ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 910/33127/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Нєсвєтової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМіністерства економічного розвитку і торгівлі Українина рішеннягосподарського суду міста Києва від 23.02.2016 р. (суддя Сівакова В.В.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 р. (судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А., Скрипка І.М.)у справі№910/33127/15 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Брацлав"доМіністерства економічного розвитку і торгівлі Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Державна казначейська служба Українипростягнення 2 778 000 грн. 00 коп.за участю представників: від позивачаШевчук О.В., довіреність б/н від 27.05.2015 р.від відповідача Базюнь Ю.О., довіреність №2432-03/391 від 29.04.2016 р.від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Брацлав" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного

розвитку і торгівлі України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна казначейська служба України про стягнення 2 778 000 грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи за договорами на створення та передачу науково-технічної продукції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2016 р. у справі №910/33127/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 р., позов задоволено повністю.

Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій обґрунтовано доведеністю факту невиконання відповідачем свого обов'язку з повної та своєчасної оплати робіт, виконаних позивачем.

Крім того, зважаючи на викладені в договорах умови оплати, господарські суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Не погодившись з судовими актами, прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2016 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В своїй касаційній скарзі заявник посилається на невірне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.11.2016 р. справу №910/33127/15 передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/5666 від 17.11.2016 р., у зв'язку з відпусткою судді Ковтонюк Л.В., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої у справі №910/33127/15 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Корнілова Ж.О. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.11.2016 р.).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.11.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Корнілова Ж.О., касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 05.12.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/5994 від 05.12.2016 р., у зв'язку з перебуванням судді Корнілової Ж.О. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої у справі №910/33127/15 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач

у справі), судді: Карабань В.Я, Нєсвєтова Н.М. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.12.2016 р.).

Відповідачем було подано клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2016 р. у справі №910/33127/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 1211 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони чи прокурора або за свою ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Враховуючи диспозитивний характер норм вказаної статті, з огляду на зміст заявленого скаржником клопотання про зупинення виконання судових рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні даного клопотання.

До початку судового розгляду представник позивача скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав заперечення на касаційну скаргу.

В судове засідання 05.12.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника третьої особи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Відкритим акціонерним товариством "Брацлав", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Брацлав" (виконавець), та Міністерством промислової політики України, правонаступником якого є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (замовник), укладено ряд договорів на створення та передачу науково-технічної продукції. Це, зокрема, договори №44043/2 від 07.11.2008 р., №44044/2 від 07.11.2008 р., №44045/2 від 07.11.2008 р., №44063/2 від 20.11.2009 р.

За умовами вищевказаних договорів замовник доручив, а виконавець прийняв на себе обов'язок виконати визначені у договорах дослідно-конструкторські роботи.

Сторони погодили порядок та строк виконання відповідних робіт, а також їх вартість та порядок оплати.

Так, в п. 2.2 договорів визначено, що оплата проводиться поетапно за виконану роботу, з попереднім перерахуванням коштів у розмірі до 50% вартості робіт відповідного етапу, по мірі надходження асигнувань з Державного бюджету України.

Згідно з п. 10.2.4 договорів, замовник після підписання акту здачі-приймання НТП (науково-технічної продукції) за етапом (або роботи в цілому) по мірі надходження асигнувань з Держбюджету перераховує виконавцю кошти в межах фактичних витрат, але не більше вартості робіт етапу (або роботи в цілому).

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, всі акти здачі-приймання науково-технічної продукції підписані сторонами у 2008 та 2009 роках.

При цьому, замовник в порушення умов договорів свої зобов'язання з оплати виконаних робіт не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в загальному розмірі 2 778 000 грн. 00 коп.

Стягнення вказаного боргу є предметом розгляду в межах даної судової справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Вказана норма кореспондується зі змістом ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Враховуючи викладені приписи чинного законодавства, наявні в матеріалах справи докази виконання позивачем відповідних робіт у визначеному обсязі, їх прийняття позивачем та не здійснення повної оплати їх вартості, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка складається з: 155 000 грн. 00 коп. за договором №44043/2 від 07.11.2008 р., 418 000 грн. 00 коп. за договором №4044/2 від 07.11.2008 р., 205 000 грн. 00 коп. за договором № 44045/2 від 07.11.2008 р. та 2 000 00 грн. 00 ком. за договором №44063/2 від 20.11.2009 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, стосовно заявленого відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності попередні судові інстанції визнали, що даний строк не пропущено, оскільки умовами договорів не визначений конкретний термін виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових актів у справі №910/33127/15, судова колегія Вищого господарського суду України не може погодитись з вищевикладеними висновком місцевого та апеляційного господарських судів, вважає їх передчасним та необґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до договорів №44043/2 від 07.11.2008 р., №44044/2 від 07.11.2008 р., №44045/2 від 07.11.2008 р., №44063/2 від 20.11.2009 р. оплата здійснюється після підписання акту здачі-приймання науково-технічної продукції по мірі надходження асигнувань з Держбюджету.

В свою чергу, за приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, для вирішення спору, що є предметом судового розгляду у справі №910/33127/15, має бути встановлено по-перше: погоджений сторонами у договорах строк (термін) виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем; по-друге: можливість застосування до спірних правовідносин приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України у разі відсутності відповідного погодження строку оплати виконаних робіт в договорі.

Встановлення відповідних обставин є передумовою вирішення питання як про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості на користь позивача, так і про перебіг строку позовної давності у відповідних правовідносинах. Проте, суди взагалі не визначили конкретної дати, з якої у позивача виникло право вимоги.

Враховуючи, що вказані обставини мають істотне значення для вирішення спору, однак вони не були досліджені ні місцевим, ні апеляційним господарськими судами, судова колегія Вищого господарського суду України приходить до висновку про необхідність передачі справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити момент виникнення у відповідача обов'язку оплатити виконані позивачем роботи та на підставі цього визначити чи було право позивача порушено відповідачем. За наявності у позивача порушеного права також слід встановити, з якого моменту відбулося таке порушення, і залежно від цього визначити момент початку відліку строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського

суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, з метою повного та всебічного встановлення дійсних фактичних обставин, що мають значення для вирішення спору по суті, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню, а справа №910/33127/15 підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11110, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2016 р. у справі №910/33127/15 скасувати.

Справу №910/33127/15 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Н.М. Нєсвєтова