ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2016 року Справа № 910/17039/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, Сибіги О.М., Коробенка Г.П.перевіривши матеріали касаційних скаргКиївської міської ради та приватного акціонерного товариства "Стрілець АТ"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 у справігосподарського суду м. Києваза позовомтовариства сприяння обороні Українидо1)Київської міської ради; 2)приватного акціонерного товариства "Стрілець АТ";за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:1)Київської міської організації товариства сприяння обороні України; 2)Київської обласної організації товариства сприяння обороні України;за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провизнання недійсним пункту рішення та договору орендив судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Титикало Р.С. - дов. б/н від 05.06.2015;від відповідачів:1)Дорошенко О.С. - дов.№225КМГ-720 від 09.03.2016; 2)Кучерявий Д.В. - дов. б/н від 04.04.2016; від третіх осіб на стороні позивача:1)Папоян А.М. - дов. №82 від 31.07.2013; 2)Корнієнко Г.О. - дов. №1/01 від 04.01.2016;від третьої особи на стороні відповідача:Лавренюк Б.С. - дов. №05703-2224 від 08.02.2016;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 23.09.2015 господарського суду м. Києва (суддя: Шкурдова Л.М.) позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано недійсним п.18 рішення Київської міської ради №300/1743 від 14.03.2002 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею". Визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 26.04.2002, розташованої на вул.Індустріальній, 27 у Солом'янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та ПрАТ "Стрілець АТ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В.О. в реєстрі за №3939, та зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 12.06.2002 за №72-6-00052 у книзі записів державної реєстрації договорів. Стягнено з Київської міської ради та ПрАТ "Стрілець АТ" на користь товариства сприянні обороні України по 1 218,00 грн. судового збору.
Постановою від 27.01.2016 Київського апеляційного господарського суду (судді: Майданевич А.Г. - головуючий, Лобань О.І., Гаврилюк О.М.) рішення від 23.09.2015 господарського суду м. Києва залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що рішення Київської міської ради №300/1734 від 14.03.2002 в частині передачі спірної земельної ділянки АТ "Стрілець АТ" є недійсним, у зв'язку з відсутністю надання належної згоди землекористувача на вилучення переданої йому в користування земельної ділянки. Також є недійсним договір оренди земельної ділянки від 26.04.2002.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Київська міська рада та ПАТ "Стрілець АТ" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами та просять їх скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.203, 215, 253-256, 267 Цивільного кодексу України; ст.142 Земельного кодексу України; ст.82 Господарського процесуального кодексу України. Скаржники вказують, що при прийнятті рішення №300/1734 від 14.03.2002 Київська міська рада дотрималась норм чинного законодавства України, тому оскаржуване рішення та договір оренди земельної ділянки відповідають чинному законодавству.
06.04.2016 ПАТ "Стрілець АТ" подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку зі зміною свого представника та необхідністю ознайомитись зі справою.
Колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволені даного клопотання, оскільки ухвала від 22.03.2016 Вищого господарського суду України про призначення справи на 06.04.2016, направлена сторонам 22.03.2016, тому у ПАТ "Стрілець АТ" була можливість направити свого представника для завчасного ознайомлення з матеріалами справи. До того ж в ухвалі про призначення доведено до відома сторін, що нез'явлення їх представників в засідання судової колегії не є перешкодою для розгляду касаційних скарг.
Товариство сприяння обороні України (далі ТСО) у відзиві на касаційні скарги просить касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову від 27.01.2016 Київського апеляційного господарського суду залишити без змін.
Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційних скарг.
Господарськими судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради №610 від 18.04.1967 Київському обласному комітету ДТСААФ, який є структурним органом правонаступника Київської обласної організації ДТСААФ - Київської обласної організації ТСО України, відведено біля 1,3 га земельної ділянки під будівництво об'єкта технічного навчання. Земельну ділянку відведено за рахунок території приватновласницьких садиб по пр-ту Садковому та вул. Польовій.
Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради №103 від 09.02.1987 частину даної земельної ділянки площею біля 1,05 га по вул. Індустріальній відведено Київському міському комітету ДТСААФ, який є структурним органом правонаступника Київської міської організації ДТСААФ - Київської міської організації ТСО України.
Також господарські суди встановили, що земельні ділянки площею 1,35 га, на вул. Індустріальній, 27 у Солом'янському районі м. Києва перебували у користуванні структурних організацій позивача, а саме: Київської міської організації ТСО України та Київської обласної організації ТСО України.
Господарськими судами також встановлено, що 14.03.2002 Київська міська рада прийняла рішення №300/1734 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", пунктом п.18 якого затверджено проект відведення земельної ділянки акціонерному товариству "Стрілець АТ" для будівництва, обслуговування та експлуатації ділового центру на вул. Індустріальній, 27, у Солом'янському районі м. Києва.
Вилучено з користування Київської міської організації ТСО України частину земельної ділянки, відведеної відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих №610 від 18.04.1967 "Про відвід земельної ділянки Київському обласному комітету ДТСААФ під будівництво будинку технічного навчання" та №103 від 09.02.1987 "Про відвід земельних ділянок підприємствам, установам та організаціям для будівництва об'єктів", площею 1,35 га (лист-згода №5/379 від 31.02.2000).
Передано акціонерному товариству "Стрілець АТ" в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 1,35 га для будівництва, обслуговування та експлуатації ділового центру на вул. Індустріальній, 27, у Солом'янському районі м. Києва.
На виконання вказаного вище рішення 26.04.2002 Київська міська рада (орендодавець) та акціонерне товариство "Стрілець АТ" (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради №300/1734 від 14.03.2002 передає, а орендар приймає в оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої на вул. Індустріальній, 27 у Солом'янському районі міста Києва, розміром 1,3526 га для будівництва, обслуговування та експлуатації ділового центру у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.
Як встановлено господарськими судами листом №5/379 від 31.10.2000 голова Київського міського комітету ТСО України Пудов Б.М. надав згоду на вилучення з використання комітетом земельної ділянки по вул. Індустріальній, 27, у Солом'янському районі м. Києва, для передачі цієї земельної ділянки ПрАТ "Стрілець АТ" для будівництва та експлуатації ділового центру. Однак вказаний лист-згода підписаний одноособово, без відповідного рішення міської конференції про надання згоди на вилучення земельної ділянки, що суперечить Статуту.
Відповідно п.4.1 Статуту товариства сприяння обороні України, затвердженого позачерговим з'їздом VII ТСО України від 26.09.1991 та зареєстрованого 10.10.1991 Міністерством юстиції України (свідоцтво №131), товариство будується за виробничо-територіальним принципом. Організаційну основу товариства складають первинні організації. Вони об'єднуються по території в районні, міжрайонні, міські та об'єднані райміські організації, які входять до складу організації Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської обласних, Київської і Севастопольської міських організацій Товариства, які є для них вищестоящими і складають Товариство сприяння обороні України.
Отже, як встановлено господарськими судами Київська міська та обласна організації ТСО України є підпорядкованими позивачеві структурними організаціями.
Пунктами 7.1.-7.3. статуту ТСО товариство може мати у власності кошти, засоби та інше майно, необхідне для здійснення статутної діяльності. Власністю товариства є будинки і споруди, житлові будинки, готелі, гуртожитки, технічні і транспортні засоби, підприємства, виробничі об'єднання, майстерні та інші госпрозрахункові структури, майно, обладнання, необхідне для виконання статутних завдань товариства. Товариство має право на майно і засоби, придбані в результаті господарської, комерційної та інших видів діяльності створених ним госпрозрахункових установ, організацій в підприємств. Організації товариства повинні забезпечити ефективне використання, збереження і примноження майна, що перебуває в їх віданні, право на об'єкти власності належить товариству.
Відповідно п. 7.4. статуту ТСО право власності товариства здійснює його вищий орган - з'їзд, який надає право визначення порядку володіння, використання і розпорядження власністю пленуму Центрального комітету.
За ч. 2 ст. 24 Закону України "Про громадські об'єднання" право власності громадського об'єднання зі статусом юридичної особи реалізує його вищий орган управління в порядку, передбаченому законом та статутом громадського об'єднання. Окремі функції щодо управління майном за рішенням вищого органу управління громадського об'єднання можуть бути покладені на створені ним відповідно до статуту керівні органи, юридичні особи (товариства, підприємства), відокремлені підрозділи таких об'єднань або передані громадським спілкам, утвореним цими громадськими об'єднаннями.
Пунктом 1.1. статуту Київської міської організації ТСО України передбачено, що Київська міська організація функціонує у складі ТСО України на правах обласної з метою сприяння обороні та підготовці членів товариства до праці й захисту Батьківщини.
Згідно п.7.1. статуту Київської міської організації ТСО України її майно являється складовою частиною власності ТСО України.
Відповідно п. 4.11. статуту ТСО первинні організації в своїй діяльності керуються статутом товариства. Можуть бути юридичними особами після реєстрації їх в порядку, встановленому чинним законодавством. Первинні організації можуть діяти також на підставі власних статутів (положень), які не суперечать статуту товариства, приймаються загальними зборами і затверджуються бюро комітету районної, міжрайонної і міської організації
Повноваження Київської міської організації та Київської обласної організації зазначені в п. 4.16., повноваження бюро Київської міської та Київської обласної організації - в 4.17., а повноваження керівника Київської міської та Київської обласної організації - в п. 4.18. статуту ТСО України, якими не передбачено їх право на розпорядження майном.
Пунктами 7.1.-7.3. статуту Київської міської організації ТСО України передбачено, що майно міської організації є складовою частиною власності ТСО України. Власність організації, як і товариства в цілому єдина і неподільна, майно товариства, що знаходиться у віданні організації, підлягає збереженню та ефективному використанню. Право власності здійснює вищий орган міської організації - міська конференція, яка надає право розпорядження і використання власності її комітету.
Відповідно чинної на момент направлення листа-згоди про вилучення земельної ділянки редакції Статуту ТСО України товариство є єдиним власником майна, в тому числі, яке знаходиться у віданні місцевих організацій, розпоряджатися майном має право його вищий орган - з'їзд.
Статутом Київської міської організації ТСО України в редакції від 05.11.1996 передбачено можливість розпоряджатися майном, закріпленим за міською організацією, але виключно за рішенням, прийнятим на міській конференції.
Пунктом 6.4. статуту Київської обласної організації ТСО України передбачено, що право власності обласної організації здійснює її вищий орган - конференція, яка надає право визначення порядку володіння, використання і розпорядження власністю пленуму обласного комітету.
Згідно зі ст. 149 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Враховуючи викладене, господарські суди дійшли висновку, що голова Київського міського комітету ТСО України не був уповноважений надавати згоду на вилучення з використання комітетом та передачу АТ "Стрілець АТ" земельної ділянки по вул.Індустріальній, 27 у Солом'янському районі м. Києва.
Господарськими судами встановлено, що 06.05.1996 Київською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження "Про погодження акціонерному товариству "Стрілець АТ" місця розташування ділового центру по вул. Індустріальній, 27 у Жовтневому районі м. Києва" №666 відповідно якого погоджено АТ "Стрілець АТ" місце розташування ділового центру за вказаною адресою на земельній ділянці орієнтовною площею 1,35 га , в тому числі: 1,05 га на землях, відведених Київському міському комітету ДТСААФ рішенням виконкому Київської міської ради №103 від 09.02.1987; 0,3 га на землях, відведених Київському обласному комітету ДТСААФ рішенням виконкому Київської міської ради №610 від 18.04.1967. Тому на момент прийняття Київською міською радою п.18 рішення №300/1734 від 14.03.2002 відповідачу-2 було відомо, що частина земельної ділянки площею 1,05 га належить Київській міській організації ТСО України, а частина земельної ділянки площею 0,3 га - Київській обласній організації ТСО України.
Відповідно ст. 116 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Господарські суди встановили, що Київською міською радою прийнято рішення №300/1734 від 14.03.2002 без згоди уповноваженого органу на вилучення спірних земельних ділянок, які знаходяться у користуванні Київської міської організації ТСО України та Київської обласної організації ТСО України.
За ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Тобто підставою для надання в оренду земельної ділянки державної або комунальної власності та передумовою укладення відповідного договору є рішення особи, яка здійснює розпорядження нею від імені власника.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно ч.5 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради) передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою наведений в ст.141 Земельного кодексу України, зокрема за п.а ч.1 даної статті підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Нормами ст. 142 Земельного кодексу України визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Враховуючи викладене, господарські суди дійшли висновку, що враховуючи відсутність належної згоди землекористувача на вилучення переданої йому в користування земельної ділянки, рішення Київської міської ради №300/1734 від 14.03.2002 в частині передачі спірної земельної ділянки АТ "Стрілець АТ" є недійсним.
Відповідно ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.ч. 1-6 ст. 203 цього Кодексу. Зокрема, однією з вимог є вимога щодо наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Відповідно ч.ч.1, 3 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. Якщо ж за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним з моменту його виникнення і припиняється на майбутнє, а не з моменту укладення.
Отже, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку щодо визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки, розташованої на вул. Індустріальній, 27 у Солом'янському районі м. Києва, від 26.04.2002.
Також, господарські суди дійшли висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено.
Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
В задоволені касаційних скарг відмовити.
Постанову від 27.01.2016 Київського апеляційного господарського суду зі справи №910/17039/15 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді О.М. Сибіга
Г.П. Коробенко