ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 922/5302/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіГончарука П.А.,суддіСтратієнко Л.В.за участі представника третьої особи 3 Шворак А.Р.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пулвер Україна"на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 рокуза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_5до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сет" 2. Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиціїза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євротехнологія" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пулвер Україна"провизнання права власності, виключення майна з акту опису та арешту, звільнення майна з-під арештуВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТ" та Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в якій просив суд визнати право власності на електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат та виключити належний на праві власності електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат з акту опису та арешту, складеного державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Івановою Л.І. в рамках зведеного виконавчого провадження № ВП 43506222 про примусове виконання, в тому числі рішення Господарського суду Харківської області по справі № 922/2277/13 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" 110760,00 грн основного боргу, 8303,53 грн пені, 2151,30 грн 3% річних, 229,98 грн інфляційних та 2428,90 грн судового збору, звільнивши належне майно із-під арешту.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28 грудня 2015 року у справі № 922/5302/15 (суддя Пономаренко Т.О.) позов задоволено повністю; визнано за позивачем право власності на електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат Sodick; виключено належний позивачу електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат Sodick з акту опису та арешту, складеного державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського місткого управління юстиції Івановою Л.І. в рамках зведеного виконавчого провадження № ВП 43506222, звільнивши належне позивачу майно з арешту; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТ" на користь позивача судові витрати в розмірі 2 436 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пулвер Україна" (далі - третя особа 3) подало на вказане рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просило це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. у справі № 922/5302/15 (головуючий суддя: Потапенко В.І., судді Слободін М.М., Гребенюк Н.В.) клопотання третьої особи 3 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відхилено; повернуто апеляційну скаргу скаржнику без розгляду та повернуто третій особі 3 судовий збір.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Пулвер Україна", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм ч.1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та порушення оскаржуваною ухвалою права третьої особи 3 на справедливий і публічний розгляд справи, просить Вищий господарський суд України скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. у справі № 922/5302/15, визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 28 грудня 2015 року у справі № 922/5302/15 та поновити зазначений строк.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника скаржника, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 року про повернення апеляційної скарги скасувати, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Відповідно до ст. 91 та ч. 1 ст. 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Згідно з ч. 1 ст. 53 цього Кодексу за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення Суду у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 N 23436/03).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Відмовляючи у задоволенні клопотання третьої особи 3 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 28 грудня 2015 року у справі № 922/5302/15 та повертаючи апеляційну скаргу скаржнику без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що третя особа 3 підтвердила отримання нею надісланої судом першої інстанції копії оскаржуваного рішення 12.01.2014 р., тобто в межах строку його апеляційного оскарження, до закінчення якого залишилось 2 дні, хоча доказів отримання саме цією датою рішення суду заявник не надав, що дало підстави апеляційному суду зробити припущення отримання заявником копії рішення ранішою датою, враховуючи поштовий пробіг з дати надсилання рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що заявник не навів жодних обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення ним протягом встановленого строку дій із оформлення апеляційної скарги із зданням її до поштового відділення для надсилання господарському суду першої інстанції в порядку ч. 4 статті 51, ч. 2 ст. 91 ГПК України, сплати судового збору, надсилання копії апеляційної скарги іншій стороні.

З матеріалів справи вбачається, що третя особа 3 була залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2015 р. за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євротехнологія (третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача).

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.12.2015 р. про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Пулвер Україна" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та відкладення розгляду справи на 28.12.2015 р. о 10 год. 00 хв. третя особа 3 отримала 28.12.2015 р. о 17 год. 45 хв., тобто об'єктивно не могла забезпечити участь свого представника у судовому засіданні 28.12.2015 р. та дізнатися про винесення в даному судовому засіданні рішення по суті (підтверджується копією поштового конверту про направлення ухвали суду від 16.12.2015 р. та пошуковим запитом на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" за штрихкодовим ідентифікатором рекомендованого повідомлення № 6102217021960).

Повний текст рішення Господарського суду Харківської області від 28 грудня 2015 року у справі № 922/5302/15 було складено 04.01.2016 р. та направлено сторонам у справі 06.01.2016 р.

Враховуючи дату складення повного тексту рішення суду строк на апеляційне оскарження останнього згідно статті 84 ГПК України закінчився 14.01.2016 р., а апеляційна скарга третьої особи 3 була направлена 22.01.2016 р.

Водночас, рішення Господарського суду Харківської області від 28 грудня 2015 року у справі № 922/5302/15 було отримане третьою особою 3 лише 11.01.2016 р. о 17 год. 25 хв. (підтверджується копією поштового конверту про направлення рішення суду від 28.12.2015 р. та пошуковим запитом на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" за штрихкодовим ідентифікатором рекомендованого повідомлення № 6102217111551).

Апеляційний господарський суд безпідставно не врахував, що необхідною передумовою здійснення стороною права апеляційного оскарження є обізнаність зі змістом рішення (ухвали) суду, про існування якого скаржник дізнався тільки 11.01.2016 р. о 17 год. 25 хв. та яке дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку, як того вимагає пункт 3 частини першої статті 94 ГПК України.

Крім того, судом апеляційної інстанції необґрунтовано в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали здійснено припущення щодо можливості отримання судового рішення заявником апеляційної скарги ранішою датою, а не 12.01.2016 р., враховуючи поштовий пробіг з дати надсилання рішення, що є неприпустимим в господарському процесі з урахуванням наявності доказів на підтвердження зазначених обставин.

Враховуючи те, що рішення суду, про прийняття якого скаржнику було невідомо, було направлено останньому 06.01.2016 р, а 07.01.2016 р, 08.01.2016 р., 09.01.2016 р.,10.01.16 р. заявник апеляційної скарги об'єктивно не мав можливості його отримати згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 1155-р "Про перенесення робочих днів у 2016 році", то у суду відсутні підстави для наявності сумнівів в неможливості отримання рішення суду ранішою датою, оскільки третя особа 3 отримала рішення суду 11.01.2016 р., тобто за 4 години після надходження листа до відділення поштового зв'язку.

Зважаючи на те, що при поданні апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Пулвер Україна" було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 28 грудня 2015 року у справі № 922/5302/15 , в якому заявник посилався на те, що його представник не був присутнім в судовому засіданні 28.12.2016 р. про яке об'єктивно дізнався вже після його закінчення, але в якому було прийнято оскаржуване рішення, а копію самого рішення ним отримано по пошті 12.01.2016 р., Вищий господарський суд України вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано було відмовлено в його задоволенні без належного дослідження та встановлення обставин справи з посиланням на припущення, що є недопустимим.

Вищий господарський суд України вважає, що заявнику незаконно відмовлено у поновлені строку та у доступі до апеляційного суду, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, яка встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин, ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 року, постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга передається для розгляду до Харківського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пулвер Україна" задовольнити.

Скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 року у справі № 922/5302/15.

Справу № 922/5302/15 передати на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя І.Д. Кондратова

Суддя П.А. Гончарук

Суддя Л.В. Стратієнко