ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 904/5512/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Малетича М.М.,розглянувши матеріали касаційноїскаргипублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.16 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.16у справігосподарського суду Дніпропетровської області №904/5512/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"допублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"простягнення 227162,16грн.,за участі представників сторін:

від позивача - Григоріва О.Ю.,

від відповідача - Сінюхіна І.В.,

У С Т А Н О В И В:

05.07.2016 публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулися до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення збору за зберігання вантажу в сумі 227 162,16грн. В обгрунтування позовних вимог посилалися на те, що ними були прийняті до перевезення власні вагони на адресу одержувача - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", які з вини останніх були затримані через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг-Головний.

09.08.2016 рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Манько Г.В.), залишеним без змін 04.10.2016 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді Березкіна О.В., Іванов О.Г., Дармін М.О.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" 227 162,16грн., мотивуючи несвоєчасним вивільненням вантажоодержувачем (відповідачем) залізничних колій станції призначення.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями положень ст.42 Статуту залізниць України, ст.218 ГК України, ст.614 ЦК України, ст.ст.4-2, 43 ГПК України, п.8 Правил зберігання вантажів, просили скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як установлено господарськими судами, 16.11.2012 між державним підприємством "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" та публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" було укладено договір №ПР/М-12-1334/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії останнього, яка примикає до станції Кривий Ріг-Головний, Кривий Ріг, Батуринська, Новоблочна Придніпровської залізниці, зі строком дії з 17.11.2012 по 16.11.2017.

Пунктом 5 договору сторони передбачили, що здавання вагонів на під'їзну колію здійснюється за інтервалами: на станцію Східна-Прийомовідправна - 2,0 години; на станцію Промислова - 1,0 година; на станцію Новобункерна - 4,0 години.

Відповідно до пункту 16 договору власник колії сплачує залізниці плату за подачу, забирання вагонів, за користування вагонами, інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативно-правовими актами.

Суди обох інстанцій установили, що усупереч п.5 Договору №ПР/М-12-1334/НЮдч від 16.11.2012, Статуту залізниць України та Правил видачі вантажу, ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (вантажоодержувач) несвоєчасно забрали із колій вагони з вантажем, які прибули на станцію призначення Кривий Ріг-Головний, про що залізницею було оформлено відповідні акти загальної форми ГУ-23а, ГУ-23 та на підставі яких розраховано збір за зберігання вантажу по накопичувальним карткам.

Відповідно до ст.908 ЦК України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Абзацом 1 статті 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (надалі - Статут) передбачено, що залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

Відповідно до ст.46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно ст.5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Пунктом 5 Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, передбачено стягнення з одержувача, який не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, плати за зберігання вантажу, встановленої тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Відповідно до п.8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Згідно абз.3 пункту 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Положеннями пункту 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №113 від 25.02.1999 передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Приписами пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 визначено, що акти загальної форми складаються, зокрема, як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що не залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, урахувавши вищевикладені положення діючого законодавства, попередні судові інстанції обгрунтовано виходили із наявності доказів вини відповідача у затримці вагонів, що підтверджується відповідними наказами на підходах до станції призначення № 38 від 05.01.2016, № 44 від 06.01.2016, № 51 від 07.01.2016, № 18 від 03.01.2016, № 7 від 02.01.2016, актами за формою ГУ-23, накопичувальними картками за формою ФДУ-92, оформленими у відповідності до вимог діючих нормативно-правових документів, якими урегульовані спірні правовідносини. Тому урахувавши зміст пункту 16 договору №ПР/М-12-1334/НЮдч від 16.11.2012, відповідно до якого власник колії сплачує залізниці збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника під'їзної колії згідно з діючими нормативно-правовими актами, перевіривши порядок нарахування залізницею збору за зберігання вантажу відповідача на предмет відповідності ставкам, визначеним у п.2.1. п.2 Розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, стягнувши з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" 227 162,16грн.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б їх спростовували, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Викладені заявником у касаційній скарзі доводи не заслуговують на увагу та спростовуються мотивованими висновками судів попередніх інстанцій, що ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи та вимогах закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.16 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.16 у справі №904/5512/16 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя А.С. Ємельянов

Суддя М.М. Малетич