ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2015 року Справа № 922/1672/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015у справі№ 922/1672/15 Господарського суду Харківської областіза позовомЗаступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції у Харківській області; 2. Харківської міської радидоПублічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе"простягнення 60 368 004,29 грн.
за участю представників сторін від:
прокуратури: Клюге Л.М. (посв. № 014652),
відповідача: Тюменцев В.Ю. (дов. від 22.12.2014)
Представники позивачів в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області та Харківської міської ради звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" про стягнення 60 368 004,29 грн. шкоди. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав про те, що відповідач в порушення вимог закону упродовж періоду з 13.09.2012 по 20.10.2013 здійснював видобування підземних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, внаслідок чого заподіяв державі збитки в розмірі, заявленому до стягнення. При цьому, позивач посилався на приписи статей 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.06.2015, ухваленим суддею Чистяковою І.О., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд установив обставини щодо своєчасного здійснення відповідачем заходів з отримання спеціального дозволу на користування надрами. З огляду на що, суд визнав недоведеною вину відповідача, як необхідну складову цивільного правопорушення. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності за порушення вимог водного законодавства у вигляді стягнення збитків. Окрім цього, місцевим господарським судом враховано і виконання відповідачем платежів зі збору за спеціальне використання води у спірний період. При цьому, суд керувався приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 19, 21, 56, 67 Кодексу України про надра, статей 20, 38, 47, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Бондаренко В.П., постановою від 29.07.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, заступник прокурора Харківської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказує на помилковий висновок судів про недоведеність складу правопорушення, з огляду на відсутність у відповідача протиправної поведінки. На думку скаржника, протиправна поведінка відповідача у заподіянні збитків підтверджується документами, складеними за результатами перевірки. Окрім цього, скаржник зазначає про помилковий висновок судів щодо порушення дозвільними органами строків надання погоджень з отримання відповідачем спеціального дозволу на користування надрами. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 16, 19, 21 Кодексу України про надра, статей 110, 111 Водного кодексу України, статей 47, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України.
На адресу Вищого господарського суду України від Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора та представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області з 23.03.2014 по 14.04.2014 було проведено планову перевірку дотримання Публічним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт № 431/01-04/08-09. Перевіркою встановлено, що основним видом діяльності відповідача є виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства. Водопостачання на виробничі та господарські потреби відповідача здійснюється з 34-х артезіанських свердловин, що розташовуються на ділянці надр, де розташований Немишлянський водозабір. Під час перевірки відповідачем представлено дозвіл на спеціальне користування надрами від 21.10.2013 № 5858, дійсний 20 років. Попередній дозвіл на користування надрами від 12.09.2006р. № 2854, терміном дії якого був продовжений до 12.09.2012. Таким чином, відповідач в період з 13.09.2012 по 20.10.2013 (до моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами) здійснював видобування підземної води для виробничих потреб за відсутності спеціального дозволу на користування надрами. За наслідками перевірки Державною екологічною інспекцією у Харківській області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, проведено розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, розмір яких становить 60 368 004,29 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога заступника прокурора Харківської області, заявлена в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області та Харківської міської ради про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" 60 368 004,29 грн. шкоди. Підставою позову визначено обставини щодо здійснення відповідачем у спірний період видобування підземної прісної води для виробничих потреб за відсутності спеціального дозволу на користування надрами. Статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах. Статтями 68, 69 вказаного Закону встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством. Відповідно до положень Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827). Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України. Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися як водним законодавством, так і законодавством про надра. Відповідно до положень статей 46, 48 вказаного Кодексу водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, статті 49 Водного кодексу України). Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами. Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами зазначеної норми майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій установили відсутність складових цивільного правопорушення, а саме вини, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Відповідно до пункту 9 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 615 від 30.05.2011, надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується заявником з Мінприроди - на всі види користування надрами; Держгірпромнаглядом - на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою та видобування, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, і для створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, рекреаційно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади тощо); Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Для звернення до наведених органів суб'єкт господарювання має попередньо звернутися до інших дозвільних органів, які надають погодження, без яких звернення до наступної ланки дозвільних органів є неможливим. Зокрема зазначеними дозвільними органами є Державна комісія запасів, санітарно-епідеміологічна служба, ДНВП "Геоінформ України". Судами попередніх інстанцій установлено, що з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами, відповідач, до закінчення строку дії попереднього дозволу, завчасно звернувся до відповідних органів, визначених пунктом 9 вказаного Порядку. Водночас, судами були установлені такі суттєві обставини, як порушення радою строку для надання погодження на отримання спеціального дозволу на користування надрами, так і несвоєчасне надання уповноваженим органом розрахунку за видачу дозволу, визначеного Порядком проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 594. Суди установили, що внаслідок цього не було проведено вчасно і процедуру реєстрації та видачі відповідачу спеціального дозволу на користування надрами, що свідчить про відсутність вини відповідача у несвоєчасному отриманні спеціального дозволу на користування надрами. Окрім цього, судами враховано виконання відповідачем платежів зі збору на спеціальне використання води у спірний період. Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій не установили обставин, з якими законодавство пов'язує відшкодування шкоди, колегія суддів погоджується з відмовою суду у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони спростовується обставинами установленими судами попередніх інстанцій та стосується переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. За таких обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 у справі № 922/1672/15 Господарського суду Харківської області залишити без змін.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець