ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 918/470/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.15 у справі№918/470/15 Господарського суду Рівненської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доВолодимирецької районної спілки споживчих товариствпростягнення 3 415 115,00 грн збитківВ судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Дяденчук А.І. - адвокат за ордером від 12.05.15;

від відповідача: Захарчук П.М. - за дов. від 25.05.15.

Приватним підприємцем ОСОБА_4 у травні 2015 року заявлений позов про стягнення з Володимирецької районної спілки споживчих товариств 3 415 115,00 грн збитків завданих внаслідок викрадення майна. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на не виконання відповідачем пункту 3.1.2 договору №9 від 02.04.14, щодо обов'язку обладнати об'єкт оренди сучасними засобами охорони від несанкціонованого проникнення сторонніх осіб і засобами протипожежної сигналізації, а також організувати цілодобову охорону об'єкта оренди за власний рахунок, що призвело до викрадення товарно-матеріальних цінностей. При цьому, позивач посилався на приписи статей 22, 611, 623, 627, 629, 767, 780, 1166 Цивільного кодексу України, статей 179, 216, 224, 225 Господарського кодексу України.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки пунктом 8.11 укладеного між сторонами договору від 02.04.14 передбачено, що будь-який спір, що виникає щодо цього договору або у зв'язку із ним, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до Третейського суду при Рівненській облспоживспілці.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.07.15, ухваленою суддею Качура А.М., провадження у справі припинено на підставі пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України оскільки в укладеному між сторонами договорі від 02.04.14 наявна умова про передачу спору на вирішення третейського суду.

Рівненський апеляційний господарський суду у складі колегії суддів: Коломис В.В. - головуючого, Огороднік К.М., Демидюк О.О., постановою від 25.08.15, перевірену ухвалу у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення.

Приватний підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову у справі скасувати та передати до суду першої інстанції для розгляду по суті. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на неправильне застосування судами приписів статей 55, 124 Конституції України, статей 1, 80 Господарського процесуального кодексу України, та вважає, що застереження в укладеному між сторонами договорі про передачу спорів на розгляд третейського суду не виключає гарантованого Конституцією України права на розгляд справи у судах. Окрім цього, від Приватного підприємцям ОСОБА_4 надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких підприємець наголошує на тому, що звернення до третейського суду є правом, а не обов'язком сторін.

Від Володимирецької районної спілки споживчих товариств отримано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить ухвалу та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв дідового обороту , вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 02.04.14 між Володимирецькою районною спілкою споживчих товариств та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди № 9 за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення позначене на плані № 1-2 на першому поверсі торгового центру "Рікос", площею 7,0 (сім) метрів квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно з актом прийняття-передачі основних засобів, що є невід'ємною частиною даного договору. Пунктом 3.1.2. договору, встановлено, що орендодавець зобов'язаний обладнати об'єкт оренди сучасними засобами охорони від несанкціонованого проникнення сторонніх осіб і засобами протипожежної сигналізації, а також організувати цілодобову охорону об'єкта оренди за власний рахунок. При цьому, у пункті 8.11 укладеного договору сторони дійшли згоди, що будь-який спір, що виникає з умов цього договору або у зв'язку із ним, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до Третейського суду при Рівненській облспоживспілці (33028, м. Рівне, вул. Чорновола, 13).

За приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. До третейського суду за угодою сторін відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про третейські суди" може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Згідно зі статтею 2 вказаного Закону третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Приписами статті 12 цього ж Закону унормовано, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного підприємця ОСОБА_4 про стягнення з Володимирецької районної спілки споживчих товариств збитків у розмірі 3 415 115,00 грн (вартість викраденого майна) завданих внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання за договором. У пункті 8.11 спірного договору сторони погодили, що будь-який спір, котрий виникає щодо цього договору або у зв'язку із ним, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до Третейського суду при Рівненській облспоживспілці. Окрім цього, судами першої та апеляційної інстанцій також установлено, що відповідачем заявлялось клопотання про припинення провадження у справі з огляду на наявність у пункті 8.11 спірного договору третейського застереження про передачу усіх спорів за цим договором на вирішення до Третейського суду.

Припинення провадження у справі є однією із форм завершення справи, яке зумовлено передбаченими законом обставинами. Зокрема, приписами пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду. Таку угоду, у розумінні приписів наведеної норми, сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму Господарського процесуального кодексу України. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України , така ж позиція викладена і в пункті 4.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18.

Враховуючи викладене та те, що між сторонами наявна третейська угода у вигляді третейського застереження про передачу всіх спорів на вирішення третейського суду, яка недійсною не визнавалася, а тому є обов'язковою до виконання, і при цьому відповідач наполягає на вирішенні даного спору саме третейським судом, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України підстави для припинення провадження у справі.

Водночас, звернення до третейського суду є одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24.02.2004 р. № 3-рп/2004). При цьому, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, відповідно до приписів статті 1221 Господарського процесуального кодексу України мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Підстави для скасування рішення третейського суду визначені статтею 1225 Господарського процесуального кодексу України. Наведене спростовує довід скаржника про позбавлення його права на судовий захист. Таким чином, доводи викладені в касаційній скарзі не підтверджуються матеріалами справи і тому правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.15 у справі №918/470/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець