ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 916/89/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.

Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_2на рішеннягосподарського суду Одеської області від 14.06.2016 р. (суддя Цісельський О.В.)та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 р. (судді: Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т., Філінюк І.Г.)у справі№916/89/16 господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:1.Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове Товариство Домінанта" 2. ОСОБА_3 простягнення 390 875 грн. 91 коп. за участю представників: від позивача Мироновська А.О., довіреність вих. №128 від 24.11.2016 р. від відповідача ОСОБА_5, довіреність №422 від 22.02.2016 р. від третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача не з'явились від третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.06.2016 р. у справі №916/89/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 р., позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, спричинену транспортному засобу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР" в сумі 385 763 грн. 91 коп. та витрати на оплату судової експертизи в сумі 3 638 грн. 11 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказані судові рішення в частині стягнення з відповідача шкоди, спричиненої транспортному засобу позивача, обґрунтовані тим, що відповідач є власником транспортного засобу та роботодавцем водія, який визнаний судом винуватим у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу позивача.

Не погодившись з судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарських судів, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2016 р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 р. та направити справу на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що приймаючи оскаржувані судові акти місцевий та апеляційний господарські суди не врахували відсутності трудових відносин між відповідачем та водієм, винним у заподіянні шкоди.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2016 р. справу №916/89/16 передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Малетич М.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Малетич М.М., касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 05.12.2016 р.

Скаржником також було заявлено клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2016 р. у справі №916/89/16 до закінчення його перегляду в порядку касації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1211 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони чи прокурора або за свою ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Враховуючи диспозитивний характер норм вказаної статті, з огляду на зміст заявленого скаржником клопотання про зупинення виконання судових рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні даного клопотання.

До початку судового розгляду представник позивача скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

У судове засідання 05.12.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились. При цьому, від третьої особи 2 надійшли пояснення по справі, у яких, зокрема, зазначено про розгляд справи без участі третьої особи 2.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників третіх осіб.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду у справі №916/89/16 є позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.07.2015 р. о 15 годині 00 хвилин гр. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки MAN державний номер НОМЕР_1 з причепом марки "Netam" державний номер НОМЕР_2, який належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, рухаючись по автодорозі Одеса - Мелітополь - Ново-Азовськ, здійснив наїзд на автомобіль марки Renault державний номер НОМЕР_4 з напівпричепом марки "Chreau" державний номер НОМЕР_5, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР" на праві приватної власності.

На момент зазначеної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля MAN державний номер НОМЕР_1 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхове Товариство Домінанта", що підтверджується полісом АІ 5934141.

Одночасно, позивач звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове Товариство Домінанта" з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди.

В подальшому, постановою Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та встановлено вину останнього у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

На підставі висновку судового експерта Кеосак Андрія Петровича №333/15 від 09.12.2015 р., яким було проведено експертизу на замовлення позивача з метою встановлення вартості відновлюваного ремонту автомобілю, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вартість спричиненої матеріальної шкоди позивачу - власнику напівпричепу-рефрижератору Chareau C38 складає 385 763 грн. 91 коп.

Вартість наданих експертних послуг склала 1 700 грн., згідно відповідного рахунку-фактури.

Під час розгляду справи №916/89/16 господарським судом Одеської області ухвалою від 09.02.2016 р. призначено автотоварознавчу експертизу та на вирішення експерта поставлене питання: "яка вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля марки Renault державний номер НОМЕР_4 з напівпричепом марки "Chreau" державний номер НОМЕР_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 11.07.2015 р.?"

Згідно висновку комісійної судової автотоварознавчої експертизи по дослідженню напівпричепу Chareau C38 №994 від 21.04.2016 р., розмір матеріальної шкоди, завданої власнику напівпричепу марки Chareau C38, державний номер НОМЕР_5, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР", внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталося 11.07.2015 р., дорівнює його ринковій вартості на момент дорожньо-транспортної пригоди, та становить 385 763 грн. 91 коп.

Крім того, 22.07.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІДЛАЙН" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР" з претензією №1238 про сплату 3 395 грн. 00 коп. вартості вантажу, що було пошкоджено, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

На виконання вищенаведеної претензії, позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІДЛАЙН" 3 395грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №477 від 24.07.2015 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, що встановлено в ч. 1 ст. 1172 вказаного кодексу.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Пунктом 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" №4 від 01.03.2013 р. встановлено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (ч. 3,4 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача шкоди, спричиненої транспортному засобу позивача в сумі 385 763 грн. 91 коп.

Проте, з огляду на вищевикладені норми чинного законодавства та встановлені ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду судових рішень касаційною інстанцією, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає наведені висновки місцевого та апеляційного господарських судів передчасними та необґрунтованими.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, що склались між сторонами справи та предмет заявленого позову, обов'язковому дослідженню в процесі судового розгляду справи №916/89/16 підлягали підстави належності відповідачу транспортного засобу, водія якого визнано винним у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням реєстрації відповідача як фізичної особи-підприємця, та встановлення наявності трудових відносин між відповідачем та ОСОБА_3.

Всупереч наведеному, місцевий та апеляційний господарські суди в своїх рішеннях зазначили, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 транспортний засіб "MAN" державний номер НОМЕР_1 з причепом марки "Netam" державний номер НОМЕР_2 належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2, однак в матеріалах справи відсутнє вказано свідоцтво.

Разом з тим, господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі наданих ОСОБА_3 пояснень, зроблено висновок про доведеність факту перебування останнього на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди у фактичних трудових відносинах з відповідачем.

Однак, судами не враховано та не досліджено підстав, на яких між відповідачем та ОСОБА_3 здійснювались трудові відносини, так як і не враховано довідку, видану відповідачем, про відсутність на балансі у Фізичної особи-підприємця транспортного засобу "MAN" державний номер НОМЕР_1 з причепом марки "Netam" державний номер НОМЕР_2.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" №11 від 24.10.2011 р. передбачено, що, відповідно до ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховую викладене, справа №916/89/16 підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого господарському суду першої інстанції необхідно:

- встановити власника (володільця) транспортного засобу "MAN" державний номер НОМЕР_1 з причепом марки "Netam" державний номер НОМЕР_2 та витребувати відповідне свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу;

- визначити на яких правових підставах ОСОБА_3 керував вказаним транспортним засобом під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди;

- вирішити питання про можливість пред'явлення позову до ОСОБА_2, як до фізичної особи-підприємця, враховуючи встановлену особу володільця відповідного транспортного засобу та підстави керування ним водієм, винним у спричиненні шкоди.

Вказані обставини мають істотне значення для вирішення спору по суті. Отже, під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене та в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 р. та рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2016 р. у справі №916/89/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

М.М. Малетич