ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 908/2682/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Демидової А.М., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішенняГосподарського суду Запорізької області від 21.06.2016та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 13.09.2016у справі№908/2682/13 Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"доУправління соціального захисту населення Запорізької міської радипростягнення 428 604,79 грн.за участю представників:від позивача:не з'явився,від відповідача:Михайловський А.С., Жукова О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (замінено на правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради про стягнення 428 604,79 грн. збитків.

Справа розглядалась судами неодноразово. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 у справі №908/2682/13 (суддя Дроздова С.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2016 (колегія суддів у складі: Зубченко І.В., Ломовцева Н.В., Попков Д.О.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем в квітні 2013 року здійснено перевезення пільгових категорій пасажирів приміським залізничним транспортом по станціях: Дніпробуд 2, Запоріжжя - 1, Запоріжжя - 2, Запоріжжя - Ліве, ім. А. Алімова, Запорізька Січ, Передатна.

Посилаючись на те, що Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради є розпорядником бюджетних коштів, з метою отримання компенсаційних виплат в розмірі 428 604,79грн. позивачем було направлено відповідачу за квітень 2013 року облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих категорій громадян, рахунок №408 від 12.06.2013 та розрахунок за квітень 2013 року. В подальшому на адресу відповідача була направлена претензія №13-01/4 від 20.05.2013 про здійснення компенсаційних виплат, яка була залишена без зпдоволення.

Предметом даного спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, обґрунтованих тим, що відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, не здійснив компенсацію витрат за перевезення позивачем окремих категорій громадян в приміському залізничному сполученні за пільговими тарифами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що компенсація транспортним підприємствам повинна провадитися відповідно до укладених договорів між головним розпорядником бюджетних коштів та транспортним підприємством в межах передбачених у відповідному місцевому бюджеті коштів на зазначену мету в міру надходження субвенції з державного бюджету, однак позивачем не надано доказів наявності відповідного договору між сторонами у справі, а також доказів затвердження в Державному бюджеті України субвенцій міському бюджету м. Запоріжжя, фінансування видатків місцевого бюджету м. Запоріжжя за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на 2013 рік в межах обсягів затверджених в бюджеті міста Запоріжжя на 2013 рік, та доказів фактичного перерахування з державного бюджету до бюджету м. Запоріжжя, а також надходження на рахунки Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради сум субвенцій на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті. Крім того, судами зазначено, що позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення в діях відповідача.

Частиною 5 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Компенсаційні виплати на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, відповідно до пп.(б) п.4 ч.1 ст. 89 Бюджетного кодексу України віднесено до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського, Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Видатки місцевих бюджетів, передбачені вказаною нормою, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.102 БК України).

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорії громадян визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 (далі - Порядок №256).

Відповідно до п. 2 Порядку №256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, згідно з п. 3 Порядку №256, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п.п. 1, 4, 7.27 Положення про Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, затвердженого рішенням міської ради №46 від 25.02.2013, воно виступає головним розпорядником бюджетних коштів та відповідно до визначених повноважень здійснює компенсаційні виплати за пільгове перевезення окремих категорій громадян транспортом загального користування відповідно до законодавства України.

Розпорядники бюджетних коштів згідно з приписами ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян (п. 4 Порядку №256).

При цьому за вимогами пп. (б) п. 2.9 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №309 від 02.03.2012, органи Казначейства не реєструють фінансові зобов'язання у разі, зокрема, відсутності у розпорядника бюджетних коштів фактичних надходжень спеціального фонду; відсутності документів, які підтверджують факт узяття бюджетного фінансового зобов'язання.

Бюджетне зобов'язання визначене у п. 7 ч. 1 ст. 2 БК України як будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Зокрема, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, згідно з ч.1 ст. 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Інформаційним листом Міністерства фінансів України № 31-07310-1024/16584 від 30.06.2011 стосовно реєстрації згідно з частинами 5 та 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетних зобов'язань повідомлено, що зважаючи на те, що розрахунки компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян здійснюються не з громадянами, а з підприємствами - надавачами послуг, зазначена компенсація транспортним підприємствам повинна провадитися відповідно до укладених договорів між головним розпорядником бюджетних коштів та транспортним підприємством в межах коштів, передбачених у відповідному місцевому бюджеті на зазначену мету в міру надходжень з державного бюджету.

З огляду на викладені положення законодавства, перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою лише в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів, які можуть бути зареєстровані виключно за умови наявності документів, що підтверджують факт їх узяття в передбаченому бюджетним законодавством порядку, зокрема, у відносинах між органами місцевого самоврядування з підприємствами некомунальної форми власності - на підставі відповідного договору. При цьому обов'язковою також є наявність у розпорядника бюджетних коштів фактичних надходжень спеціального фонду

Отже, встановивши відсутність укладеного між сторонами у справі договору з метою отримання компенсації витрат від перевезення пільгових категорій громадян, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для відшкодування позивачу таких витрат.

Посиланні позивача на підтвердження договірних відносин між сторонами на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 у справі №203/1115/14-а правомірно не прийнято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки в постанові Вищого господарського суду від 06.08.2015 у справі №908/3247/13 було досліджено вказане питання та зазначено, що між сторонами існував переддоговірний спір щодо врегулювання розбіжностей при укладенні договору та в позові про укладення договору на 2013 рік відмовлено.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" міському бюджету м. Запоріжжя субвенцій, зокрема, на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не передбачено.

Рішенням Запорізької міської ради №9 від 24.12.2012 "Про бюджет міста на 2013 рік" затверджено видатки бюджету міста на 2013 рік за тимчасовою класифікацією видатків та кредитування місцевих бюджетів.

Однак в матеріалах справи відсутні докази затвердження в Державному бюджеті України субвенцій міському бюджету м. Запоріжжя, фінансування видатків місцевого бюджету м. Запоріжжя за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на 2013 рік, в межах обсягів затверджених в бюджеті міста Запоріжжя на 2013 рік, та докази фактичного перерахування з державного бюджету до бюджету м. Запоріжжя та надходження на рахунки Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради сум субвенцій на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті.

При цьому, відповідно до довідки державної казначейської служби про рух грошових коштів на рахунку за 2013, судами попередніх інстанцій встановлено, що кошти субвенції на вказані цілі на відповідний рахунок Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради не надходили.

Таким чином, суди дійшли правомірного висновку про те, що закладення відповідної суми у місцевому бюджеті на відповідний звітний період за відсутності фактичного фінансування та надходження коштів на рахунок Управління не є достатньою підставою для виплати позивачу компенсації за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно ст. ст. 614, 623 ЦК України на кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника - відсутність вини.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Враховуючи, що сторонами не укладався договір з метою отримання компенсації витрат від перевезення пільгових категорій громадян у спірний період, суди попередніх інстанцій дійшли юридично мотивованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків за перевезення окремих категорій громадян в приміському залізничному сполученні за пільговими тарифами у 2013 році.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих рішення та постанови судів попередніх інстанцій колегія суддів не вбачає.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та рішення Господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 у справі №908/2682/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді А. Демидова

О. Євсіков