ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 35/348

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Вовка І.В.,

Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 р. (судді: Коршун Н.М., Акулова С.О., Дикунська С.Я.)у справі№35/348 господарського суду міста Києваза скаргоюДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"на діїВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві за позовомПублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" простягнення 450 839 грн. 22 коп. за участю представників: від виконавчої службиСавчук К.П., довіреність б/н від 11.03.2016 р. від позивачане з'явились від відповідачаМасюк Л.М., довіреність №118/10 від 03.06.2016 р.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

Вказана скарга обґрунтована порушенням державним виконавцем норм Закону України "Про виконавче провадження" в процесі здійснення виконавчого провадження за наказом господарського суду міста Києва від 10.11.2003 р. у справі №35/348.

Так, на думку скаржника, державним виконавцем незаконно винесено постанову про стягнення з відповідача виконавчого збору, хоча жодні виконавчі дії державним виконавцем не вчинялись.

Місцевий господарський суд визнав наведену позицію скаржника обґрунтованою, у зв'язку з чим ухвалою від 27.04.2016 р. у справі №35/348 скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено, а саме: визнано незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 11.03.2016 р. ВП №40462654 про стягнення з відповідача виконавчого збору у розмірі 29 567 грн. 72 коп.; визнано вказану постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві недійсною.

Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 р. у справі №35/348 ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2016 р. скасовано, в задоволенні скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві відмовлено.

В свою чергу, постановою Вищого господарського суду України від 29.08.2016 р. у справі №35/348 постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 р. скасовано, скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві передано на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

За результатами нового розгляду Київським апеляційним господарським судом прийнято постанову від 19.09.2016 р., якою ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2016 р. скасовано, в задоволенні скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві відмовлено.

Вказана постанова мотивована тим, що із встановлених господарським судом апеляційної інстанції обставин щодо виконання судового рішення у справі №35/348 вбачається, що примусове виконання цього рішення розпочалось, а, отже, у державного виконавця були законні підстави для стягнення з боржника виконавчого збору.

Не погодившись з прийнятою апеляційним господарським судом постановою, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 р. та залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2016 р.

Касаційна скарга обґрунтована не правильним застосуванням апеляційним господарським судом чинних правових норм за відсутності повного та всебічного встановлення дійсних обставин справи.

Скаржник, зокрема, стверджує, що у даному випадку виконавче провадження не розпочиналось та здійснено не було.

За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.11.2016 р. справу №35/348 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Вовк І.В., Селіваненко В.П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.11.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Вовк І.В., Селіваненко В.П., касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 05.12.2016 р.

До початку судового розгляду представником виконавчої служби було подано заперечення на касаційну скаргу.

В судове засідання 05.12.2016 р. з'явились представники відповідача та виконавчої служби.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі.

Представник виконавчої служби в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувану постанову залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників відповідача та виконавчої служби, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" накази господарських судів підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Згідно з п.п. 2, 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена, що закріплено в ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначено в п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2003 р. у справі №35/348 частково задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча". Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 293 859 грн. 24 коп. заборгованості, 1 700 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання зазначеного рішення господарським судом міста Києва 10.11.2003 р. видано відповідний наказ.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 19.01.2004 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного наказу.

При цьому, боржнику було надано семиденний строк для добровільного виконання рішення та зазначено, що у випадку невиконання у строк до семи днів судового рішення, буде розпочато його примусове виконання із стягненням з боржника виконавчого збору в розмірі 29 567 грн. 72 коп.

У строк, наданий для добровільного виконання, виконавчий документ боржником виконано не було.

Надалі, постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 18.10.2013 р. виконавче провадження з примусового виконання наказу від 10.11.2003 р. приєднано до зведеного виконавчого провадження.

Відповідне зведене виконавче провадження зупинялось та поновлялось державним виконавцем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2016 р. у справі №35/348 затверджено укладену між сторонами мирову угоду від 22.01.2016 р.

Враховуючи, що рішення суду боржником у строк наданий для добровільного виконання так і не було виконано, державним виконавцем 11.03.2016 р. прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом.

Умови, за яких підлягає стягненню виконавчий збір, визначені в ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, відповідач вважає дії державного виконавця щодо стягнення з нього виконавчого збору такими, що не відповідають приписам наведених правових норм, оскільки, державним виконавцем не вчинялись дії спрямовані на примусове виконання судового рішення.

Зважаючи на це, боржник подав скаргу на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

Відповідна скарга відповідача розглядалась господарськими судами неодноразова.

За результатами нового розгляду апеляційний господарський суд скасував ухвалу господарського суду першої інстанції та відмовив в задоволенні скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Викладена в оскаржуваній постанові правова позиція апеляційного господарського суду обґрунтована, зокрема, тим, що господарським судом апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів було ретельного досліджено, які саме дії вчинялись державним виконавцем в процесі виконання судового рішення у справі №35/348, в результаті чого суд прийшов до висновку, що примусове виконання цього рішення розпочалось, а, отже, у державного виконавця були законні підстави для стягнення з боржника виконавчого збору.

Крім того, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка діяла на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Одночасно, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, що закріплено в ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються судовою колегією Вищого господарського суду України, оскільки останні стосуються виключно переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи щодо вчинення державним виконавцем тих чи інших виконавчих дій. Обґрунтовані висновки з цього приводу вже були зроблені апеляційним господарським судом.

Таким чином, не зважаючи на неналежний висновок апеляційного господарського суду про дію норм Закону України "Про виконавче провадження" в часі, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 р., оскільки господарським судом прийнято вірне рішення про відмову в задоволенні скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 р. у справі №35/348 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: І.В. Вовк

В.П. Селіваненко