ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 922/2694/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.суддівДанилової Т.Б., Корсака В.А.за участю представників:позивача (прокуратури)Томчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р. №000606)відповідачів - (1), (2)не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідача - (3)Стецик Н.В. (дов. від 10.11.2014 р.)третіх осібне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 р.у справі № 922/2694/15 господарського суду Харківської областіза позовомЗаступника прокурора Харківської областідо1.Харківської міської ради; 2.Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції; 3.ТОВ "Вест Ойл Груп"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавна інспекція сільського господарства в харківській областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаОК "ЖБК "Титан"прозобов'язання вчинити певні дії та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив: визнати незаконним та скасувати п. 27 додатку 1 до рішення 33 сесії 5 скликання "Про надання земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 р. № 85/09; визнати недійсним державний акт від 27.08.2010 р. серія ЯЕ № 485065 на право власності на земельну ділянку, площею 1,3737 га, кадастровий номер 6310136600:08:001:0056, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Стрілківка, 1, виданий ОК "ЖБК "ТИТАН"; визнати недійсним запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №321070600015 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку; визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кєсян К.С. про державну реєстрацію прав від 18.07.2013 р. №4108118 на земельну ділянку; витребувати з незаконного володіння ТОВ "Вест Ойл Груп" та передати Харківській міській раді земельну ділянку площею 1,3737 га з кадастровим номером 6310136600:08:001:0056, про що скласти акт прийому-передачі; зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності 18.07.2013 р. №1716485.

ТОВ "Вест Ойл Груп" та Харківська міська рада звернулись до господарського суду Харківської області із клопотаннями про застосування позовної давності.

Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції звернулось до господарського суду Харківської області із запереченнями, в яких просила припинити провадження в частині вимог звернутих до реєстраційної служби, оскільки на даний час законодавчо чітко визначена процедура внесення змін та скасування записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з посиланням на ч. 2 ст. 26 Закону України"Про державну реєстрацію речових доказів на нерухоме майно та їх обтяження".

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.06.2015 р. (суддя Лаврова Л.С.), позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано п. 27 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 85/09 від 29.04.2009 р."Про надання юридичним особам дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів"; визнано недійсним державний акт від 27.08.2010 р. серія ЯЕ № 485065 на право власності на земельну ділянку, площею 1,3737 га, кадастровий номер 6310136600:08:001:0056, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Стрілківка, 1, виданий ОК "ЖБК "ТИТАН"; визнано недійсним запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321070600015 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку; витребувано з незаконного володіння ТОВ "Вест Ойл Груп" та зобов'язано ТОВ "Вест Ойл Груп" передати Харківській міській раді земельну ділянку площею 1,3737 га з кадастровим номером 6310136600:08:001:0056, про що скласти акт прийому-передачі. В частині позовних вимог щодо зобов'язання Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності 18.07.2013 р. №1716485 - провадження припинено. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто судовий збір.

Місцевий господарський суд, враховуючи той факт, що Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції не є юридичною особою, припинив провадження у справі в частині зобов'язання Реєстраційної служби Харківського МУЮ внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності 18.04.2013 р. № 1716485.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Россолов В.В., судді Тихий П.В., Терещенко О.І.), рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2015 р. скасовано в частині: "Визнання незаконним та скасування п. 27 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання №85/09 від 29.04.2009 р. "Про надання юридичним особам дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів"; визнання недійсним державного акту від 27.08.2010 р. серія ЯЕ № 485065 на право власності на земельну ділянку, площею 1,3737 га, кадастровий номер 6310136600:08:001:0056, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Стрілківка, 1, виданий ОК "ЖБК "ТИТАН"; визнання недійсним запису у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №321070600015 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку; витребування з незаконного володіння ТОВ "Вест Ойл Груп" та передання Харківській міській раді земельної ділянки площею 1,3737 га з кадастровим номером 6310136600:08:001:0056, зі складанням акту прийому-передачі". Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2015 р. залишити в силі, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків апеляційного суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.03.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Вест Ойл Груп" надає додаткові пояснення та просить оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 06.04.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 33 сесії Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 р. 85/09 ОК "ЖБК "Титан" надано земельну ділянку загальною площею 1,3737 га , кадастровий номер 6310136600:08:001:0056, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Стрілківка, 1, що посвідчується Державним актом про право власності серії ЯЕ№ 85065, за кадастровим номером 6310136600:08:001:0056, за рахунок земель житлової та громадянської забудови для будівництва об'єкту зі зміною функціонального призначення під житлову забудову.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договір оренди землі № 321070600015.

19.05.2009 р. Управлінням Держземагенства у м. Харкові погоджено технічне завдання на виконання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Технічну документацію складено ТОВ "Геодезичною фірмою "СХМ", відповідно до якої, передбачено надати у приватну власність ОК "ЖБ "Титан" для будівництва та подальшої експлуатації об'єкту під житлову забудову по вул. Стрілківка, 1 у Київському районі м. Харкова земельну ділянку загальною площею 1,3737 га.

Звертаючись до суду з позовом Заступник прокурора Харківської області зазначив, що спірне рішення Харківської міської ради прийнято всупереч приписів ст.41 Земельного кодексу України, ст.ст.133,135,137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. №186, що є підставою для визнання його незаконним та скасування згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного Кодексу України, а відтак, незаконним є і свідоцтво про право власності на земельну ділянку, видане на підставі цього рішення.

Приймаючи рішення, суди правомірно виходили із такого.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради віднесено розпорядження землями територіальної громади міста Києва та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

З огляду на викладені норми вбачається, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин Харківська міська рада зобов'язана діяти виключно в інтересах її територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка була безоплатно передана у власність ОК "ЖБК "Титан" на підставі положень ст.41 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Відповідно до ст.94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про кооперацію", а також чинними на даний час Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, що затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985 зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про кооперацію" законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

Закон України "Про кооперацію" містить загальні вимоги до створення та діяльності різних видів та типів кооперативів. Разом з тим створення та діяльність безпосередньо житлово-будівельних кооперативів як одного з видів обслуговуючих кооперативів регулюється нормами глави 5 Житлового кодексу УРСР та прийнятого на виконання ст.137 цього Кодексу Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Житловий кодекс УРСР є чинним і його дію може бути припинено виключно Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади. Житловий кодекс УРСР не визнавався нечинним ні Законом України "Про кооперацію", ні іншим законодавчим актом, а відтак його норми є обов'язковими до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами. Більш того, окремі норми глави 5 Житлового кодексу УРСР уточнялися Законом України від 29.06.2010 №2367-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла".

Статтею 6 Закону України "Про кооперацію" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення) встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Згідно зі ст. 133 Житлового Кодексу Української РСР, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до ЖБК і одержати в ньому квартиру.

Відповідно до ст. 135 Житлового Кодексу Української РСР, до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті, які потребують поліпшення житлових умов.

Згідно зі ст. 137 Житлового Кодексу Української РСР, ЖБК організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Пунктом 1 розділу I Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. № 186, встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

У відповідності до п. 5 Примірного статуту, число громадян, які вступають до організованого кооперативу, повинно відповідати кількості квартир в житловому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в міста Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що передаючи земельну ділянку у власність ОК "ЖБК "Титан", відповідна рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту ЖБК.

З'ясування саме цих обставин при наданні земельної ділянки ОК "ЖБК "Титан", як спеціальному суб'єкту, передбаченому ст. 41 Земельного Кодексу України, зобов'язує раду з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення.

Отже, матеріали справи свідчать, що ОК "ЖБК "Титан" створено всупереч приписам ст. 133, 135, 137 Житлового Кодексу УРСР та Примірного статуту ЖБК, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно-правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку про те, що при прийняті оскаржуваного рішення Харківською міською ради не було дотримано підстав набуття земельних ділянок житлово-будівельними кооперативами, визначених ст.41 Земельного кодексу України.

А тому, є вірним висновок господарських судів про те, що рішення Харківської міської ради від 29.04.2009 р. №85/09 не відповідає вимогам чинного законодавства і є незаконним.

Також, є правомірними висновки господарських судів щодо відмови у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кєсян К.С. та щодо припинення провадження в частині вимог звернутих до реєстраційної служби.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків щодо застосування строку позовної давності.

Суд першої інстанції вказував, що такий строк необхідно рахувати з моменту коли органи прокуратури дізнались про факт порушення вимог земельного законодавства, тобто з березня 2015 року.

Таким чином, з урахуванням пояснень прокурора про те, що ним лише у березні 2015 року були виявлені порушення вимог законодавства, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки місцевого господарського суду помилковим з огляду на наступне.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, на 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання, на якій, зокрема, було прийнято оскаржуване рішення, був присутній прокурор міста Харкова.

Даний факт підтверджується протоколом від 29.04.2009 р.

Суд апеляційної інстанції, застосовуючи строки позовної давності, правомірно виходив з того, що сплив строків позовної давності, про застосування якої заявлено сторонами у спорі, є підставою для відмови у позові, що унормовано ч. 4 ст. 267 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до статті 257 Цивільного Кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного Кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені ч.1 ст.261 Цивільного Кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Судом апеляційної інстанції при вирішенні даного спору встановлено факт обізнаності прокурора щодо прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради ще у 2009 році.

Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків, визначених ч. 2 ст. 12, ч. 4 ст. 267 Цивільного Кодексу України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.

А у зв'язку із обізнаністю прокурора м. Харкова про прийняття безпосередньо за його участі 29.04.2009 оскаржуваного рішення Харківської міської ради, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до ст. 6 Закону України "Про прокуратуру".

Отже, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, початок перебігу позовної давності щодо оскарження додатку до рішення Харківської міської ради від 29.04.2009 №85/09, починається саме з дати прийняття цього рішення, з огляду на що, та враховуючи звернення прокурора з даним позовом в березні 2015 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо пропуску прокурором строку позовної давності.

Пункт 4 частини 1 статті 268 Цивільного Кодексу України (у редакції до внесення змін Законом від 20 грудня 2011 року № 4176-У1) за своєю суттю спрямований на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного Кодексу України (у редакції до внесення змін Законом від 20.12.2011) не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 Цивільного Кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч.1ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 р. у справі №910/4626/14, яка у відповідності із ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що прокурор у встановленому законом порядку був обізнаний про прийняте Харківською міською радою рішення та не скористався заходами прокурорського реагування щодо приведення у відповідність актів органів місцевого самоврядування до вимог закону, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Колегія суддів касаційної інстанції, також, погоджується і з відмовою у задоволенні інших позовних вимог, що є похідними від визнання недійсним рішення ради.

Стосовно доводів, які викладені Заступником прокурора Харківської області в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного господарського суду, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110,11111 Господарського процесуального кодексу України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 р. у справі № 922/2694/15 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

В. Корсак