ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 927/516/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.08.2015у справі№ 927/516/15 Господарського суду Чернігівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Прилукитепловодопостачання"простягнення 1 351 407,73 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Демчук О.В. (дов. від 18.04.2014),

відповідача: Трепаченко А.М. (дов. від 05.01.2015)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" про стягнення 1 351 407,73 грн. заборгованості, в тому числі 0,01 грн. боргу за отриманий природний газ, 323 876,93 грн. пені, 877 821,98 грн. інфляційних втрат та 149 708,81 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/3180-ТЕ-39. При цьому, позивач посилався на приписи статей 549, 611, 624, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2015, ухваленим суддею Моцьор В.В., припинено провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 0,01 грн., у решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд першої інстанції виходив з обставин укладення між сторонами у справі договорів про організацію взаєморозрахунків від 01.08.2014 № 327/30 та від 06.10.2014 № 619/30. Суд дійшов висновку про те, що внаслідок укладення вказаних договорів, сторонами було змінено порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу. З огляду на що, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування інфляційних, річних та пені через порушення умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/3180-ТЕ-39. Припинення провадження в частині стягнення 0,01 грн. боргу вмотивовано тим, що заявлена до стягнення сума боргу вже була предметом спору, за наслідком розгляду якого прийнято судове рішення. При цьому, суд керувався приписами статей 530, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, статті 8 Закону України "Про теплопостачання", статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Агрикової О.В. - головуючого, Рудченка С.Г., Чорногуза М.Г., постановою від 26.08.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення у цій частині, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що укладені договори про організацію взаєморозрахунків не звільняють відповідача за неналежне невиконання умов договору купівлі-продажу природного газу, а визначені у договорах субвенції з державного бюджету є лише способом компенсації відповідачу недоотриманих коштів внаслідок різниці у тарифах. Окрім цього, скаржник зазначає про безпідставну відмову у задоволенні і тих позовних вимог, що охоплювали період часу, який передував укладенню договорів про організацію взаємних розрахунків. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 536, 549, 599, 610, 611, 624, 625, 631 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, 230, 231 Господарського кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Прилукитепловодопостачання" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3180-ТЕ-39, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природній газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природній газ на умовах цього договору (пункт 1.1. договору). Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати упродовж місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Судами також установлено, що на виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу упродовж з січня по вересень 2013 року природний газ в обсязі 5755,107 тис.куб.м на загальну суму 7 534 586,09 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.08.2013, 30.09.2013, 28.10.2013, 31.10.2013 та 24.01.2014. Відповідач частково оплатив вартість поставленого газу, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по зазначеному договору у сумі 5 755 110,74 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з 1 351 407,73 грн. заборгованості, в тому числі 0,01 грн. боргу за отриманий природний газ, 323 876,93 грн. пені, 877 821,98 грн. інфляційних втрат та 149 708,81 грн. 3% річних у зв'язку із порушенням строків розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/3180-ТЕ-39. Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із договорів. Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 цього Кодексу). За приписами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За приписами статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Здійснюючи судовий розгляд справи, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 06.10.2014 між сторонами у справі, а також Головним управлінням Державної Казначейської служби України у Чернігівській області, Департаментом фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Прилуцької міської ради Чернігівської області, Управлінням житлово-комунального господарства Прилуцької міської ради укладено договір № 619/30 про організацію взаєморозрахунків. За змістом пункту 1 договору № 619/30, предметом договору є організація проведення взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і "Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30. Пунктом 8 договору № 619/30 сторони також погодили, що відповідач перераховує на рахунок позивача кошти у сумі 7 078 047,53 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 28.12.2012 № 13/3180-ТЕ-39 за 2013 рік. За змістом підпункту 2 пункту 11 та пункту 16 договору № 953/30, з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору та засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору. Також судами установлено, що 01.08.2014 між тими самими сторонами було укладено аналогічний вище описаному договору, договір № 327/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"). Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої пунктом 7.2. договору № 13/3180-ТЕ-39, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки уклавши договори № 619/30 та № 327/30 сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору № 13/3180-ТЕ-39. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За змістом приписів статті 614 названого Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом. Для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2. договору, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, визначених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договорами № 619/30 та № 327/30, відповідно до пункту 16 яких сторони засвідчили, що після виконання договорів вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Як установлено судами попередніх інстанцій, розрахунок за поставлений природний газ за договором від 28.12.2012 № 13/3180-ТЕ-39 відбувся у порядку та строки, передбачені у договорах про організацію взаєморозрахунків № 619/30 та № 327/30, що підтверджується платіжними дорученнями № 8 від 22.09.2014 та № 15 від 15.10.2014. За таких обставин, висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову визнається правомірним. В частині припинення провадження у справі у стягненні 0,01 грн. боргу судові рішення не переглядаються, оскільки фактично скаржником не оскаржуються. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 у справі № 927/516/15 Господарського суду Чернігівської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець