ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 908/145/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М.- головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргу Державного відкритого акціонерного товариства "Донецькшахтостройтранс" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Харахаш С.Є.на постанову та рішеннявід 21.12.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 господарського суду Запорізької областіу справі№ 908/145/15-г господарського суду Запорізької області

за позовомВ.о. Красноармійського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості в особі Державного відкритого акціонерного товариства "Донецькшахтостройтранс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Авторинок-Донбас" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача про Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання повернути майно, зобов'язання зареєструвати право власності

в судовому засіданні взяли участь представники:

Генеральної прокуратури України - Савицька О.В., посв.,

Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - Яковлєв О.І., довір.,

ТОВ "Авторинок-Донбас" - Руднєва І.В., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 (суддя - Сушко Л.М.) у справі № 908/145/15-г відмовлено у задоволенні позову в.о. Красноармійського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості в особі Державного відкритого акціонерного товариства "Донецькшахтостройтранс" (далі - Позивач, ДВАТ "Донецькшахтостройтранс") до товариства з обмеженою відповідальністю "Авторинок-Донбас" (далі - Відповідач, ТОВ "Авторинок-Донбас"), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області (далі - Третя особа, Реєстраційна служба), про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання повернути майно, зобов'язання зареєструвати право власності.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, в.о. Красноармійського міжрайонного прокурора звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 (головуючий суддя - Барбашова С.В., судді: Гребенюк Н.В., Слободін М.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями попередніх судових інстанцій, ДВАТ "Донецькшахтостройтранс" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Харахаш С.Є. звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2015, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України від ліквідатора Позивача - арбітражного керуючого Харахаш С.Є. надійшло клопотання про розгляд касаційної скарги без її участі.

В судовому засіданні Вищого господарського суду України представник Відповідача подав відзив на касаційну скаргу та просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскільки, на його думку, рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 є правомірними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників Генеральної прокуратури України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання повернути майно, місцевий суд виходив з того, що факт права власності Позивача на спірне майно прокурором не доведено, а позовна вимога про витребування майна не має індивідуальних ознак майна, що витребовується. При цьому, суд першої інстанції встановив, що право власності на об'єкт нерухомості (63/100 частини комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 33) зареєстровано за Відповідачем, набуте ТОВ "Авторинок-Донбас" правомірно та на даний час ніким не оскаржено і не скасовано в судовому порядку. Разом з викладеним, господарський суд, дійшов висновку, що оскільки Позивач та Відповідач не перебували у зобов'язальних відносинах, ДВАТ "Донецькшахтостройтранс" вищезазначене майно ТОВ "Авторинок-Донбас" не передавав, відсутні правові підстави вимагати зобов'язати його повернути, оскільки такі вимоги є самостійним способом захисту порушеного права. Порушені права Позивача можуть бути захищені у інший вибраний ним встановлений законом спосіб захисту права - визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння у разі доведеності цих вимог. Крім того, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Реєстраційної служби зареєструвати за ДВАТ "Донецькшахтостройтранс" право власності на 63/100 частки Красноармійської автобази, розташованої за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 33 (далі - спірне майно), суд першої інстанції зазначив, що прокурором не надано доказів того, що ДВАТ "Донецькшахтостройтранс" на даний час є власником спірного майна, а також не надано доказів звернення до Реєстраційної служби про реєстрацію права власності на нерухоме майно та відмову Реєстраційної служби у такій реєстрації. При цьому, суд також виходив з того, що прокурором всупереч приписам ст. 21 ГПК України пред'явлена позовна вимога до особи, яка визначена третьою особою без самостійних вимог на предмет спору.

З вказаними висновками місцевого суду повністю погодився суд апеляційної інстанції.

Заперечуючи наведені висновки, ДВАТ "Донецькшахтостройтранс" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Харахаш С.Є. у касаційній скарзі посилається на те, що судами при розгляді справи було неповно з'ясовано обставини справи. Так, заявником, зокрема, зазначено, що попередніми судовими інстанціями не надано правової оцінки всьому "ланцюгу" правочинів, в результаті яких Відповідач набув право власності на 63/100 частки Красноармійської автобази, а висновок про правомірність набуття Відповідачем права власності ґрунтується лише на останньому правочині - внесення спірного майна до статутного фонду ТОВ "Авторинок-Донбас". При цьому, як стверджує Позивач, майно (63/100 частки Красноармійської автобази) до його вибуття було віднесено до державної власності і було закріплено за ДВАТ "Донецькшахтостройтранс" на праві повного господарського відання. До того ж, скаржник вказує на те, що наслідком визнання недійсної угоди, укладеної з ПП ОСОБА_8, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння. У зв'язку з цим, на думку заявника касаційної скарги, звернення з віндикаційним позовом є єдиним способом захисту порушеного права ДВАТ "Донецькшахтостройтранс".

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства та викладені без врахування встановлених судами обставин справи.

Так, Цивільним Кодексом України (далі - ЦК України) передбачено засади захисту права власності. Зокрема, ст.387 ЦК України власнику надано право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Отже, для застосування приписів ст.387 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Позов про витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно.

До предмету доказування за віндикаційним позовом входить також і встановлення факту наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Разом з цим, вимога у віндикаційному позові є речово-правовою і може бути подана щодо індивідуально визначеного майна. Крім того, віндикаційний позов може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов'язальних відносин. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Таким чином, звертаючись з даним позовом, прокурор повинен довести факт права власності Позивача на спірне майно, індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявності майна у незаконному володінні Відповідача, а також відсутності у Відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Згідно з ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, а також іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

У разі передання нерухомого майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу юридичної особи право власності на таке майно виникає з моменту державної реєстрації права за такою юридичною особою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи було встановлено, що згідно акту приймання-передачі майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку зі вступом ОСОБА_9 до складу засновників ТОВ "Авторинок-Донбас", спірне майно, що належало ОСОБА_9 відповідно до укладеного з ОСОБА_8 договору купівлі-продажу від 08.09.2004, перейшло у власність Відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно за НОМЕР_2 від 15.06.2005, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна станом на 01.12.2014, право власності на об'єкт нерухомості (63/100 частини комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 33) зареєстровано за ТОВ "Авторинок-Донбас" на підставі рішення виконавчого комітету Красноармійської міської ради №540 від 20.10.2004, свідоцтва про право власності НОМЕР_1.

У зв'язку з викладеним, касаційний суд вважає законним і обґрунтованим висновок попередніх судових інстанцій про те, що право власності на спірне майно набуте Відповідачем правомірно - на підставі актів цивільного законодавства, які ніким не оскаржені та не скасовані в судовому порядку, тобто є чинними.

Водночас, як встановлено місцевим та апеляційним судами, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вбачається, що до відчуження право власності на об'єкт нерухомості: 63/100 частини комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 33, було раніше зареєстровано за Позивачем. Інших доказів того, що право власності на зазначений об'єкт нерухомості було раніше зареєстровано за Позивачем суду також не надано.

Статтею 184 ЦК України передбачено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Як встановив суд першої інстанції та погодився з ним апеляційний суд, прокурором і Позивачем не доведено індивідуальних ознак майна, що витребовується, оскільки позовна заява має лише зазначення назви та площі майна, розташованого за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська,33. Так, з реєстру прав власності на нерухоме майно за НОМЕР_2 від 15.06.2005 вбачається, що за вказаною адресою на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1, виданого 21.10.2004 виконавчим комітетом Красноармійської міської ради, зареєстровані будівлі та споруди з індивідуальними літерами (А,Д,Б,В-Г,Д-1) та площею (площа та назва окремих будівель не співпадає).

Отже, враховуючи встановлені судами обставини та виходячи з аналізу вищеназваних норм, колегія суддів погоджується з висновком попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимог прокурора про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Це ж стосується і позовної вимоги прокурора про зобов'язання ТОВ "Авторинок-Донбас" повернути ДВАТ "Донецькшахтостройтранс" спірне майно, оскільки, як встановлено судами, Позивач і Відповідач не перебували у зобов'язальних відносинах, а згідно приписів ст.19 Конституції України, ст. 11, ч.1 ст.13, ч.1,2 ст.14, ст. 509 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір; цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У зв'язку з викладеним, обґрунтованим також є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову прокурора в частині зобов'язання Реєстраційної служби зареєструвати за Позивачем право власності на 63/100 частки Красноармійської автобази, розташованої за адресою: Донецька область, м.Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 33, з підстав, зазначених вище.

Таким чином, місцевий та апеляційний суди повно, всебічно дослідили обставини справи, докази та доводи сторін, належно їх оцінили та правомірно відмовили у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до посилань на обставини справи, необхідності здійснення переоцінки доказів, що суперечить встановленим ст. 1117 ГПК України межам перегляду справи в касаційній інстанції, тому до уваги не приймаються. При цьому, решта доводів скаржника не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам чинного законодавства.

Поряд з викладеним, колегія суддів зауважує, що в даному випадку було обрано невірний спосіб захисту, а Позивач має право захистити свої порушені права в інший визначений законом спосіб, ніж звернення з віндикаційним позовом до Відповідача.

Керуючись нормами ст.ст. 1115, 1116, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного відкритого акціонерного товариства "Донецькшахтостройтранс" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Харахаш С.Є. залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 у справі № 908/145/15-г залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

Б.М. Поляков

Постанова виготовлена та підписана 07.04.2016