ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 922/1544/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Прокопанич Г.К., Шаргала В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Харківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.08.2015у справігосподарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської радидоСпільного підприємства "Фрегат" товариства з обмеженою відповідальністю простягнення 191 974, 47 грн.за участю представників сторін:

позивача: Ворожбянов А.М. (представник за дов. від 29.12.2014 № 08-11/4849/2-14),

відповідача: Горбатих Ю.А. (представник за дов. від 29.10.2015 №29/10)

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Спільного підприємства "Фрегат" товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з відповідача на користь позивача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 191 974, 47 грн., в зв'язку з нездійсненням відповідачем оплати за землю у законодавчо встановленому розмірі (по звичайним цінам) за використання земельної ділянки, а саме несплати орендної плати, що призвело до фактичного безоплатного отримання відповідачем послуг з користування земельною ділянкою, з посиланням на положення ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2015 по справі №922/1544/15 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 по справі №922/1544/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, рішення суду першої інстанції з даної справи залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 156 Земельного кодексу України.

У відзиві СП "Фрегат" ТОВ просить постанову суду апеляційної інстанції з даної справи залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, СП "Фрегат" ТОВ є власником нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 1488,00 кв.м. по вул. Роганський, 132-А у м. Харкові на підставі свідоцтва про право власності виданого 24.05.2000 Харківською міською радою, що підтверджується інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.11.2014 №29582095.

Головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради було проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що СП "Фрегат" ТОВ з 24.05.2010 використовує земельну ділянку площею 0,0663 га по вул. Роганський, 132-А у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (крамниця споживчих та продовольчих товарів) без оформлення документів на право власності або право користування земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України.

Позивач на підставі ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, здійснив розрахунок доходу, одержаного відповідачем та зазначає, що розмір доходу від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача складає 191974,47 грн., згідно якого дохід за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 складає 150742,70 грн., а за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 41231,77 грн., стягнення якого з відповідача і є предметом спору у даній справі. На думку позивача, не здійснення відповідачем оплати за землю у законодавчо встановленому розмірі (по звичайним цінам) за використання земельної ділянки, а саме несплата орендної плати, призвело до фактичного безоплатного отримання відповідачем послуг з користування земельною ділянкою та, як наслідок, одержання доходів в результаті використання цієї земельної ділянки.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовують незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Як правильно стверджує суд апеляційної інстанції, зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

Тобто визначальною підставою для застосування положень ст.ст. 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов'язковому порядку вибути з його володіння.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що СП "Фрегат" ТОВ набув нежитлове приміщення за адресою Роганська, 132 А в результаті внесення до статутного фонду нерухомого майна внаслідок реорганізації шляхом приєднання до СП "Фрегат" ТОВ юридичної особи СУЧ СП "Стиваліна" ТОВ, що підтверджується Витягом з додаткової угоди № 1 про внесення змін до установчого договору про створення і діяльність СП "Фрегат" ТОВ від 03.03.2000 та Витягом зі Статуту.

СУЧ СП "Стиваліна" ТОВ у свою чергу також набула майно в результаті реорганізації шляхом приєднання ТОВ фірма "МРІЯ" до СУЧ СП "Стиваліна" ТОВ, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення № 1989 про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи.

У свою чергу, ТОВ фірма "МРІЯ" набула у власність нерухоме майно за адресою Роганська, 132 А в результаті договору № 419-В купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, орендованого організацією орендарів орендного підприємства "МРІЯ", що підтверджується копіями договору купівлі-продажу, актів приймання-передання, Свідоцтва про право власності № ИІ9-В.

Отже судом встановлено, що СП "Фрегат" ТОВ набув належним чином нежитлове приміщення по вул. Роганська, 132 А у м. Харкові у незаборонений спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 Цивільного кодексу України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України).

Порядок набуття прав на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду унормований ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.90 (чинного на час придбання спірного майна). За приписами наведеної норми при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

На момент пред'явлення позову діяла стаття 120 Земельного кодексу України від 25.10.01, згідно якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, оскільки відповідач у 2000 році набув право власності на нерухоме майно (нежитлову будівлю літ. "А-2 загальною площею 1488,00 кв.м. по вул. Роганський, 132-А у м. Харкові), розташоване на спірній земельній ділянці, то відповідач, у відповідності до вимог земельного законодавства, набув і право на земельну ділянку під такою нерухомістю на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому судом апеляційної інстанції зауважено, що обов'язковою підставою застосування положень ст.ст. 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК). Так особа набуває майно в іншій спосіб ніж визначено положенням статті 11 Цивільного Кодексу України.

В даному випадку судом апеляційної інстанції встановлено факт правомірного набуття майна за існування достатніх правових підстав, у незаборонений законом спосіб.

Таким чином, набуття відповідачем у власність нежитлових будівель, є саме тим правовим фактом, який породжує у відповідача в майбутньому цивільний обов'язок оформлення правових підстав користування даною земельною ділянкою.

Наявність правових підстав для набуття спірної земельної ділянки відповідачем, свідчить про неправомірність ототожнення позивачем поняття безпідставного набуття майна (земельної ділянки), як підстави застосування положень ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України з не укладенням з боку відповідача договору оренди на спірну земельну ділянку.

За таких обставин, оскільки відсутні правові підстави вважати, що відповідач є набувачем майна або зберігачем його у себе без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1214 Цивільного кодексу України, а судом першої інстанції не надано належної оцінки обраному позивачем способу захисту, невірно кваліфіковано спірну земельну ділянку в якості безпідставно набутого майна відповідачем, висновок господарського суду апеляційної інстанції про скасуванням рішення суду першої інстанції та відмову в позові, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції з посиланням на ст. 152, 156, 157 ЗК України, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідної земельної ділянки, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284. Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд України (Постанова від 01.07.2015 у справі № 916/3311/14).

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає постанову такою, що відповідає чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 у справі №922/1544/15 залишити без змін.

Головуючий суддя : Г.П. Коробенко

Судді: Г.К. Прокопанич

В.І. Шаргало