ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 904/3404/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Малетича М.М.,розглянувши матеріали касаційноїскаргипублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.16 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.16у справігосподарського суду Дніпропетровської області №904/3404/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"допублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"простягнення 85487,04грн.,

за участі представників сторін:

від позивача - Григоріва О.Ю.,

від відповідача - Сінюхіна І.В.,

У С Т А Н О В И В:

26.04.2016 публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулися до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення 85 487,04грн. плати за зберігання вантажу, нарахованої через отримання останнього ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" понад терміни його безоплатного зберігання залізницею.

22.06.2016 рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Дубінін І.Ю.), залишеним без змін 14.09.2016 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді Подобєд І.М., Іванов О.Г., Березкіна О.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" 85 487,04грн. Висновки судів попередніх інстанцій обгрунтовані тим, що вантаж не був прийнятий на під'їзну колію по причині не прийому вантажоодержувачем, що підтверджується актом про затримку вагонів з вантажем на станції призначення з причин, що не залежали від залізниці.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями положень ст.42 Статуту залізниць України, ст.ст.509, 526 ЦК України, ст.ст.4-3, 32-34, 43 ГПК України, п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, п.8 Правил зберігання вантажів, просили скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи та установлено судами обох інстанцій, 16.11.2012 між державним підприємством "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", та публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" було укладено договір №ПР/М-12-1334/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії останніх, яка примикає до станції Кривий Ріг-Головний, Кривий Ріг, Батуринська, Новоблочна Придніпровської залізниці, зі строком дії з 17.11.2012 по 16.11.2017, та додаткові угоди до нього №2 від 28.11.2012, №3 від 20.02.2013.

Пунктом 5 договору сторони передбачили, що здавання вагонів на під'їзну колію здійснюється за інтервалами: на станцію Східна-Прийомовідправна - 2,0 години; на станцію Промислова - 1,0 година; на станцію Новобункерна - 4,0 години.

Відповідно до пункту 16 договору власник колії сплачує залізниці плату за подачу, забирання вагонів, за користування вагонами, інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативно-правовими актами.

Суди обох інстанцій установили, що 17.10.2015 о 20:05 год. на адресу відповідача у 64-ох вагонах за накладними №№20486363, 20486348, 20486281, 20486334, 20486326, 20486320, 20486323, 20486311, 20486312, 20486298, 20486279, 20486280 надійшов вантаж із вугіллям.

17.10.2015 о 20:07 год. позивач повідомив відповідача про надходження на його адресу вантажу, що підтверджується відомостями з Книги повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2. Зазначене повідомлення було прийняте начальником зміни відповідача ОСОБА_6.

У свою чергу відповідач вчасно вантаж не забрав, про що було складено акт загальної форми ГУ-23 №4000 від 17.10.2015 із зазначенням у ньому про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини відповідача, час початку затримки вагонів - 17.10.2015 20:07 год. Цей акт був підписаний представниками позивача, якими зазначено, що представник відповідача начальник зміни ПАТ "АМКР" ОСОБА_6 на підписання акту не з'явився.

20.10.2015 о 01:30 год. було складено акт загальної форми ГУ-23 №4038 від 20.10.2015 із зазначенням у ньому про закінчення затримки вагонів, який підписали лише представники позивача та зазначили, що представник відповідача начальник зміни ПАТ "АМКР" ОСОБА_7 на підписання вказаного акту не з'явився.

22.10.2015 представники позивача склали акт загальної форми ГУ-23 №9736 про період затримки вагонів на станції призначення з вини вантажоодержувача з 17.10.2015 22:07 год. по 20.10.2015 01:30 год., та нарахування плати за зберігання вантажу.

22.10.2015 згідно накопичувальної картки №22109142 відповідачу по акту №9736 з урахуванням часу затримки вантажу 2 доби, було нараховано збір за зберігання вантажу у сумі 71 239,20грн. без ПДВ. Цю картку відповідач підписав із застереженням про відмову від сплати указаної суми за зберігання вагонів у період з 17.10.2015 22:07 год. по 20.10.2015 01:30 год., зазначивши, що час затримки останнього не прийнятого підприємством поїзда по ст. Кривий Ріг-Головний - 18.10.2015 17:02 год.

Посилаючись на бездіяльність відповідача з виконання обов'язку прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу, що спричинило додаткові витрати позивача, пов'язаних із зберіганням вагонів, та відсутності списання з особового рахунку відповідача у договірному порядку 85 487,04грн. у зв'язку із наявністю у накопичувальній картці зауважень відповідача, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення зазначеної суми коштів.

Положеннями ст.908 ЦК України визначено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Абзацом 1 статті 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (надалі - Статут) передбачено ,що залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

Відповідно до ст.46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно ст.5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Пунктом 5 Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, передбачено стягнення з одержувача, який не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, плати за зберігання вантажу, встановленої тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Відповідно до п.8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Згідно абз.3 пункту 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Положеннями пункту 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №113 від 25.02.1999 передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Приписами пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 визначено, що акти загальної форми складаються, зокрема, як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що не залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, урахувавши вищевикладені положення діючого законодавства, попередні судові інстанції обгрунтовано виходили із наявності доказів вини відповідача у затримці вагонів з 17.10.2015 22:07 год. по 20.10.2015 01:30 год., тобто понад час, встановлений для безкоштовного зберігання вантажу, що є підставою для виникнення у відповідача зобов'язань зі сплати коштів за зберігання вантажу на станції останнього понад зазначений термін, які справляються на користь залізниці за встановленим тарифом. Виходячи з чого, дійшли правомірних висновків щодо наявності підстав, передбачених умовами договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії та положеннями закону, для стягнення з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" 85 487,04грн. відповідної плати за зберігання вагонів.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б їх спростовували, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Викладені заявником у касаційній скарзі доводи не заслуговують на увагу та спростовуються мотивованими висновками судів попередніх інстанцій, що ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи та вимогах закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.16 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.16 у справі №904/3404/16 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя А.С. Ємельянов

Суддя М.М. Малетич