ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 908/2422/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.суддівДанилової Т.Б., Корсака В.А.за участю представників:позивача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідачаШкодін Я.В. (дов. від 19.01.2016 р.)прокуратуриТомчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р. №000606)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного сільськогосподарського підприємства "Альянс- Агро"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 20.01.2016 р.у справі № 908/2422/14 господарського суду Запорізької областіза позовомПершого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Аграрного фондудоПриватного сільськогосподарського підприємства "Альянс- Агро"простягнення 1 551 495, 06 грн.

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Аграрного фонду звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства "Альянс- Агро" про стягнення неповернутої суми авансового платежу за форвардним біржовим контрактом від 20.11.2012 р. №1037Ф у розмірі 2561495,05 грн., з яких: 1310178,07 грн. - неповернута сума авансового платежу, 509236,76 грн. - 20% штраф, 361558,10 грн. - пеня, 202289,26 грн. - борг за користування коштами та 178232,87 грн. - штраф 7%.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на приписи ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 610-611, 629, 655, 663, 693 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 230-232 Господарського кодексу України, та умови форвардного біржового контракту №1037Ф.

При цьому вказує, що на виконання умов зазначеного контракту позивач перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж в сумі 1800000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.11.2012 р. № 3202.

Проте, в порушення умов контракту та приписів діючого законодавства, відповідач зобов'язання по поставці товару виконав частково на суму 484821,93 грн.

За доводами прокурора, згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути суму попередньої оплати, а також сплатити передбачені договором та законом санкції за неналежне виконання своїх зобов'язань.

Заявою від 25.09.2014 р. №66-9911 вих. 14, прокурор зменшив розмір позовних вимог, у зв'язку з чим до стягнення з відповідача підлягає заборгованості за форвардним біржовим контактом від 20.11.2012 р. № 1037Ф в сумі 1551495,06 грн., з яких: 300178,07 грн. - сума неповернутого авансового платежу, 509236,76 грн. - 20% штрафу, 361558,10 грн. - пені, 202289,26 грн. боргу за користування коштами та 178232,87 грн. - 7% штрафу.

Після нового розгляду, рішенням господарського суду Запорізької області від 05.10.2015 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Кагітіна Л.П., судді Колодій Н.А., Науменко А.О.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Альянс- Агро" на користь Аграрного фонду 300178, 07 грн. неповернутого авансового платежу, 509236, 79 грн. - 20% штрафу, 178232, 87 грн. - 7% штрафу та 361558, 10 грн. пені. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Альянс- Агро" судовий збір.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Колядко Т.М., судді Стойка О.В., Ломовцева Н.В.), рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2015 р. частково змінено, викладено абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Альянс- Агро" на користь Аграрного фонду 300178,07 грн. суми неповернутого авансового платежу, 152771,04 грн. 20% штрафу, 53469,86 грн. 7% штрафу та 108467, 43 грн. пені." В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2015 р. залишити без змін.

Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, Приватне сільськогосподарське підприємство "Альянс- Агро" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині стягнення з скаржника 300178, 07 грн. суми неповернутого авансового платежу та штрафних санкцій (пені, штрафу) у розмірі 314708, 34 грн., посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків апеляційного суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.03.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду, зупинено виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2016 р. по справі №908/2422/14 до закінчення його перегляду в порядку касації.

Від Приватного сільськогосподарського підприємства "Альянс- Агро" до Вищого господарського суду України надійшло правове обґрунтування касаційної скарги, яке скаржник просить врахувати при вирішенні даного спору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 06.04.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2012 р. між Аграрним фондом (покупцем) в особі Брокера-покупця ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності від 17.05.2012 р. №224, та Приватним сільськогосподарським підприємством "Альянс-Агро" (продавцем) в особі Брокера-продавця ОСОБА_7, Брокерської контори № 195 Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокерський Дім Універсал", що діє на підставі довіреності від 14.05.2012 р. №1688 та договору доручення від 20.11.2012 р. № к-20.11/8, було укладено форвардний біржовий контракт на закупівлю Аграрним фондом зерна за №1037Ф з додатковими договорами за № 1 (від 11.09.2013 р.), №2 (від 10.10.2013 р.), за умовами якого в порядку та на умовах даного контракту продавець зобов'язався передати покупцю у власність товар: пшениця м'яка 3 класу, що відповідає ДСТУ 3768:2010, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його (п. 1.1 контракту).

Кількість (тон): 2 000 (п. 1.2. контракту).

Пунктом 1.3 контракту (в редакції додаткового договору від 10.10.2013 р. №2) сторони визначили, що місяць поставки: в термін до 01.12.2013 р.

Відповідно до п. 1.4 контракту, базис поставки: EXW Філія "Троянівський елеватор" ПАТ "Розівський елеватор".

Згідно до п. 1.5 контракту, ціна контракту 3600000 грн., у т.ч. ПДВ 600000 грн. з подальшим коригуванням шляхом укладання додаткових угод, у тому числі по бюджетним періодам: 2012 р. - 1800000 грн.; 2013 р. - 1800000 грн.

За змістом п. 1.10 контракту, авансовий платіж в розмірі 50 відсотків вартості зерна сплачується протягом поточного бюджетного періоду.

Як передбачено п. 4.2 контракту, реєстраційний збір Аграрної біржі складає: 0,10%, що становить 3600,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 6.5 контракту, сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати своїх зобов'язань, повинна письмово повідомити про це другу сторону не пізніше ніж за два тижні до терміну поставки товару. В свою чергу, якщо зустрічне зобов'язання здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною своїх зобов'язань, друга сторона повинна виконати свої зобов'язання за цим контрактом (п.6.6).

Пунктом 7.2 контракту визначено, що за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки, ним сплачується штраф у розмірі 20 % вартості недопоставленого товару, виходячи з вартості товару за ціною фіксингу, що діяла на останній день поставки.

За змістом п. 7.6 контракту, у разі виконання покупцем пункту 5.1 та невиконання продавцем п. 2.1 цього контракту з продавця стягується пеня в розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % указаної вартості.

Відповідно до п. 9.1 контракту усі спори, що виникають з цього контракту або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Згідно до п. 9.2 контракту, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку.

Пунктом 9.3 контракту визначено, що суперечки, які виникають між брокером - продавцем та брокером - покупцем під час укладення та виконання контракту, вирішуються біржовим арбітражем Аграрної біржі. Надалі рішення біржового арбітражу Аграрної біржі може бути оскаржене в суді на загальних підставах.

Відповідно до п. 10.3 контракту він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та реєстрації на Аграрній біржі і діє до 31.12.2013 р.

Факт проведення реєстрації угоди, укладеної на біржі, підтверджується печаткою біржі та відміткою про проведення реєстрації контракту, що міститься на останній сторінці біржового контракту.

Станом на час розгляду справи, зазначений контракт від 20.11.2012 р. №1037Ф, а також додаткові договори за №1 від 11.09.2013 р. та №2 від 10.10.2013 р. до вказаного контракту є дійсними.

Предметом даного позову є стягнення з відповідача 300178,07 грн. - суми неповернутого авансового платежу, 509236,76 грн. - 20% штрафу, 361558,10 грн. - пені, 202289,26 грн. - боргу за користування коштами та 178232,87 грн. - 7% штрафу.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Відповідно до статті 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містяться у статті 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до частиною 1 статті 279 Господарського кодексу України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2005 р. № 1285 "Про створення Аграрної біржі", з метою підвищення рівня продовольчої безпеки країни, надання біржових послуг суб'єктам господарювання з укладення біржових договорів (контрактів) щодо сільськогосподарської продукції, продажу товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення та/або організації розрахунково-клірингової діяльності, засновано Аграрну біржу та затверджено Статут Аграрної біржі.

Згідно п. 1 Статуту Аграрна біржа створюється і провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", Закону України "Про товарну біржу" і статей 278 - 282 Господарського кодексу України.

Так, частиною 1 статті 280 Господарського кодексу України, статтею 3 Закону України "Про товарну біржу" визначено, що товарна біржа має право, зокрема, встановлювати відповідно до законодавства власні обов'язкові для всіх учасників торгів правила біржової торгівлі та біржового арбітражу; встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод на біржі.

Згідно із частиною 1 статті 281 Господарського кодексу України правила біржової торгівлі розробляються відповідно до законодавства і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільним кодексом України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналіз наведених вище умов форвардного біржового контракту на закупівлю Аграрним фондом зерна за № 1037Ф дає підстави для висновку про існування між сторонами правовідносин з контрактації сільськогосподарської продукції, що за змістом частини 1 статті 272 Господарського кодексу України, є державною закупкою сільськогосподарської продукції на основі державного замовлення на поставку сільськогосподарської продукції.

Частиною 2 статті 713 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обставини справи свідчать, що на виконання умов спірного контракту позивачем перераховано на рахунок Приватного сільськогосподарського підприємства "Альянс-Агро" грошові кошти в якості попередньої оплати за пшеницю за форвардним біржовим контрактом від 20.11.2012 р. №1037Ф в розмірі 1800000,00 грн.

Факт перерахування позивачем коштів в сумі 1800000,00 грн. підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення від 21.11.2012 р. № 3202.

Згідно з актами передавання-приймання зерна від 11.09.2013 р. Аграрний фонд прийняв від продавця - Приватного сільськогосподарського підприємства "Альянс- Агро" у власність пшеницю врожаю 2013 року на загальну суму 484821,93 грн.

Слід зазначити, що незважаючи не те, що контрактом було передбачено поставку пшениці 3 класу, позивач скористався своїм правом та зарахував здійснену відповідачем поставку пшениці м'якої 2 класу в рахунок поставки за контрактом, здійснивши перерахунок кількості поставленої пшениці 2 класу у його еквівалент 3 класу.

Обсяг недопоставленої продукції становить 1652,690 тонн пшениці 3 класу.

Платіжними дорученнями від 02.12.2013 р. № 411, від 04.06.2014 р. № 69 та від 10.06.2014 р. №74 підтверджується, що відповідач частково повернув позивачу суму авансового платежу за форвардним контрактом від 20.11.2012 р. № 1037Ф в розмірі 5000,00 грн., 500000,00 грн. та 510000, 00 грн., відповідно.

Аграрний фонд надіслав Приватному сільськогосподарському підприємству "Альянс-Агро" претензію №41-05/2826 від 21.11.2013 р., в якій повідомив, що в зв'язку з неналежним виконання умов контракту, будуть нараховані штрафні санкції.

Судами встановлено, що повернення суми авансового платежу в розмірі 300178,07 грн. відповідачем здійснено не було.

Враховуючи той факт, що відповідачем не було надано доказів повернення попередньої оплати за форвардним контрактом від 20.11.2012 №1037Ф в розмірі 300178,07 грн. та доказів поставки товару на вказану суму, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення 300178,07 грн. авансового платежу є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доданими документами та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів касаційної інстанції з такими висновками судів погоджується.

Крім того, внаслідок порушення відповідачем умов контракту, позивачем було заявлено вимоги щодо стягнення 509236,76 грн. - 20% штрафу, 361558,10 грн. - пені, 202289,26 грн. боргу за користування коштами та 178232,87 грн. - 7% штрафу.

В ході розгляду справи в судах попередніх інстанцій, Приватне сільськогосподарське підприємство "Альянс- Агро" просило звільнити його від відповідальності внаслідок обставин непереборної сили, а також вказувало про наявність обставин для зменшення розміру штрафних санкцій.

Місцевий господарський суд, проаналізувавши умови контракту (п.п. 8.1-8.4) та надані відповідачем докази, дійшов висновку про недоведеність обставин непереборної сили, які б звільняли від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, як це передбачено статтею 617 Цивільного кодексу України та частиною 4 статті 219 Господарського кодексу України, а тому, стягнув з відповідача 509236,76 грн. - 20% штрафу, 361558,10 грн. - пені, 202289,26 грн. боргу за користування коштами та 178232,87 грн. - 7% штрафу.

Колегія суддів касаційної інстанції з такими висновками місцевого господарського суду погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (пені, штрафу), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставини, за яких можливе зменшення розміру цих санкцій.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Такий правовий спосіб спрямований на боротьбу із зловживанням правом вільного визначення розміру неустойки і направлений на реалізацію вимог частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частини 3 статті 509 та частин 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача.

Суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок наданий позивачем дійшов висновку про зменшити розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з Приватного сільськогосподарського підприємства "Альянс- Агро" на 70 % вказуючи про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано будь-яких доказів того, що частковим невиконанням своїх зобов'язань з передачі пшениці відповідач заподіяв йому збитки.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не був позбавлений можливості укласти відповідні договори з іншими постачальниками зерна, враховуючи повідомлення відповідача та повернення значної частини авансового платежу.

Таким чином, враховуючи розміри штрафних санкцій, передбачених умовами контракту, а саме: 20 % штрафу від вартості недопоставленого товару (п. 7.2), пені у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, штраф у розмірі 7% указаної вартості за прострочення понад тридцяти днів (п. 7.6), загальну суму нарахованих штрафних санкцій, що складає 1049027,76 грн., суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до стягнення підлягає: 20 % штрафу у розмірі 152771,04 грн., 7 % штрафу у розмірі 53469, 86 грн., пеня у розмірі 108467, 43 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції з таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується.

Також, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що умовами контракту сторони визначили, що усі спори, які виникають з цього контракту або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Якщо ж відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку.

Суперечки ж, які виникають між брокером - продавцем та брокером - покупцем під час укладення та виконання контракту, вирішуються біржовим арбітражем Аграрної біржі.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного господарського суду, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Стосовно доводів, які викладені Приватним сільськогосподарським підприємством "Альянс- Агро" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Приватного сільськогосподарського підприємства "Альянс- Агро" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110,11111 Господарського процесуального кодексу України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Альянс- Агро" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2016 р. у справі № 908/2422/14 господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 02.03.2016 р. про зупинення виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2016 р. по справі №908/2422/14 вважати такою, що втратила чинність.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

В. Корсак