ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 905/2307/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Нєсвєтової Н.М., Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року у справі № 905/2307/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 27 783,44 грн., пені в сумі 2 754,15 грн., 3% річних в сумі 580,12 грн. та 8 321,94 грн. інфляційних сум у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати використаної теплової енергії за період з 01.10.2013 року по 30.04.2015 року за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2007 року № 404.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.11.2015 року (суддя Філімонова О.Ю.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 27 783,44 грн., пеню в сумі 2 754,15 грн., 3% річних в сумі 580,12 грн. та 8 321,94 грн. інфляційних сум.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року (судді: Чернота Л.Ф., Бойченко К.І., Стойка О.В.), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.02.2016 року, зазначене рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення заборгованості в сумі 27 783,44 грн., пені в сумі 2754,15 грн. та 3% річних в сумі 580,12 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 6 222,64 грн., 3 % річних в сумі 50,13 грн., пеню в сумі 241,07 грн., а в решті вимог про стягнення заборгованості в сумі 21 560,80 грн., пені в сумі 2 513,08 грн., 8 321,94 грн. інфляційних сум і 3% річних у сумі 529,99 грн. відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, та позов задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 01.01.2007 року між ТОВ "Краматорськтеплоенерго" (теплопостачальна організація) та ТОВ "Дельта" (споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 404, за умовами якого теплопостачальна організація зобов'язується продати вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором, згідно п.1.1.

Згідно з п. 2.1. договору теплова енергія передається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення в період опалювального сезону; вентиляцію в період опалювального сезону; підігрівання холодної води - протягом року.

Умовами п. 3.2.1. договору передбачено, що споживач зобов'язується виконувати умови належного оформлення актів-рахунків та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 4.1.1. договору передбачено, що теплопостачальна організація має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за отриману теплову енергію пеню у розмірі, встановленому законом та умовами цього договору.

У відповідності до п. 5.3. споживач, що має прилади обліку, раз на місяць подає до теплопостачальної організації письмовий звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору, який може бути проконтрольований теплопостачальною організацією.

При відсутності приладів обліку або виходу його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальною організацією розрахунковим методом з урахуванням фактичного часу споживання теплової енергії, фактичної температури зовнішнього і внутрішнього повітря, а також температури мережної води в подавальному трубопроводі (п. 5.5. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за теплову енергію та мережну воду, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановленого тарифу: 209-45 грн. за 1(одну) Гкал (включаючи ПДВ в розмірі 20%); 7-00 грн. за 1(одну) тону мережної води (включаючи ПДВ в розмірі 20%).

Негрошова форма розрахунків потребує додаткового письмового узгодження.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

За п. 6.3. договору оплата виконується на підставі актів-рахунків (рахунків), які направляються належним чином споживачеві теплопостачальною організацією, в трьохденний календарний термін з моменту отримання акту-рахунку. Акти-рахунки є підтвердженням кількості відпущеної енергії, та мають бути оформлені споживачем протягом 3-х календарних днів з дня отримання їх від теплопостачальної організації.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.01.2008 року (п.10.1. договору).

Крім того, до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2007 року № 404 року було укладено дві додаткові угоди, а саме:

- додаткову угоду від 16.04.2009 року № 1, в якій додаток №1 до договору "Перелік об'єктів та обсяги постачання теплової енергії" було викладено в новій редакції;

- додаткову угоду від 01.07.2010 року № 2, якою було доповнено договір № 404 пунктом 3.2.18., за яким протягом трьох робочих днів з моменту закінчення розрахункового періоду отримувати в теплопостачальній організації акти-рахунки та податкові накладні. У разі неотримання уповноваженим представником споживача акту-рахунку теплопостачальна організація надсилає акт-рахунок поштою. В такому разі акт-рахунок вважається отриманим і узгодженим споживачем на третю добу з моменту його надсилання.

Пункт 6.3. договору викладено в редакції, за якою споживач здійснює розрахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання споживачем акту-рахунку за умовами цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.

Відповідно до п. 11.4 договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення або зміну не буде письмово заявлено однією із сторін.

Позивач виставив відповідачу для оплати акти-рахунки від 31.10.2013 року № 404-10, від 30.11.2013 року № 404-11, від 31.12.2013 року № 404-12, від 31.01.2014 року № 404-1, від 28.02.2014 року № 404-2, від 31.03.2014 року № 404-3, від 30.04.2014 року № 404-4, від 31.10.2014 року № 404-10, від 30.11.2014 року № 404-11, від 31.12.2014 року № 404-12, від 31.01.2015 року № 404-1, від 28.02.2015 року № 404-2, від 31.03.2015 року № 404-3, від 30.04.2015 року № 404-4 на загальну суму 27 785,44 грн., які відповідачем оплачено не було.

Відповідно до матеріалів, поданих відповідачем до суду апеляційної інстанції, ТОВ "Дельта" в повідомленні від 20.09.2013 року № 20/9/1, керуючись п 1.1 додатку № 3 до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2007 року №404 письмово звертається до ТОВ "Краматорськтеплоенерго" із заявою про припинення теплопостачання з 01.10.2013 року на об'єкті пекарні, розташованому за адресою: м. Краматроськ, вул. Паркова, 50.

Відповідач на адресу позивача направив лист від 22.11.2013 року №22/11/1, в якому керуючись п.п. 11.1 та 11.4 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №404 заявляє про припинення наведеного договору з 01.01.2014 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги теплопостачальнної організації до споживача про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних, інфляційних сум у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову про стягнення заборгованості, пені, інфляційних сум та 3% річних мотивовано обгрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Апеляційний господарський суд висновок про часткове скасування рішення суду першої інстанції та стягнення частини заборгованості, пені та 3% річних обгрунтував доведеністю обставин надання позивачем послуг лише за жовтень - грудень 2013 року та припиненням дії договору з 01.01.2014 року, посилаючись на додатково подані докази в апеляційній інстанції, зокрема, лист відповідача із заявою про припинення дії спірного договору. У зв'язку з цими обставинами апеляційний господарський суд також здійснив перерахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також застосував позовну давність до вимог про стягнення пені за прострочення оплат на підставі рахунків за жовтень-листопад 2013 року.

За положеннями статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

У відповідності з п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться відповідно до договору, на підставі показів приладу обліку у відповідності до діючих тарифів (цін), які затверджені у встановленому порядку.

Суди обох інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в різному розмірі, та посилаючись на акти-рахунки, виставлені теплопостачальною організацією в якості доказів наданого обсягу теплопостачання, не з'ясували умов спірного договору щодо визначення обсягів спожитої теплової енергії та не дослідили обставин, які б свідчили про обсяги спожитої теплової енергії відповідачем за спірний період, при тому, що суд апеляційної інстанції сам же і зазначив в своїй постанові про недостатність лише актів-рахунків для підтвердження надання послуг теплопостачання.

Водночас, встановивши обсяги спожитої теплової енергії споживачем на підставі актів-рахунків, суди попередніх інстанцій не з'ясували обставин підписання цих актів відповідачем та не навели правової оцінки таким обставинам з урахуванням умов договору і законодавства.

Крім того, за вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, судами достеменно не було з'ясовано чи умовами договору визначено строк оплати відпущеної теплової енергії, з урахуванням п.п. 6.3 і 3.2.18 договору в редакції додаткової угоди від 01.07.2010 року № 2, що в свою чергу може вплинути на визначення періоду нарахування і розміру пені, 3% річних та інфляційних сум.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

В порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції прийняв і розглянув додаткові докази відповідача, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, зокрема, лист ТОВ "Дельта" до ТОВ "Краматорськтеплоенерго" від 20.09.2013 року № 20/9/1 про припинення теплопостачання на об'єкті пекарні з 01.10.2013 року та лист від 22.11.2013 року № 22/11/1 про припинення договору з 01.01.2014 року, і при цьому не з'ясував та не зазначив в постанові підстави та мотиви такого прийняття.

До того ж, суд апеляційної інстанції самостійно застосував позовну давність до вимог про стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості за жовтень і листопад 2013 року, за відсутності відповідної заяви про це сторони у справі, всупереч вимогам ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Отже, суди обох інстанцій допустивши порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, дійшли передчасних висновків про задоволення в різному обсязі позовних вимог.

Таким чином, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року та рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2015 року скасувати, і справу № 905/2307/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Н.Нєсвєтова

М.Черкащенко