ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 927/454/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"на рішеннягосподарського суду Чернігівської області від 21.06.2016 р. (суддя Репех В.М.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 р. (судді: Мартюк А.І., Пономаренко Є.Ю., Зубець Л.П.)у справі№927/454/16 господарського суду Чернігівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"доДержавного підприємства "Добрянське лісове господарство"простягнення 73 510 грн. 00 коп.за участю представників: від позивача не з'явились від відповідача Потапова С.М., довіреність №15 від 24.05.2016 р.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Державного підприємства "Добрянське лісове господарство" про стягнення 73 510 грн. 00 коп. штрафу за неправильно визначену масу вантажу.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016 р. у справі №927/454/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 р., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача штраф у розмірі 7 351 грн. 00 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Так, місцевий та апеляційний господарські суди визнали, що позивачем доведено факт неправильного зазначення відповідачем у накладній маси вантажу, проте, враховуючи, що мало місце недовантаження, а не перевантаження вагону, яке не викликало негативних наслідків та не завдало збитків позивачу, зменшили розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 р., рішення господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016 р. та задовольнити позов у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій неправомірно застосовано до спірних правовідносин ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2016 р. справу №927/454/16 передано колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Малетич М.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.11.2016 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Малетич М.М., касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська залізниця" прийнято до провадження, та призначено її розгляд у судовому засіданні на 05.12.2016 р.

В судове засідання 05.12.2016 р. з'явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи, а саме: з залізничної накладної №34020396 від 01.11.2015 р., вбачається, що зі станції Грибова Рудня Південно-Західної залізниці Державним підприємством "Добрянське лісове господарство" (відправник) відправлено Відкритому акціонерному товариству "Запоріжсталь" (вантажоодержувач) до станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці вантаж - "навал пиловочних пород дерева", у вагоні №67845248. В п. 24 вказаної накладної зазначено, що маса вантажу становить 65000 кг.

З урахування приписів ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 р., на підставі вказаної вантажної накладної між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст.ст. 525, 526 вказаного кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2015 р. позивачем було складено комерційний акт РА №011851/944/2301, відповідно до якого маса вантажу, зазначена відповідачем у залізничній накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні №67845248 та складає 59950 кг, що на 5050 кг менше, ніж вказано відповідачем у залізничній накладній.

Наведене стало підставою звернення позивача до суду з позовною заявою, яка розглядається у справі №927/454/16.

Статтею 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно з ч. 2 вказаної статті, комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що згідно з розділом Д комерційного акту РА №011851/944/2301 від 05.11.2015 р., внаслідок зважування вагону №67845248 з вантажем на справних вагонних електронно-тензометричних вагах (150 т) (остання повірка - 15.10.2015 р.) виявлено: вага брутто - 83050 кг, тара по документу - 23100 кг, вага нетто - 59950 кг, тобто, вага на 5050 кг менше, ніж вказано у залізничній накладній. При повторному зважуванні вага підтвердилася.

Поряд з цим, відповідно до розділу Є вказаного комерційного акту, по прибутті на станцію призначення спірного вагону зроблена відмітка про те, що 07.11.2015 р. під час перевірки вантажу різниці з даними комерційного акту не виявлено.

На підставі викладеного, судами попередніх інстанцій встановленого, що згідно з комерційним актом РА №011851/944/2301 від 05.11.2015 р. різниця маси вантажу виникла не у зв'язку з втратою вантажу, а внаслідок невірного визначення відповідачем маси у залізничній накладній.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі, передбаченому ст. 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

В ч. 1 ст. 188 Статуту залізниць України закріплено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Отже, враховуючи приписи викладених вище статей, позивачем нараховано штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 73 510 грн. 00 коп. (14 702 грн. 00 коп. - провізна плата х 5 = 73 510 грн. 00 коп.).

В свою чергу, місцевим та апеляційним господарськими судами зроблено висновок, що позовна вимога про застосування до відповідача відповідальності на підставі ст.ст. 122, 118 Статуту залізниць України є правомірною, обґрунтованою та документально підтвердженою.

У розумінні ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 22 Статуту залізниць України накладна є письмовою формою договору на перевезення вантажу і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Разом з тим, ст. 549 вказаного кодексу унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ст. 83 господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У наведених нормах законодавства не встановлено про який вид неустойки йде мова - договірну чи законну, однак виходячи з аналізу цих норм, критерієм зменшення судом неустойки є її неспіврозмірність наслідкам порушення зобов'язання, інші обставини та урахування інтересів боржника.

Отже, право зменшення судом у виняткових випадках неустойки, що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, не ставиться в залежність від виду застосованої до неї штрафної санкції - договірної або законної.

Одночасно, у п. 6.4 роз'яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 р. (із змінами та доповненнями від 29.09.2008 р.) зазначено, що відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи викладене, суди при прийнятті рішення про стягнення штрафу мають право зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи, однак, підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарського судів про обґрунтованість клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу в порядку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України до 10% від зазначеного в позовній заяві та задоволення позову частково, у сумі 7 351 грн. 00 коп.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" №11 від 24.10.2011 р. передбачено, що, відповідно до ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

З огляду на це, доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів касаційної інстанції, як такі, що стосуються виключно переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає порушень або не правильного застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів. Отже, підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016 р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 р. відсутні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016 р. у справі №927/454/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

М.М. Малетич