ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 921/890/15-г/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.суддівДанилової Т.Б., Яценко О.В.за участю представників:позивача Бережок С.І. (дов. від 18.04.2014 р. №14-96)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 р.у справі № 921/890/15-г/16 господарського суду Тернопільської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз"простягнення 18 809 342,06 грн. основного боргу, 14421537,11 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 899984,78 грн. 3% річних, 5750099,62 грн. пені

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" про стягнення 18809342,06 грн. основного боргу, 14421537,11 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 899984,78 грн. 3% річних, 5750099,62 грн. пені.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.11.2015 р. (суддя Хома С.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Кузь В.Л., Орищин Г.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 09.03.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.03.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 31.03.2016 р., у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П., визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Яценко О.В.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 06.04.2015 р. представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2013 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №13-343-ВТВ, у відповідності до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця.

Згідно із п. 2.1 договору продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. газ обсягом до 5750,000 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (пп. 2.1.1 п. 2.1 договору).

Пунктами 3.3, 3.4 договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Згідно із п. 6.2 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка покупця на поточний рахунок продавця та зараховується як оплата за газ та транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 р. і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Пунктом 10.3 договору визначено, що усі зміни і доповнення до цього договору оформляються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін.

З метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов, до даного договору було укладено додаткові угоди, якими врегульовано обсяг природного газу для покриття потреб ПАТ "Тернопільгаз" у природному газі для виробничо-технологічних витрат, його вартість та порядок проведення розрахунків між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та додаткових угод до нього, позивач протягом січня 2013 року - листопад 2014 року передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 9763,278 тис. куб. м на загальну суму 48636767,12 грн.

Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем за період з січня 2013 року по листопад 2014 року природного газу на загальну суму 48636767,12 грн. підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками цих юридичних осіб (а.с.34-56).

Судами встановлено, що відповідач неналежним чином виконав договірні зобов'язання визначені у договорі на купівлю-продаж природного газу № 13-343-ВТВ від 04.01.2013 р., а саме - прострочено терміни оплати за переданий природний газ.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем склав 18809342,06 грн.

Відповідач підтвердив наявність заборгованості за поставлений газ у зазначеній сумі.

В обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення з відповідача 14421537,11 грн. інфляційних втрат, нарахованих за весь період прострочення, 899984,78грн. 3% річних та пені в сумі 5750099,62 грн., позивач зазначає, що ПАТ "Тернопільгаз" проводило розрахунки за поставлений протягом січня 2013 року - листопада 2014 року природний газ в порушення строків, передбачених п. 6.1 договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій правомірно вказували про таке.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, з метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов до договору було укладено низку додаткових угод, якими врегульовано обсяг природного газу для покриття потреб ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" у природному газі та порядок проведення розрахунків між сторонами.

Відповідно до додаткової угоди № 11 від 22.12.2014 р. продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Цією ж додатковою угодою узгоджено обсяги природного газу.

Так, відповідно до п. 2 додаткової угоди № 11 від 22.12.2014 р. продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. газ в обсязі до 19734,297 тис. куб. м, в тому числі: у 2013 році - 4437,900 (тис. куб. м), у 2014 році - до 6500,478 (тис. куб. м) (а.с.29-30).

Вказаною додатковою угодою також змінено порядок розрахунків.

Пункт 6.1 статті 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" її викладено у редакції, відповідно до якої "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору.

Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем та покупцем.

У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу".

Додаткова угода № 11 від 22.12.2014 р. в силу презумпції правомірності правочину є чинною, доказів протилежного сторонами не надано.

За таких обставин, остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.

Тільки у випадку проведення повної оплати НАК "Нафтогаз України" (як замовника послуг по договорах на розподіл природного газу виконавцю - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз") за послуги з транспортування природного газу в попередньому місяці - виключно до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки, відповідач проводить розрахунок за використаний природний газ по договору купівлі - продажу природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки.

Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами не розрахувався, а тому відповідач повинен здійснити оплату за природний газ не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.

Разом з тим, додатковою угодою № 11 викладено статтю 11 "Строк дії договору" у наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 р., і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення".

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, уклавши додаткову угоду № 11 до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 р. № 13-343-ВТВ сторони змінили порядок розрахунків та строк дії договору, зокрема, передбачивши, що тільки у випадку, якщо до 20 числа місяця наступного за місцем поставки газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначалося вище, договір (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 22.12.2014 р.) набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013 р. і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 р., а в частині розрахунків за газ - до повного їх здійснення.

Таким чином, датою остаточного розрахунку за фактично використаний відповідачем газ є - не пізніше 20.01.2016 р., оскільки договір поставки газу діє до 31.12.2015 р.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу природного газу діє до 31.12.2015 р., остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за договором повинен бути здійснений покупцем не пізніше 20.01.2016 р., а тому не має підстав вважати, що момент остаточного розрахунку за договором настав та до відповідача можливо застосувати правові наслідки порушення зобов'язання у формі сплати пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, що є предметом даного спору.

Представник відповідача підтвердив наявність заборгованості за поставлений відповідачу газ в сумі 18809342,06 грн.

Також, як встановлено судами, на даний час, остаточний термін виконання зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу №13-343-ВТВ від 04.01.2013 р. не настав, а, отже, позивачем безпідставно заявлено вимогу про стягнення з відповідача: 18809342,06 грн. основної заборгованості, 1442153,11 грн. - суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 899984,78 грн. - 3% річних, 5750099,62 грн. пені.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як зазначено в частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стосовно доводів, які викладені Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого та апеляційного господарського суду, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110,11111 Господарського процесуального кодексу України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 р. у справі № 921/890/15-г/16 господарського суду Тернопільської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

О. Яценко