відповідач-1 ніби то вчиняє дії, направлені на ухилення від виконання майнового зобов'язання шляхом реалізації власного майна та на витрачання коштів не на розрахунки з позивачем.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зауважує, що в заяві про забезпечення позову ПП "Агротех" не наведено жодних фактичних даних щодо дій відповідача-1 з умисного зменшення свого майна, на яке може бути звернено стягнення судом, та не вказано відомостей про наявність рахунків відповідача-1, а лише зазначено про гіпотетичну можливість наміру ПП "Еллада" уникнути виконання рішення суду.
З огляду на вимоги процесуального закону самі лише повідомлення та припущення позивача без їх документального підтвердження належними та допустимими доказами не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на ту обставину, що як в ухвалі суду першої інстанції про вжиття заходів до забезпечення позову, так і в постанові суду апеляційної інстанції не вказано, які докази свідчать про те, що без вжиття відповідних заходів до забезпечення позову відповідач-1 може уникнути виконання рішення суду та не зазначено, в чому полягає загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення вимог позивача без вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача-1.
Крім того, позивачем документально не підтверджено наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування заходів до забезпечення позову.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про необхідність скасування судових актів попередніх інстанцій про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на те, що їх було винесено без врахування обставин справи та з порушенням приписів процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу положень п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга ПП "Еллада" підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Харківської області від 26.01.2016 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 року - скасуванню, а заяву ПП "Агротех" про забезпечення позову необхідно залишити без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Харківської області від 26.01.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 року у справі № 922/81/16 - скасувати.
3. Заяву про забезпечення позову приватного підприємства "Агротех" у справі № 922/81/16 - залишити без задоволення.
Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.С. Божок Г.М. Мачульський