ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 922/2377/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)перевіривши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.08.2015у справі№ 922/2377/15 Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"простягнення коштів

за участю представників сторін від:

позивача: Демчук О.В. (дов. від 18.04.2014),

відповідача: Падалко О.О. (дов. від 23.11.2010)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення 2 488 521,28 грн. основного боргу, 1 452 403,80 грн. пені, 200 546,74 грн. 3 % річних, 3 587 262,96 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості природного газу, поставленого упродовж з січня по грудень 2014 року за договором купівлі-продажу від 31.01.2014 №2701/14-КП-32. При цьому, позивач посилався на приписи статей 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.06.2015, ухваленим суддею Жигалкіним І.П., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 488 521,28 грн. основного боргу, 200 546,74 грн. 3 % річних, 2 587 262,96 грн. інфляційних втрат та 197 526,92 грн. пені. В решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд першої інстанції виходив з обставин порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманого природного газу. Водночас, врахувавши наявність підстав для задоволення клопотання відповідача, суд зменшив розмір заявленої до стягнення пені на 86,4%, відмовивши у стягненні 1 254 876,88 грн. При цьому, суд керувався приписами статей 526, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 233 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Черленяк М.І. - головуючий, Ільїн О.В., Хачатрян В.С., постановою від 17.08.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі в частині відмови у стягненні 1 228 733,61 грн. пені скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що зазначена відповідачам підстава, а саме важкий фінансовий стан, не є винятковим випадком у розумінні закону та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення. На думку скаржника, зменшуючи розмір пені суди не прийняли до уваги і негативні наслідки, спричинені позивачу від прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 549, 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статей 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з 2 488 521,28 грн. основного боргу, 1 452 403,80 грн. пені, 200 546,74 грн. 3 % річних, 3 587 262,96 грн. інфляційних втрат. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманого газу у визначені договором купівлі-продажу від 31.01.2014 № 2701/14-КП-32 строки, у зв'язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача 2 488 521,28 грн. основного боргу, 200 546,74 грн. 3 % річних, 2 587 262,96 грн. інфляційних втрат та зменшив заявлену до стягнення суму пені до 197 526,92 грн., відмовивши у решті позовних вимог. Як убачається зі змісту касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з судовими рішеннями у справі в частині зменшення судом розміру пені на суму 1 228 733,61 грн., відтак рішення і постанова переглядаються судом касаційної інстанції в оскаржуваній частині. Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. За приписами статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи. Як убачається зі змісту судових рішень у справі, суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, зменшуючи розмір заявленої позивачем до стягнення пені до 197 526,92 грн., на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру пені. Зокрема, судами установлено, що відповідач є комунальним підприємством, створеним з метою забезпечення постачання теплової енергії, що виробляється цим підприємством, бюджетним установам та організаціям, та фактично не є споживачем газу. Також, судами попередніх інстанцій взято до уваги збитковість діяльності підприємства та недофінансування і нестабільність надходжень коштів із бюджету, внаслідок чого відповідач не мав змоги своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за отриманий газ. Щодо доводу скаржника про те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків, і при зменшенні пені суди не дослідили негативні наслідки спричинені позивачеві, то відповідно до приписів статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих наявність у позивача збитків, які б були спричинені простроченням саме відповідача. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру пені, так і визначення розміру, до якого вона підлягає зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, враховуючи установлені судами обставини, висновок судів обох інстанцій про наявність правових підстав для зменшення розміру пені до 197 526,92 грн. та відмову у стягненні її решти, визнається правомірним. Посилання скаржника, як на судову практику, на інші постанови Вищого господарського суду України, не можуть бути підставою для скасування судових рішень у даній справі, оскільки вони ухвалені за різних установлених судами попередніх інстанцій обставин справи. Доводи касаційної скарги щодо порушення судами приписів статей 549, 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статей 42, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Інші доводи скаржника також визнаються неспроможними, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 922/2377/15 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець