ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 911/4304/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівАкулової Н.В., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор-Сервіс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.02.2016у справі№ 911/4304/15 господарського суду Київської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор-Сервіс" допублічного акціонерного товариства "Радікал Банк"прозобов'язання вчинити дії за участю представників сторін:

від позивача: Козак А.Ю., дов. від 01.08.2014

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор-Сервіс" звернулось до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Радікал Банк" про зобов'язання відповідача виконати договір банківського рахунку № 5921/П-1 від 22.01.2013 шляхом здійснення переказу грошових коштів згідно платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах № 4 і № 5 від 09.07.2015 на суму 18 546,41 злотих і 18 453,59 злотих відповідно.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з розрахунково-касового обслуговування позивача за укладеним між сторонами договором банківського рахунку № 5921/П-1 від 22.01.2013; тобто, за твердженням позивача, відповідач в порушення вимог чинного законодавства України та умов договору не виконав платіжних доручень позивача та не здійснив за ними у встановлений законом і договором строк перерахування грошових коштів на рахунки контрагента позивача за зовнішньоекономічним контрактом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2015 (суддя: Горбасенко П.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд встановив що з 10.07.2015, тобто станом на момент звернення позивача з позовом у даній справі, в ПАТ "Радикал Банк" було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, а відтак, вимоги позивача, який є кредитором банку, не можуть бути задоволені від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації в силу обмежень, встановлених п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом щодо інших законодавчих актів України у спірних правовідносинах, яким врегульовані процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 (склад колегії суддів: Калатай Н.Ф. - головуючий, Ропій Л.М., Рябуха В.І.) апеляційну скаргу ТОВ "Луцькавтодор-Сервіс" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 27.11.2015 - без змін з тих же підстав. Стягнуто з ТОВ "Луцькавтодор-Сервіс" в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 071,75 грн.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор-Сервіс" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 ГПК України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 22.01.2013 між публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" (банк, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Луькавтодор-Сервіс" (клієнт, позивач) укладено договір банківського рахунку № 5921/П-1 (далі за текстом - договір банківського рахунку), відповідно до умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок № 26003001005921 у гривні, доларах США, євро, злотих та зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування на умовах та у порядку, визначених чинним законодавством України, внутрішніми нормативними актами Національного банку України, внутрішніми нормативними актами відповідача та договором.

Згідно з п. 8.1. договору банківського рахунку останній укладено на невизначений строк та набуває чинності з дня його підписання. Дія договору припиняється за згодою сторін або у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором.

23.01.2013 між публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" (банк, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Луькавтодор-Сервіс" (клієнт, позивач) укладено договір на розрахункове обслуговування з використанням системи "Клієнт-Банк", предметом якого є забезпечення оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в цьому договорі та в договорі банківського рахунку № 5921/П-1 від 22.01.2013, укладеного між банком та клієнтом, за допомогою системи "Клієнт-Банк".

На виконання умов вказаних договорів позивач 09.07.2015 через систему "Клієнт-Банк" подав банку для виконання два платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах на загальну суму 37 000,00 польських злотих, а саме:

- № 4 від 09.07.2015 на суму 18 546,41 злотих та

- № 5 від 09.07.2015 на суму 18 453,59 злотих.

Вказані платіжні доручення були отримані відповідачем, що ним не заперечується.

Судами також встановлено, що відповідно до виписки з банківського рахунку позивача станом на 09.07.2015 на рахунку № 26003001005921 обліковувались грошові кошти в сумі 37 000,00 польських злотих.

Однак, вказані платіжні доручення не були виконані відповідачем, що відповідач також не заперечує.

14.07.2015 позивач звернувся до відповідача з листом № 294 від 14.07.2015, в якому просив надати інформацію про виконання платіжних доручень № 4 та № 5 від 09.07.2015, а 03.08.2015 звернувся з листом № 313 до Національного банку України та Фонду гарантування вкладів, в якому просив вирішити питання про проведення банківських операцій з переказу коштів за вказаними платіжними дорученнями.

Матеріали справи не містять доказів отримання позивачем відповіді на вказані листи та доказів виконання платіжних доручень № 4 та № 5 від 09.07.2015, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України; безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Відповідно до п.п. 8.1. ст. 8, п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Пунктом 3.9. Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008, передбачено, що уповноважений банк зобов'язаний виконати платіжне доручення в іноземній валюті в межах строку, погодженого з платником.

Відповідно до п. 2.1. договору банківського рахунку банк зобов'язався, зокрема, здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта протягом операційного дня банку; своєчасно здійснювати розрахункові операції позивача відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів НБУ.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, подані позивачем відповідачу платіжні доручення № 4 і № 5 від 09.07.2015 не були виконані банком в день їх подання.

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.07.2015 Правлінням Національного банку України прийнято Постанову № 452/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до категорії неплатоспроможних".

09.07.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі вказаної постанови Правління НБУ прийнято рішення № 130 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк", відповідно до якого вирішено розпочати з 10.07.2015 процедуру виведення ПАТ "Радикал Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 10.07.2015 по 09.10.2015 включно, а також вказаним рішенням призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 184 від 08.10.2015 строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк" було продовжено на один місяць по 09.11.2015 (включно) та продовжені повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.

09.11.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 203, прийнятим на підставі постанови правління НБУ № 769 від 09.11.2015 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" було розпочато ліквідацію відповідача, призначено уповноважену особу Фонду гарантування, якій на два роки з 10.11.2015 до 09.11.2017 включно делеговано всі повноваження ліквідатора відповідача, визначені статтями 37, 38 47-51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до п.п. 16, 6 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 5 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до п. 1 ч. 5 якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

В розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Тобто, вкладниками в розумінні наведеної норми Закону визнаються лише фізичні особи.

Натомість, відповідно до ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно з положеннями ЦК України, Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і "Про банки і банківську діяльність", умовами договору банківського рахунка між сторонами у справі склалися зобов'язальні правовідносини, які мають майново-грошовий характер, а отже, у такому разі позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого поширюється обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 25.03.2015 у справі № 910/9232/1, від 01.04.2015 у справі № 910/5560/14 та від 10.06.2015 у справі № 927/1379/14.

Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій вірно встановили, що позивач у справі є кредитором банку, на якого розповсюджується обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". У зв'язку з цим суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги у даній справі про зобов'язання відповідача здійснити переказ грошових кошти на підставі платіжних доручень № 4 і № 5 від 09.07.2015 за договором банківського вкладу задоволенню не підлягають, оскільки заявлені позивачем, як кредитором банку, під час запровадження в останньому тимчасової адміністрації.

Встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження та положення щодо порядку задоволення вимог кредиторів банку при тимчасовій адміністрації є імперативними і застосовуються навіть за умови подання платіжного документа до введення тимчасової адміністрації, у зв'язку з чим колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідач повинен виконати свої зобов'язання за укладеним договором банківського рахунку, оскільки невиконані платіжні доручення були подані до запровадження в ПАТ "КБ "Надра" тимчасової адміністрації.

При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, на позивача не розповсюджується норма п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", де передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників, оскільки позивач не є вкладником в розумінні Закону, під яким статтею 2 Закону, за будь-яких умов, розуміється фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності).

Слід також зазначити, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права на грошові кошти, які знаходяться на рахунках у банку відповідача, в порядку, передбаченому розділом VIIІ Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив прийняте рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор-Сервіс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 у справі № 911/4304/15 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Н. Акулова

В. Саранюк