ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 908/5936/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКролевець О.А., суддівЄвсікова О.О., Малетича М.М.,розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мережна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016у справі№908/5936/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мереждоПриватного підприємства "МКЗ Груп"простягнення заборгованостіза участю представників сторінвід позивача:Комряков С.В.,від відповідача:не з'явився, ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мереж (далі - ВАТ "Запоріжжяобленерго", постачальник) звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "МКЗ Груп" (далі - ПП "МКЗ Груп", споживач) 35403,71 грн. основного боргу, 3308,19 грн. пені, 2036,06 грн. 3% річних, 20837,47 грн. інфляційних нарахувань та 1218 грн. судового збору (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.01.2016).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.02.2016 (суддя Зінченко Н.Г.) позов задоволено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016 (колегія суддів у складі: Колядко Т.М., Скакун О.А., Татенко В.М.), рішення скасовано. Визнано недійсним п.12 Додатку №4 до договору №760 від 04.11.2010 про постачання електричної енергії, укладеного між ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ПП "МКЗ Груп". У задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати в частині визнання недійсним п.12 Додатку №4 до договору про постачання електричної енергії №760 від 04.11.2010 як таку, що прийнята з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому акті, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.11.2010р. між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (Постачальник) та ПП "МКЗ Груп" (Споживач) було укладено договір №760 про постачання електричної енергії (далі - Договір), відповідно до розділу 1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у Додатку №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.2.3.4 Договору Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатку № 5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії".

Розділом 7 Договору передбачено, що облік електричної енергії, спожитої Споживачем та (або) Субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється, зокрема, згідно з вимогами Правил.

Додатком №4 до Договору "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" визначено, що розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця (п. 1).

Згідно з п.5 Додатку №4 до Договору Споживач не пізніше 14 годин 2 робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, зокрема, підписаного уповноваженою особою споживача та скріпленого його печаткою Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію. За підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача (п. 7 Додатку № 4).

Пунктом 11 Додатку № 4 до Договору визначено обов'язок споживача у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Згідно з п.12 Додатку № 4 до Договору передбачено, що у разі якщо Споживач не надав Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію в обумовлений термін, Постачальник електричної енергії самостійно визначає обсяги спожитої електроенергії та надає Споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для сплати. Сума платежу розраховується виходячи із середньодобового обсягу споживання електроенергії за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання споживачем даних про використану електричну енергію протягом наступного розрахункового періоду. Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії не перевищує один розрахунковий період, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної електроенергії здійснюється Постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання визначених згідно з п. 3 Додатку № 5 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" без подальшого перерахунку. Відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, в якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Оскільки до 14 години другого робочого дня лютого 2014 року Споживач також не з'явився для надання Акту про спожиту протягом січня 2014 року активну електричну енергію, господарський суд погодився з розрахунком спожитої протягом січня 2014 року електричної енергії, здійсненим Позивачем за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання згідно з п. 6 Додатку № 5 до Договору "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" без подальшого перерахунку, сума якого склала 27965,24 грн. З урахуванням здійснення Споживачем часткової оплати (1015,25 грн. та 288,04 грн.), позивачем було виставлено та направлено відповідачу рахунок №760/1а від 06.02.2014 на суму 26661,95 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2014р. між позивачем та відповідачем складено спільний акт візуального зняття показів розрахункових засобів обліку для відновлення розрахунків за розрахунковим засобом обліку, а розрахунок спожитої в лютому 2014 року електричної енергії проведений позивачем таким чином: з 01.02.2014 по 12.02.2014 - за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання відповідно до п.6.39 Правил на суму 8919,94 грн. (без ПДВ); з 13.02.2014 по 28.02.2014 - за показами лічильника згідно з актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за лютий 2014 року на суму 1609,51 грн. (без ПДВ). Оскільки всього за лютий 2014 року нараховані 12635,34 грн. (з ПДВ), позивачем було виставлено та направлено рахунок №760/2а від 05.03.2014, який відповідачем сплачено частково (на загальну суму 3893,58 грн.), у зв'язку з чим, на думку позивача, сума до сплати становить 8741,76 грн.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що відповідач з'явився до ВАТ "Запоріжжяобленерго" з Актом за спожиту у грудні 2013 року електричну енергію 08.01.2014р., однак, представником позивача у прийнятті зазначеного Акту було відмовлено з причин пропуску відповідачем строку надання такого Акту.

Предметом даного спору є вимога про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р., суму якої позивач визначив у порядку, передбаченому п.6.39 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (далі - Правила), за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання, посилаючись на те, що за період 01.12.2013р. по 31.12.2013р. сума за спожиту електричну енергію визначалась за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. В такому ж порядку позивач здійснив розрахунок вартості спожитої електричної енергії за період з 1 по 12 лютого 2014 року до моменту відновлення розрахунків за розрахунковим засобом обліку.

Обґрунтовуючи підстави позову, постачальник посилається на умови п.12 Додатку №4 до договору №760 від 04.11.2010, відповідно до якого порядок розрахунку, передбачений п.6.39 Правил, застосовується, якщо споживач не надав акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію в обумовлений термін, а саме - до 14 години другого робочого дня місяця, наступного за розрахунковим (п.5 Додатку №4 до договору).

Задовольняючи позовні вимоги повністю, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що взяті на себе зобов'язання за договором про постачання електричної енергії №760 від 04.11.2010 відповідач належним чином не виконав, проведені позивачем нарахування за спожиту протягом січня-лютого 2014р. електричну енергію за величиною дозволеної потужності здійснені відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, а п.6.39 Правил в частині надання доказів з боку енергопостачальника щодо неможливості отримання останнім даних про спожиту відповідачем електричну енергію не застосовується.

Спростовуючи висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, апеляційний господарський суд, в свою чергу, виходив з того, що п.12 Додатку №4 до договору про постачання електричної енергії №760 від 04.11.2010, який передбачає застосування розрахункового способу визначення обсягів спожитої енергії як наслідок невиконання споживачем обов'язку в строк до 14 години другого робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, надати акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, прямо суперечить пункту 6.39 Правил, яким такий спосіб розрахунку передбачено лише в разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін, а тому на підставі п.1 ст.83 ГПК України, ст.ст.203,215 ЦК України та п.5.22 Правил цей пункт Додатку №4 слід визнати недійсним. Оскільки вимога позивача про стягнення з ПП "МКЗ Груп" боргу за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2014р. по 12.02.2014р., ґрунтується на п.12 Додатку №4 до договору, який є недійсним, така позовна вимога задоволенню не підлягає.

Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.1.1 Правил користування електричною енергією ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Згідно з 1.6 Правил договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. Умови договору про купівлю-продаж електричної енергії між споживачем (субспоживачем) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом визначаються за згодою сторін. Цей договір укладається відповідно до законодавства України.

Пунктом п.5.22 Правил встановлено, що до договорів, укладення яких передбачено цими Правилами, за взаємною згодою сторін можуть бути оформлені додатки. В додатках до відповідного договору обумовлюються технічні та організаційні особливості врегулювання відносин між сторонами. Додатки мають не суперечити законодавству України, в тому числі цим Правилам та нормативно-технічним документам.

Відповідно до п.6.1 Правил розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Одним з таких винятків є п.6.39 Правил, який регулює інший порядок визначення обсягу спожитої електричної енергії у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку).

Зокрема, пунктом 6.39 Правил встановлено, що в разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Водночас, згідно з п.6.11 Правил остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору.

Колегія суддів вважає, що виходячи з системного аналізу змісту п.п.6.1,6.11,6.39 Правил, неможливість своєчасного отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію може обумовлюватися як невжиттям постачальником заходів для самостійного зняття показників із засобу обліку електроенергії (тобто бездіяльністю його працівників), так і ненаданням споживачем у визначений договором термін відповідних даних з різних причин (поважних чи неповажних).

Відтак, скаржник внаслідок звуженого довільного тлумачення положень п.6.39 Правил необґрунтовано вбачає під неможливістю отримання постачальником даних про спожиту електричну енергію виключно випадки невиконання споживачем зобов'язання щодо подання своїм представником акту про спожиту електричну енергію у встановлений термін (до 14 години другого робочого дня місяця, наступного за розрахунковим), передбаченого п.5 Додатку №4 до договору, не враховуючи п.6.11 цих Правил, яким постачальнику надано право самостійно знімати показники з розрахункових засобів обліку.

Заявник касаційної скарги помилково ототожнює неможливість отримання ним даних, про яку йдеться у п.6.39 Правил, з їх неотриманням з вини споживача внаслідок прострочення виконання останнім своїх договірних зобов'язань, не спростовуючи посилання апеляційного суду в обґрунтування своїх висновків на п.6.11 Правил.

Крім того, наявне покладання лише на споживача обов'язку отримання постачальником достовірних даних про спожиту електричну енергію суперечить п.6.39 Правил та ч.3 ст.509 ЦК України, згідно якої зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Адже, неможливість отримання відповідних даних може обумовлюватися і бездіяльністю працівників постачальника щодо зняття показників засобів обліку.

З цього приводу апеляційний суд правильно зазначив, що саме лише невиконання відповідачем умов договору в частині строку надання даних про обсяги спожитої електричної енергії не є обставиною, що свідчить про неможливість їх отримання постачальником, оскільки відповідно до п.6.11 Правил та п.5 Додатку №4 до договору позивач не позбавлений можливості їх отримати шляхом зняття показів розрахункових засобів обліку самостійно або в присутності представника споживача.

Таким чином, наслідки у вигляді виняткового застосування розрахункового способу визначення обсягів спожитої енергії настають не за невиконання (неналежне виконання) договору споживачем, а в силу неможливості визначення постачальником обсягу електричної енергії відповідно до даних розрахункового обліку про її фактичне споживання.

Посилання на те, що 4 січня позивачем було остаточно сформовано загальний обсяг спожитої електроенергії за грудень 2013 року, дані про який внесено до програмного забезпечення бухгалтерського обліку, та іншу звітність позивача, не спростовує можливості постачальника самостійно або в присутності представника споживача визначити обсяг спожитої електричної енергії за спірний період.

Як встановлено судами, відповідач з'явився протягом наступного розрахункового періоду з актом про спожиту у попередньому розрахунковому періоді енергію (08.01.2014р. за спожиту в грудні 2013 року енергію), відповідач повинен був здійснити перерахунок спожитої в грудні 2013 року енергії відповідно до п.6.39 Правил. В такому разі були відсутні підстави для визначення обсягу спожитої в січні електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання. Однак, відповідного перерахунку позивачем проведено не було.

Колегія суддів враховує, що позивач в поданій касаційній скарзі погоджується з висновком апеляційного суду про необхідність проведення перерахунку згідно фактичним показам приладу обліку.

Згідно приписів ч.ч.1,2 ст.4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Наведеним спростовується безпідставне вибіркове посилання скаржника на інформаційний лист Національної комісії регулювання електроенергетики України №164/17/17-09 від 14.01.2009 "Щодо розрахунків за спожиту електроенергію" в обґрунтування своїх доводів щодо наявності у енергопостачальника права діяти відповідно до п.6.39 Правил у випадку порушення споживачем термінів надання рапортів (актів про спожиту електричну енергію за розрахунковий період).

Адже, вказаний лист-роз'яснення є актом індивідуального (персоніфікованого) тлумачення норми п.6.39 Правил, що адресований конкретному суб'єкту господарювання (Селянському (фермерському) господарству "Лобач О.М."), а не актом нормативного характеру, обов'язковим для застосування до спірних правовідносин.

Крім того, у згаданому листі також зазначено, що підставою для розрахунків за спожиту електроенергію за середньодобовим обсягом споживання електроенергії та за дозволеною потужністю є відсутність можливості зняття енергопостачальником показів приладу обліку у споживача або неотримання показів лічильника у порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні даного спору судом апеляційної інстанції достеменно встановлено та позивачем не спростовано недоведеність неможливості самостійного отримання ним даних про спожиту відповідачем електричну енергію або вчинення споживачем дій, які б перешкоджали отриманню таких даних.

У зв'язку з цим, колегія суддів на стадії касаційного перегляду справи не може прийняти до уваги припущення скаржника про те, що енергопостачальник не мав змоги без дозволу споживача самостійно (шляхом вільного доступу) зняти показники приладу обліку з причин його знаходження на огородженій території всередині тваринницького комплексу, належного відповідачу на праві власності.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з п.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Апеляційний господарський суд правомірно скористався цим правом, визнавши недійсним п.12 Додатку №4 до договору про постачання електричної енергії №760 від 04.11.2010, який передбачає застосування розрахункового способу визначення обсягів спожитої енергії як наслідок невиконання споживачем обов'язку в строк до 14 години другого робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, надати акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, що прямо суперечить пункту 6.39 Правил, яким такий спосіб розрахунку передбачено лише в разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін.

Як наслідок, апеляційна інстанція дійшла правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з ПП "МКЗ Груп" боргу за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2014р. по 12.02.2014р., які (вимоги) ґрунтуються на недійсному п.12 Додатку №4 до договору.

Інші доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч.2 ст.1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що судом у порядку ст.ст.43,101,105 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мереж залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі №908/5936/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

М. Малетич