ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 904/6483/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддів Данилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2016у справі № 904/6483/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"простягнення заборгованості за поставлений природний газ

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаБережко С.І.- - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В :

В липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", в якому просило суд стягнути з останнього на свою користь 88 907 499, 90 грн. боргу, 10 382 124, 23 грн. пені, 1 811 965, 88 грн. 3 % річних, 20 899 835, 04 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 663/14-БО-4 від 06.12.2013 в частині оплати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 (суддя Петрова В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 (головуючий Дмитренко Г.К., судді: Виноградник О.М., Джихур О.В.) стягнуто з відповідача на користь позивача 88 907 499 грн. 90 коп. основного боргу, 5 159 253 грн. 74 коп. пені, 1 793 223 грн. 60 коп. 3 % річних, 17 657 506 грн. 06 коп. інфляційних втрат та 71 088 грн. 48 коп. судового збору. В іншій частині позові відмовлено.

Не погоджуючись частково з рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені у сумі 5 191 062, 12 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму коштів, в іншій частині - залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" не погоджується з доводами касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 06.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту - ПАТ "НАК "Нафтогаз України"; продавець за договором) та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 663/14-БО-4, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2014 році газ обсягом до 59 132 тис. куб. м, а покупець зобов'язувався розрахуватися за фактично переданий газ до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у період з січня 2014 року по грудень 2014 року поставило відповідачу природний газ на загальну суму 112 022 192 грн. 07 коп., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (т.1, а. с. 53-64).

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач неповністю та несвоєчасно розрахувався за отриманий природний газ, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого природного газу та передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

За розрахунками судів, у позивача виникло право на стягнення основного боргу у розмірі 88 907 499 грн. 90 коп., на нарахування та стягнення з відповідача 17 657 506 грн. 06 коп. інфляційних втрат за період з березня 2014 року по лютий 2015 року та 1 793 223 грн. 60 коп. 3 % річних за період з 15.02.2014 по 23.03.2015.

Судові рішення в зазначеній частині не оскаржуються.

Підставою для стягнення пені став висновок судів попередніх інстанцій про неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, що відповідно до пункту 7.2. договору є підставою для нарахування пені.

За розрахунками судів, у позивача виникло право на нарахування та стягнення з відповідача 10 318 507, 47 грн. пені за період з 15.02.2014 по 23.03.2015 (без включення в періоди днів фактичної сплати суми заборгованості).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (пені) на 50 % (а.с.82-91).

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені до 5 159 253 грн. 74 коп., яка підлягає стягненню з відповідача, що прострочив грошове зобов'язання, виходячи з того, що підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, що, зокрема, зумовлено, неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію та наявністю дебіторської заборгованості перед відповідачем за надані послуги з теплопостачання. Також враховано, що отриманий природний газ використовувався відповідачем не для власних виробничих потреб, і те, що він частково розрахувався за спожитий газ у спірному періоді.

В своїх письмових поясненнях відповідач зазначив, що підприємством вчиняються всі можливі заходи для погашення існуючої заборгованості. Згідно наданої відповідачем інформації щодо претензійно-правової роботи за період з 2014 року по 2015 рік до Господарського суду Дніпропетровської області подано 221 позовну заяву на суму 14451,21 тис. грн.; прийнято судом 129 рішень щодо стягнення заборгованості на суму 8856,24 тис. грн.; пред'явлено на примусове виконання до районних відділів Державної виконавчої служби 157 наказів (у тому числі повторно) на суму 9712,43 тис. грн. (т.1, а.с. 120-121).

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про зменшення розміру пені достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом першим статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Зважаючи на обставини справи, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення у справі про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, використовуючи надане суду право пунктом третім статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд обґрунтовано визнав даний випадок винятковим та правильно застосував до спірних правовідносин норми частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, частини першої статті 233 Господарського кодексу України. Суд касаційної інстанцій вважає, що таке зменшення, беручи до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником по оплаті отриманого природного газу та відсутність негативних наслідків для позивача у вигляді заподіяної шкоди, викликаних простроченням виконання, а також нарахування, крім пені також й інфляційних втрат, трьох процентів річних, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін. Отже, в даному випадку, місцевим господарським судом дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки (пені).

Посилання позивача на заподіяння йому збитків неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання обґрунтовано відхилено судами, оскільки позивачем не надано жодних фінансових та бухгалтерських документів, що характеризують його фінансовий стан, а саме баланс річний (звіт про фінансовий стан підприємства), річний звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід).

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого та апеляційного господарських судів, зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів у справі та підстав для зменшення пені, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 у справі № 904/6483/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

О. М. Сибіга