ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 904/8949/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Дунаєвської Н.Г.,

Саранюка В.І.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства

"Завод засобів механізації аеропортів"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області

від 17.11.2015 року

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського

суду від 03.02.2016 року

у справі № 904/8949/15

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Металургійний комбінат "Азовсталь"

до Публічного акціонерного товариства

"Завод засобів механізації аеропортів"

про стягнення 588 084,80 грн. неустойки

за участю представників:

позивача - не з'явились

відповідача - не з'явились

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Завод засобів механізації аеропортів" про стягнення 588 084,80 грн. неустойки за договором № 088М/209 від 14.07.2014 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 року (суддя Фещенко Ю.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року (судді: Березкіна О.В., Дармін М.О., Чус О.В.), позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Завод засобів механізації аеропортів" на користь Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" 588 084,80 грн. неустойки та 8 821,27 грн. витрат по сплаті судового збору.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Завод засобів механізації аеропортів" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Завод засобів механізації аеропортів" (постачальник) укладено договір № 088М/209, згідно якого останній зобов'язався передати, а покупець - прийняти й оплатити обладнання на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пунктів 2.1., 3.1., 3.2. та 3.3. договору:

- кількість, номенклатура обладнання вказані у специфікації;

- поставка здійснюється вказаним у специфікації транспортом відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року;

- строки поставки обладнання зазначені у специфікаціях.

У специфікації № 1 від 14.07.2014 року сторонами погоджено вартість обладнання в сумі 7 351 060,01 грн. з ПДВ; ціну обладнання з урахуванням транспортних витрат, які покладені на постачальника; поставка обладнання здійснюється автомобільним транспортом на умовах поставки DDP, склад покупця відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року; строк виготовлення та поставки - 30 календарних днів, але не пізніше 15.08.2014 року; дата поставки є дата поставки на склад покупця з відміткою у відвантажувальних документах (видаткові накладні).

Відповідно до п. 7.3. договору, у випадку порушення строків або обсягів поставки обладнання, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 8% від вартості непоставленого в строк обладнання.

Відповідачем порушені строки поставки обладнання, погоджені у специфікації № 1 від 14.07.2014 року, оскільки частина обладнання поставлена 02.10.2014 року на суму 1 118 060 грн., що підтверджується видатковою накладною № 286, а інша частина - 11.11.2014 року на суму 6 233 000 грн., що підтверджується видатковою накладною № 325.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням обумовлених договором строків поставки, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати сплати 8% неустойки від вартості непоставленого в строк обладнання у розмірі 588 084,80 грн. на підставі пункту 7.3. договору № 088М/209 від 14.07.2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, обгрунтовано вказав на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної поставки товару у визначений строк та можливість притягнення його до відповідальності, передбаченої пунктом 7.3. договору, щодо стягнення неустойки. При цьому, суди першої й апеляційної інстанцій, погоджуючись з наявністю факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, наслідком чого є нарахування неустойки, перевірили суму заявленої до стягнення неустойки, обчисленої позивачем.

Згідно статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статей 611, 614, 617 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Положеннями статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Проте відповідач не надав доказів на підтвердження вчинення ним дій, спрямованих на здійснення своєчасної поставки обумовленого договором товару або доказів, що звільняють його від виконання цього обов'язку у визначений договором строк (не пізніше 15.08.2014 року).

Виходячи з приписів вказаних норм, та з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій факту порушення відповідачем обов"язку щодо своєчасної поставки товару у визначений договором строк, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову ТОВ "Югомет Плюс" про стягнення 588 084,80 грн. неустойки.

Відтак, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності обов"язку відповідача оплатити позивачу суму неустойки у заявленому розмірі не заслуговують на увагу у зв"язку з ненаданням останнім належних доказів на спростування позовних вимог, тобто доказів, що підтверджують обставини звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання договірних зобов"язань.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод засобів механізації аеропортів" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року у справі № 904/8949/15 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіН.Г. Дунаєвська В.І. Саранюк