ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 910/28772/15

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Грека Б.М., Студенця В.І., за участі представників сторін О. Дубового (дов. від 23.12.2015), Т. Ястреб (дов. від 11.01.2016), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2016 року у справі № 910/28772/15 за позовом приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення 21 772 грн 51 коп.,

УСТАНОВИВ: У листопаді 2015 року приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про стягнення 21 772 грн 51 коп. у порядку регресу.

Ухвалою господарського суду від 12 листопада 2015 року до участі у справі третіми особами залучені громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" позов не визнало, посилаючись на виконання обов'язку потерпілому.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2015 року (суддя Ю. Смирнова), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2016 року, у позові відмовлено з мотивів безпідставності вимог.

Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 993, 1187 і 1191 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте треті особи право на подання відзиву на касаційну скаргу не використали та їхні представники у судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 26 червня 2014 року між приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (страховик) та гр. ОСОБА_5 (страхувальник) було укладено договір № 25435 добровільного страхування транспортного засобу, об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем марки Opel, державний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Строк дії договору до 6 липня 2015 року.

3 жовтня 2014 року у місті Бровари на вул. Київській сталася дорожньо-транспортна пригода - гр. ОСОБА_4, керуючи автомобілем ЗАЗ державний номер НОМЕР_2, здійснив зіткнення з автомобілем що належить гр. ОСОБА_5. Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 6 листопада 2014 у справі № 740/4718/14 гр. ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Потерпілий - гр. ОСОБА_5 звернувся до страховика за договором добровільного страхування транспортного засобу про виплату страхового відшкодування, проте приватне акціонерне товариство "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" у виплаті відмовило.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність винної особи за шкоду, заподіяну, зокрема, майну третіх осіб була застрахована публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" на підставі договору № АІ/0420794 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За правилами пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У порядку статті 35 зазначеного Закону, потерпілий звернувся до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" із заявою про виплату страхового відшкодування і 19 січня 2015 року відповідач сплатив 49 500 грн за вирахуванням франшизи.

Позовні вимоги приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" обгрунтовує тим, що на виконання умов договору добровільного страхування транспортного засобу виплатив потерпілому гр. ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 22 272 грн 51 коп. і в силу положень статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" набуло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду і, оскільки її страховиком є публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна", обов'язок відшкодувати збитки покладається на відповідача.

За правилами статті 6 Закону України "Про страхування" страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником та страховиком, є добровільним страхуванням; в межах добровільного страхування може бути застраховано, зокрема, наземний транспорт. У випадку настання страхового випадку у страховика за договором страхування виникає обов'язок здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону України "Про страхування"); страховим відшкодуванням законодавець визначає страхову виплату, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності у разі настання страхового випадку (частина 16 статті 9 Закону України "Про страхування").

За змістом статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Також згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Зазначені спеціальні норми, які регулюють правовідносини у сфері страхування, відповідають змісту частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України, за яким кредитор у зобов'язанні може бути замінений в інших випадках, установлених законом.

Листом від 31 березня 2015 року відповідач повідомив позивача про виплату страхового відшкодування потерпілому.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За обставин реалізації громадянином ОСОБА_5 права на відшкодування шкоди, заподіяної майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу, шляхом звернення до страховика володільця забезпеченого транспортного засобу і виконання публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" обов'язку з відшкодування шкоди відповідно Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" господарські суди правомірно відмовили у позові.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2016 року у справі № 910/28772/15 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя Б. М. Грек Суддя В. І. Студенець