Постанова ВГСУ від 05.12.2016 року у справі №3/374-26/433

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 3/374-26/433 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Алєєвої І.В., Коробенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 27.07.2016у справі Господарського суду№ 3/374-26/433 Львівської областіза позовомвійськового прокурора Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачногодо за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:1) Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, 2) Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Транс" 1) приватного підприємства "Паритет КС", 2) державного підприємства "Львівське", 3) товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек", 4) "Євротек Груп ПЛС"провизнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 10,1771 га від 07.07.2006

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Грищенко М.А., посв. від 22.01.2015 № 031484;позивача-1:Остапенко В.В., дов. від 11.04.2016 № 220/227/д;позивача-2:не з'явились;відповідача-1: відповідача-2:не з'явились; не з'явились;третьої особи на стороні позивачів: не з'явились;третьої особи на стороні відповідачів-1: не з'явились;третьої особи на стороні відповідачів-2: не з'явились;третьої особи на стороні відповідачів-3: Слюсар Т.В., дов. від 11.04.2016;третьої особи на стороні відповідачів-4: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2006 року військовий прокурор Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України (далі - Міноборони) та Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - Академія) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою, у якій просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07.07.2006 земельної ділянки площею 10,1771 га в с. Скнилів по вул. Чорновола, 2.

Позовні вимоги прокурор, посилаючись на норми Конституції України, Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України "Про власність", Закону України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Закону України "Про використання земель оборони", Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" та Закону України "Про приватизацію державного майна" обґрунтовував тим, що спірний договір між приватним підприємством "Паритет КС" (далі - Підприємство) та Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області (далі - Адміністрація) було укладено з перевищенням повноважень останньої, оскільки Адміністрація фактично розпорядилася землями оборони, право постійного користування якими, на підставі Державного акту на право користування від 1989 № 040210 року має правонаступник Львівського вищого військово-політичного училища - Академія.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Львівської області від 12.08.2015 (суддя Король М.Р.) в позові відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено у відповідності до чинного законодавства, оскільки відчужена земельна ділянка не відноситься до земель оборони. При цьому, Львівське вище військово-політичне училище ліквідовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 № 490 "Про реформу системи військової освіти" і Академія не є його правонаступником, у тому числі щодо права постійного користування спірною земельною ділянкою. Порушення прав та законних інтересів Міноборони судом визнано немотивованим та недоведеним.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 (колегія суддів: Плотницький Б.Д., Матущак О.І., Юрченко Я.О.) рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка відноситься саме до земель оборони, оскільки на момент введення цієї категорії земель вона на законних підставах використовувалась діючим військово-навчальним закладом - Львівським вищим військово-політичним училищем. Відчуження земельної ділянки Адміністрацією відбулось без її вилучення у встановленому законодавством України порядку, у зв'язку із чим Адміністрація фактично розпорядилась землями оборони поза межами своєї компетенції. При цьому, органом управління військовим майном, у тому числі землями оборони, є Міноборони. За наведених обставин позов судом задоволено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" (далі - Товариство) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 та залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2015. Викладені у касаційній скарзі вимоги Компанія "Євротек" обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. ст. 19, 20, 77, 116, 120, 125, 126, 141, 149 ЗК України, ст. ст. 34, 11112 ГПК України, ст. 37 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963, ст. ст. 3 4 7 27 70 ЗК Української РСР, ст. 2 Земельного кодексу України від 13.03.1992, ст. ст. 1, 2 Закону України "Про використання земель оборони", ст. ст. 2, 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", окремі положення підзаконних нормативно-правових актів та роз'яснень пленуму Вищого господарського суду України. Зокрема зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано законодавство, яке не регулює спірні правовідносини.

Військовий прокурор скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України свої заперечення на касаційну скаргу Товариства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 - без змін. Викладені у відзиві вимоги військовий прокурор обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Міноборони надіслало до Вищого господарського суду України пояснення по справі, за якими постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 вважає законною, а касаційну скаргу Товариства такою, що не підлягає задоволенню.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

До порушення касаційного провадження 18.10.2016 на адресу Вищого господарського суду України надійшло повідомлення "Євротек Груп ПЛС" ("EVROTEK GROUP PLC") (місцезнаходження: Інтернешнл Хаус, Касл, Хіл, Вікторія Роуд Дуглас, Острів Мен, ІМ2 4РБ/ International House, Castle Hill, Victoriа Road Douglas, Isle of Man; Реєстраційний номер на Острові Мен № 002654V) про наявність у нього в Україні уповноваженої особи та поштової адреси для отримання поштової кореспонденції. Вказане повідомлення було прийнято до уваги колегією суддів касаційної інстанції при розгляді даної справи.

Розгляд справи неодноразово відкладався Вищим господарським судом України, у зв'язку з неявкою у судові засідання уповноважених представників осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- Львівському вищому військово-політичному училищу для ведення підсобного господарства було надано в безстрокове і безоплатне користування 9,5 гектарів землі на території радгоспу "Львівський" Пустомитівського району Львівської області Української Радянської Соціалістичної республіки, що підтверджується державним актом на право користування землею від 1989 року № 040210;

- 07.07.2006 між Адміністрацією (продавець) та приватним підприємством "Паритет КС" (далі - Підприємство) (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого продавець на підставі розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації від 17.05.2006 № 316 продає за плату, а покупець приймає у власність і оплачує вартість земельної ділянки, що розташована на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області загальною площею 10,1771 га, кадастровий № 4623686200:03:000:0102 (далі - Договір). Договір посвідчено приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Соколюк Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 688;

- висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24.12.2012 № 8001/8002 встановлено, що межі земельної ділянки Львівського вищого військово-політичного училища, наданої в користування на підставі державного акту на право користування землею від 1989 року № 040210, частково входять в межі земельної ділянки наданої Підприємству.

Відповідно до частин першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

За приписами частин 1- 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Направляючи справу на повторний новий розгляд Вищим господарським судом України у постанові від 04.03.2015 було вказано, що для правильного вирішення спору у даній справі судам необхідно звернути увагу на наступне:

- позов у справі заявлено прокурором в інтересах держави в особі двох позивачів - Міноборони та Академії, кожен з яких в силу положень ч. 2 ст. 29 ГПК України набув статусу позивача у справі;

- вперше така категорія земель за цільовим призначенням як землі оборони була введена ЗК Української РСР, до якої ч. 1 ст. 70 цього кодексу, зокрема віднесено землі, надані для розміщення та постійної діяльності військово-навчальних закладів;

- для зміни цільового призначення спірної земельної ділянки на землі оборони не було необхідне відповідне рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, оскільки в даному випадку мало місце встановлення нової за цільовим призначенням категорії землі на підставі закону.

В контексті наведеного судом касаційної інстанції при направлені справи на повторний новий судовий розгляд було дано вказівку судам врахувати дані обставини та дослідити правовий режим спірної земельної ділянки і обставини порушення прав та законних інтересів держави в особі Міноборони у зв'язку з укладенням спірного договору.

За результатами повторного розгляду справи суди попередніх інстанцій на виконання цих вказівок Вищого господарського суду України дослідили вказані обставини та дійшли протилежних висновків щодо цільового призначення спірної земельної ділянки та обставин порушення прав та законних інтересів держави в особі Міноборони у зв'язку з укладенням спірного договору.

Так, як вже частково зазначалося вище, відмовляючи у задоволені позову, місцевий господарський суд виходив з того, що спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено у відповідності до чинного законодавства, оскільки відчужена земельна ділянка не відноситься до земель оборони, а порушення прав та законних інтересів Міноборони є немотивованим та належним чином недоведеним.

З такими висновками місцевого господарського суду не погодився господарський суд апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка відноситься саме до земель оборони, оскільки на момент введення цієї категорії земель вона на законних підставах використовувалась діючим військово-навчальним закладом - Львівським вищим військово-політичним училищем. Відчуження земельної ділянки Адміністрацією відбулось без її вилучення у встановленому законодавством України порядку, у зв'язку із чим Адміністрація фактично розпорядилась землями оборони поза межами своєї компетенції. При цьому, органом управління військовим майном, у тому числі землями оборони, є Міноборони.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними, а оскаржувану постанову такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Так, з урахуванням мотивів направлення справи на новий судовий розгляд, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з посиланнями скаржника на безпідставність повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин правонаступництва Академією прав та обов'язків Львівського вищого військово-політичного училища.

Окрім того, згідно зі статтею 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Абзацом третім пункту 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

За результатами перегляду справи в касаційному порядку колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає наступне.

Дотримання вимоги процесуального законодавства при розгляді господарського спору є однією з умов законності судового рішення.

В силу положень частини четвертої статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 за клопотанням Товариства до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів було залучено - "Євротек Груп ПЛС" ("EVROTEK GROUP PLC") (Інтернешнл Хаус, Касл, Хіл, Вікторія Роуд Дуглас, Острів Мен, ІМ2 4РБ/ International House, Castle Hill, Victoriа Road Douglas, Isle of Man; Реєстраційний номер на Острові Мен № 002654V).

Оскільки учасником судового процесу у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів є іноземна юридична особа - Компанія "Євротек Груп ПЛС" ("EVROTEK GROUP PLC"), то суду апеляційної інстанції при розгляді справи необхідно було враховувати положення статей 123, 125 ГПК України, а також приписи Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

Так, відповідно до статті 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами (ст. 125 ГПК України).

У справах за участю нерезидентів для передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном господарськими судами застосовується Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (далі - Конвенція), яка була імплементована в національне законодавство Законом України від 19.10.2000 № 2052-ІІІ "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах". Дата приєднання Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії - 17.11.1967.

За приписами частини першої статті 15 Конвенції якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що:

a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території,

b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією,

і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Так, з матеріалів справи вбачається, що:

- ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 Товариство, на підставі Конвенції, зобов'язано надати суду нотаріально посвідчені переклади даної ухвали суду (у 2-х примірниках), Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів та зворотної сторони прохання "Підтвердження" (у 2-х примірниках) та Короткого викладу документа, що підлягає врученню (у 2-х примірниках) на англійську мову. Розгляд справи було призначено на 27.07.2016;

- 13.05.2016 нотаріально посвідчені переклади ухвал Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 та від 01.02.2016, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів та зворотної сторони прохання "Підтвердження" та короткі виклади документів, що підлягають врученню (у 2-х примірниках) на англійську мову, скеровано на адресу Реєстратора судів острова Мен правосуддя. 15.06.2016 від запитуваного органу на адресу апеляційного суду поступило повідомлення про вручення "Євротек Груп ПЛС" ("EVROTEK GROUP PLC") вищевказаних документів 26.05.2016;

- 27.07.2016 на адресу Львівського апеляційного господарського суду поступило клопотання "Євротек Груп ПЛС" ("EVROTEK GROUP PLC") про відкладення розгляду справи терміном на два місяці, яке мотивоване нещодавнім отриманням Компанією ухвали суду та неотриманням позовної заяви та апеляційної скарги, на підставі яких можна було б сформулювати свою правову позицію, необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Судом апеляційної інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання "Євротек Груп ПЛС" ("EVROTEK GROUP PLC") про відкладення розгляду справи, оскільки, на переконання суду апеляційної інстанції, двох місяців, які сплинули з дня отримання ним повідомлення про розгляд справи, було достатньо для вчинення дій, про які зазначає "Євротек Груп ПЛС" ("EVROTEK GROUP PLC") у клопотанні.

Між тим, з огляду на положення ст. 42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В силу вимог статті 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З урахуванням наведених положень процесуального закону, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, вважає, що відмовляючи у відкладенні розгляду справи та приймаючи судове рішення за наявності прямого звернення "Євротек Груп ПЛС" ("EVROTEK GROUP PLC") про необхідність додаткового часу для належного формування правової позиції у справі, судом апеляційної інстанції не було дотримано процесуальних прав одного з учасників судового процесу.

Виходячи зі змісту статей 47, 33, 43 ГПК України, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 прийнята з порушенням норм процесуального права в частині дотриманням процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі, у зв'язку із чим вона підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення з дотриманням процесуальних прав усіх осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України