ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 910/12352/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А.(доповідач),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської клінічної лікарні №1 на рішення господарського суду міста Києва від 27 липня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 лютого 2016 року у справі №910/12352/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Гарантія" до Київської міської клінічної лікарні № 1 третя особа Державна виконавча служба Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про стягнення суми, -

Встановив:

У травні 2015 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Гарантія", правонаступником якого є ТОВ "Медичний центр "Гарантія", звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Київської міської клінічної лікарні №1 збитків, які складаються з вартості відновлюваного ремонту обладнання у сумі 49 730,40 грн. та вартості виконаних робіт за договором №20141218-1 в сумі 5 040 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27 липня 2015 року у справі №910/12352/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 2 лютого 2016 року, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 49 730,40 грн. збитків у вигляді вартості ремонту обладнання, 5 040 грн. збитків у вигляді вартості виконаних робіт, 1 827 грн. судового збору.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 23 листопада 2000 року між ЗАТ "Страхова компанія "Гарантія", правонаступником якого є ПрАТ "СК "Гарантія", а згодом і позивач, як орендодавцем, та Київською міською клінічною лікарнею №1, як орендарем, укладено договір №7, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування ендохірургічне обладнання, загальною вартістю 153 147,60 грн. (п. 1.1.), яке орендодавець за рахунок власних коштів на умовах раніше узгоджених між орендодавцем, орендарем та підприємством-постачальником; передача майна в оренду здійснюється відповідними фахівцями сторін за актом приймання-передачі (п. 3.3.); орендар зобов'язується: використовувати майно, що орендується, за його цільовим призначенням у відповідності до пункту 2 договору; своєчасно здійснювати орендні платежі; дотримуватися належного режиму експлуатації та зберігання майна, що орендується, у відповідності до технічної документації; виключити доступ до майна, що орендується, некомпетентних осіб; утримувати майно що передається у повній справності (п. 7.1); після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом 10 днів повернути майно, що орендується, орендодавцю разом з тарою, упаковкою та технічною документацією за актом приймання-передачі (п. 8.1); повернення майна здійснюється відповідними фахівцями (п. 8.2); майно, що орендується, повинно бути передано орендодавцю у справному стані з урахуванням нормативного зносу, поточні ремонти виконуються за рахунок орендаря (п. 8.3).

9 січня 2001 року за актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими особами та скріпленим печатками сторін без зауважень щодо кількості та якості майна, позивач передав, а відповідач прийняв у платне користування обладнання.

У визначений договором строк відповідач обладнання позивачу не повернув, у зв'язку з чим останній звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про повернення майна за договорами оренди та стягнення 458 342,52 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24 грудня 2013 року у справі №5011-18/15989-2012 Київську міську клінічну лікарню №1 зобов'язано передати ПрАТ "СК "Гарантія" ендохірургічне обладнання в комплекті - за договором №7 від 23 листопада 2000 року.

На виконання судового рішення 21 березня 2014 року господарським судом було видано наказ, на підставі якого 31 березня 2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 42749101.

Однак, відповідач у добровільному порядку рішення суду у справі №5011-18/15989-2012 не виконав.

3 листопада 2014 року позивач уклав з ТОВ "Олімп-Медсервіс" договір на виконання робіт №03/11/14, за яким замовник доручив, а виконавцю на виконати роботи з обстеження, діагностики та комплектності спірного майна.

6 листопада 2014 року під час проведення виконавчих дій щодо повернення спірного орендованого майна спеціалістами ТОВ "Олімп-Медсервіс" проведено обстеження цього майна та складено висновок технічної експертизи, відповідно до якого певні складові комплекту майна потребують ремонту, а саме: ксеонова лампа освітлювача ксеонового "ЭФА-0101" (перегорівша лампа); камерна головка відеокамери медичної "ЭФА-МВТ 2002".

В подальшому позивач уклав з ТОВ "Контакт" договір, за яким виконавець зобов'язався обстежити та провести діагностику медичного обладнання;загальна вартість робіт, з врахуванням ПДВ, становить 5 040 грн. (п. 2.1).

Спеціалістами ТОВ "Контакт" при проведенні аналізу та діагностики майна складено акти технічної експертизи:

- від 19 січня 2015 року №19012015-3 про необхідність ремонту відеокамери медична "ЭФА-МВТ-2002", в тому числі заміні камерної головки; вартість ремонту складає 29 648,40 грн.;

- від 21 січня 2015 року №21012015-2 про необхідність ремонту освітлювача ксеонового "ЭФА-0101" із заміною ксеонової лампи; вартість чого складає 20 082 грн.

Таким чином, загальна сума ремонту обладнання складає 49 730,40 грн.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, посилаючись на положення ст.ст. 22, 525, 526, 610, 629, 759, 763 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача збитків, оскільки позивач довів, а відповідач не спростував, того, що в порушення умов договору оренди, відповідач орендоване майно повернув орендодавцю несправним без проведення ремонту, чим завдав позивачу збитків.

Такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій є правильним з огляду на наступне.

Згідно ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України); правові наслідки, зокрема, такі як відшкодування збитків настають у випадку порушення зобов'язання (ст. 611 ЦК України).

При цьому, згідно ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідно встановити наявність чотирьох елементів правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника. Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок.

Встановивши, що умовами договору оренди сторони узгодили обов'язок відповідача проводити поточний ремонт обладнання та повернути майно у справному стані з урахуванням нормативного зносу, в той час, як відповідно до висновків спеціалістів ТОВ "Олімп-Медсервіс" та ТОВ "Контакт" було встановлено, що спірне медичне устаткування було несправним і потребувало ремонту, ці обставини відповідачем не спростовані, є правильними висновки судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем умов договору щодо належного використання обладнання та повернення його у належному стані орендодавцю, внаслідок чого позивач зазнав збитків у вигляді витрат за проведену ТОВ "Контакт" діагностичну роботу у розмірі 5 040 грн., а також у витратах, які позивач має понести на ремонт цього устаткування у розмірі 49 730,40 грн.

Місцевий та апеляційний господарський суди правильно вказали, що заперечуючи проти розміру збитків, відповідач не зміг запропонувати суду експертну установу чи окремих експертів, які б визначили інший розмір збитків, ніж було визначено спеціалістами ТОВ "Контакт", а посилання відповідача на невідповідність найменувань частин обладнання, які потребують ремонту, у висновках, актах, тощо є безпідставними, оскільки ТОВ "Олімп-Медсервіс" та ТОВ "Контакт", складаючи документи, використовували скорочені та повні найменування одного і того ж обладнання.

Також є безпідставним твердження відповідача на неможливість ідентифікувати обладнання, яке передано за договором від 23 листопада 2000 року №7, описано у рішенні та наказі зі справи №5011-18/15989-2012, акті державного виконавця, оскільки позивачем надано суду документи на підтвердження купівлі обладнання у ТОВ "Контакт", (договір про поставку медичного обладнання від 21 листопада 2000 року №22; додаток №1 до договору - специфікацію; прибутково-видаткові накладні від 29 грудня 2000 року №109, від 30 березня 2001 року №0330 1, від 30 березня 2001 року №0330-2, від 16 березня 2003 року №0516-4, від 28 березня 2003 року №0328-1, від 28 березня 2003 року №0328-3), а відповідач з моменту отримання від позивача обладнання (9 січня 2001 року), прийняття рішення у справі №5011-18/15989-2012 (24 грудня 2013 року) не вчиняв жодних дій, які б свідчили про те, що спірне обладнання не відповідало умовам договору оренди, проте і не вживав заходів для збереження його справності та проведення поточного ремонту.

Доводи відповідача про не підтвердження позивачем факту понесення збитків у сумі 5 040 грн., як правильно зазначено апеляційним господарським судом, спростовані поданими доказами, а саме договором на виконання робіт від 6 листопада 2014 року №20141218-1 та актом приймання-передачі виконаних робіт від 21 січня 2015 року.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача, завданих останньому збитків є правильними.

Оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні вказаних положень права. При цьому, такі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, зважаючи на зміст поданої відповідачем апеляційної скарги, і їм надана правильна правова оцінка, а тому, зазначене скаржником не може бути підставою для зміни або скасування постановлених у справі оскаржуваних судових рішень.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення слід залишити в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської клінічної лікарні №1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27 липня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 лютого 2016 року у справі №910/12352/15 - без змін.

Головуючий:П.А.ГончарукСудді:І.Д.Кондратова Л.В.Стратієнко