ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 905/3203/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Мачульського Г.М., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у справігосподарського суду Донецької областіза позовомвиконавчого комітету Маріупольської міської ради дотовариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс"простягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами в розмірі 352 245, 45 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились; від відповідача:Козлова О.М. - дов. б/н від 31.12.2015;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 22.12.2015 господарського суду Донецької області (суддя: Тоцький С.В.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнено з ТОВ "Фенікс" на користь виконавчого комітету Маріупольської міської ради борг в сумі 223905,82 грн. та 3 358,59 грн. витрати зі сплати судового збору.

В решті частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо оплати за користування місцями розміщення рекламних засобів, однак відповідно ст. 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Постановою від 03.02.2016 Донецького апеляційного господарського суду (судді: Татенко В.М. - головуючий, Бойченко К.І., Зубченко І.В.) рішення від 22.12.2015 господарського суду Донецької області в частині відмови у задоволені позову скасовано, абзаци 1- 3 рішення замінено абзацами 1-2 у наступній редакції: "Позов задовольнити повністю. Стягнути з ТОВ "Фенікс" на користь виконавчого комітету Маріупольської міської ради борг в сумі 352245,45 грн. та 5 283,68 грн. витрат зі сплати судового збору за звернення з позовною заявою." В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що спірні правовідносини не підпадають під дію Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", оскільки плата за користування місцями розміщення рекламних засобів не є орендною платою, тому підлягає застосуванню Закон України "Про рекламу".

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Фенікс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд, посилаючись на те, що господарськими судами порушено норми матеріального права, зокрема, ст.ст.1, 6, 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" ст.ст. 177, 181, 759, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст.188, 362 Господарського кодексу України. Скаржник зазначає, що договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів є договором оренди місць для реклами, тому відповідно ст. 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" він частково звільняється від сплати за тимчасове користування комунальним майном.

Позивач не скористався правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надав.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Господарськими судами встановлено, що на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради №322 від 21.08.2013 "Про розгляд звернень суб'єктів господарської діяльності щодо розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя" 10.12.2013 виконавчий комітет Маріупольської міської ради та ТОВ "Фенікс" уклали договір №67 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

Відповідно п. 1.1. договору №67, виконком надає розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а розповсюджувач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує користування зазначеними місцями згідно з умовами цього Договору.

За п.1.2 договору місця розташування рекламних засобів, які надаються виконкомом в тимчасове платне користування розповсюджувачу, зазначені в додатку 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору.

Розповсюджувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати плату за користування місцями розташування рекламних засобів в порядку та строки передбачені договором (п. 2.3.15 договору).

За п.п.3.2., 3.5 та 3.8 договору розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, наданими в користування розповсюджувачу, становить 11`949,91 грн. в місяць.

Внесення плати за тимчасове користування місцями здійснюється розповсюджувачем: перший платіж протягом п'яти робочих днів з дня укладання договору; наступні платежі авансом до 10 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів вноситься розповсюджувачем незалежно від факту встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідно п.2 додаткової угоди № 1 від 20.02.2014 до договору № 67 від 10.12.2013 на підставі рішення виконаному Маріупольської міської ради від 19.02.2014 сторони вирішили реструктуризувати заборгованість відносно плати до міського бюджету за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів за договором №67.

Предметом позову є вимоги виконавчого комітету Маріупольської міської ради до ТОВ "Фенікс" про стягнення заборгованості в сумі 352245,45 грн., у зв'язку з неналежним виконанням договору №67 від 10.12.2013.

За ч.1 ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Згідно п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Типових правил.

Відповідно п. 32 вказаних Типових правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

02.09.2014 прийнятий Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 за № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 за № 405/2014.

Статтями 6 та 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" передбачено під час проведення антитерористичної операції звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

За ч.2 ст.11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Тобто суб'єкти господарювання звільняються від орендної плати за користування державним та комунальним майном на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Вказаний закон є спеціальним законом у спірних правовідносинах і підлягає обов'язковому застосуванню на території на якій проводяться антитерористичні операції, його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до інших законодавчих та нормативно-правових актів.

Конституційний Суд України у рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Господарськими судами попередніх інстанцій не досліджено, де саме розташовані рекламні засоби відповідача, оскільки відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Фенікс" зареєстровано за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Леніна, 1, оф. 317. Від з'ясування цієї обставини залежить застосування до спірних правовідносин Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та розмір заборгованості.

За твердженням відповідача він відповідно вказаного вище закону звільняється від виконання своїх обов'язків щодо сплати за тимчасове користування земельними ділянками державної та комунальної власності та від орендної плати за користування державним та комунальним майном, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового або надзвичайного стану. Також за твердженням відповідача він відповідно графіку, затвердженого додатковою угодою №1 від 20.08.2014 до договору № 67, повинен сплатити:

- 10.03.2015 аванс за 14 днів квітня 2015 року в сумі 5576,62 грн. (11949,91/30 днів x 14 днів) та заборгованість - 2546,40 грн.;

- заборгованість з 14.02.2012 до 10.03.2014 у сумі 50928,00 грн. (сума боргу 2546,40 грн. x 20 місяців (з квітня по листопад 2014 року відповідно графіку).

Однак, з урахуванням Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", господарськими судами достеменно не встановлено періоди заборгованості та сума заборгованості.

Касаційна інстанція вважає, що господарські суди не надали істотного значення вимогам ст.ст.32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України дотримання яких забезпечує об'єктивне встановлення фактичних обставин справи, як необхідну передумову правильного застосування норм матеріального права.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

При вирішенні спору господарський суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні господарського суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зважаючи на те, що відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.3 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову від 03.02.2016 Донецького апеляційного господарського суду та рішення від 22.12.2015 господарського суду Донецької області зі справи №905/3203/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий В.С. Божок

Судді Г.М. Мачульський

О.М. Сибіга