Постанова ВГСУ від 05.11.2015 року у справі №915/412/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 915/412/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДобролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЕРА"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015у справі№ 915/412/15 Господарського суду Миколаївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ХИМ"до1. Публічного акціонерного товариства "ЕРА"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АРІС-КОНТРАКТ"провідшкодування збитків в сумі 96 410,94 грн.

за участю представників сторін від:

відповідача-1: Остапенко С.Л. (дов. від 10.08.2015)

Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОП ХИМ" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "ЕРА" та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "АРІС-КОНТРАКТ" про стягнення з першого відповідача 96 310,94 грн. збитків та стягнення з відповідачів солідарно збитки в сумі 100 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення першим відповідачем зобов'язань з поставки оплаченого товару відповідно до договору № 031013 від 03.10.2013, що стало наслідком невиконання позивачем договірних зобов'язань з іншим контрагентом та спричинило збитки у вигляді неодержаного прибутку. Вимоги до другого відповідача обґрунтовані укладенням з останнім договору поруки від 01.10.2013. При цьому, позивач посилався на приписи статей 22, 554, 610, 614, 623 Цивільного кодексу України, статей 218, 224, 225 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2015, ухваленим суддею Васильєвою Л.І., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи порушення відповідачем зобов'язань з поставки оплаченого товару відповідно до договору № 031013 від 03.10.2013. Суд дійшов висновку про те, що внаслідок непоставки відповідачем-1 позивачу спірного товару, останній не зміг поставити цей товар іншому товариству, що спричинило позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди. З огляду на що, суд дійшов також висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів збитки у сумі 100 грн. відповідно до договору поруки від 12.11.2013. При цьому, суд керувався приписами статей 22, 553, 554, 614, 623 Цивільного кодексу України, статті 225 Господарського кодексу України.

Одеський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Мацюри П.Ф. - головуючого, Лисенко В.А., Ліпчанської Н.В., постановою від 20.08.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "ЕРА" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на неврахування судами доказів листування між сторонами, які підтверджують односторонню відмову позивача від отримання продукції у зв'язку з її неналежною якістю. Також скаржник зазначає про недоведеність розміру упущеної вигоди та існування безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою першого відповідача і завданими позивачеві збитками. Окрім цього, скаржник зазначає про сплив строку для звернення із позовом до поручителя за договором поруки, а відтак і не підсудності даної справи Господарському суду Миколаївської області. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 22, 559, 610, 623 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ХИМ" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу першого відповідача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення відповідача-1, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 03.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП ХИМ" та Публічним акціонерним товариством "ЕРА" укладений договір купівлі-продажу № 031013. 03.10.2013 сторони за договором підписали специфікацію № 1 до договору на загальну суму 157 824 грн. Зазначено умови оплати - 100% передоплата. 11.11.2013 сторонами договору погоджено специфікацію № 2 до договору, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство "ЕРА" зобов'язується виробити та поставити на адресу позивача, а позивач прийняти та оплатити товар - рукав п/п 160 у кількості 3,5 т. та полотно п/п 95 у кількості 1 т. на загальну суму 115 613,50 грн. на умовах 100 % передоплати. Судами установлено, що Публічне акціонерне товариство "ЕРА" недопоставило позивачу рукав п/п 160 у кількості 1,95 т. та полотно п/п 95 у кількості 0,4 т., на загальну суму 60 257,04 грн. Також судами установлено, що 12.11.2013 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛПРОМСЕРВИС" укладений договір поставки № 12/13, за умовами якого позивач зобов'язався продати, а Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛПРОМСЕРВИС" прийняти та оплатити товар, а саме рукав п/п 160 в кількості 1,95 т. на суму 129 108 грн., полотно п/п 95 в кількості 0,4 т. на суму 27 560 грн. на загальну суму 156 667,98 грн., отриманий від Публічного акціонерного товариства "ЕРА" за договором купівлі - продажу № 031013 від 03.10.2013 (пункт 1.1. договору). Відповідно до пункту 4.1. цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОП ХИМ" зобов'язалось здійснити поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛПРОМСЕРВИС" протягом 7 (семи) календарних днів з моменту пред'явлення письмової вимоги на поставку. Вимога на поставку товару не може бути пред'явлена раніше ніж 22.11.2013. Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛПРОМСЕРВИС" 23.11.2013 пред'явило позивачу вимогу на поставку товару, проте здійснити поставку протягом 7 днів останній не зміг. Відповідно до пункту 4.2. договору поставки № 12/13 покупець має право розірвати договір в односторонньому порядку у разі порушення постачальником строку поставки товару, передбаченого в пункті 4.1. договору, шляхом вручення під розпис листа-повідомлення про розірвання договору. Договір є розірваним з моменту отримання постачальником листа-повідомлення від покупця. Оскільки, позивачем в обумовлений договором № 12/13 термін не було поставлено товар Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛПРОМСЕРВИС", останнє 08.12.2013 повідомило позивача про відмову від договору поставки та його розірвання в односторонньому порядку. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ХИМ" до Публічного акціонерного товариства "ЕРА" та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "АРІС-КОНТРАКТ" про стягнення з першого відповідача 96 310,94 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди та стягнення з відповідачів солідарно збитки в сумі 100 грн. на підставі договору поруки від 01.10.2013. Підставою позову визначено порушення відповідачем-1 зобов'язань з поставки оплаченого товару відповідно до договору купівлі-продажу № 031013, що стало наслідком невиконання позивачем договірних зобов'язань з іншим контрагентом та спричинило збитки у вигляді неодержаного прибутку. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально. За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено, упущена вигода. За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, при вирішенні даного спору саме на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками. Відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини. Збитки це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і збитків, що настала, при якому протиправність є причиною, а збитки - наслідком. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як убачається із оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції установивши обставини непоставки відповідачем-1 позивачу товару на за договором від 03.10.2013 № 031013 на суму 60 257,04 грн., а також непоставки позивачем цього товару іншому товариству за договором № 12/13 від 12.11.2013, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача-1 упущеної вигоди, розрахованої як різниця між сумою за договором № 12/13 від 12.11.2013 та сумою здійсненої позивачем попередньої оплати непоставленого товару. Між тим, повторно розглядаючи спір, апеляційної суд не досліджував усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Відповідач-1 у суді апеляційної інстанції наголошував на відсутності доказів, які б підтверджували, що саме внаслідок протиправної поведінки відповідача-1 позивачу були завдані збитки у формі упущеної вигоди. Як убачається з оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не дослідив умови договору купівлі-продажу № 031013 в частині строків здійснення відповідачем-1 поставки товару позивачу. Відповідач-1 зазначав, що за умовами договору № 031013 поставка товару мала бути здійснена ним упродовж 15 календарних днів з моменту здійснення позивачем 100% оплати вартості товару. Оскільки, 100 % оплати вартості товару за специфікацією № 2 позивачем було здійснено 21.11.2013, відтак, за умовами договору термін видачі товару зі складу відповідача-1 (у тому числі і непоставленого товару на суму 60 257,04 грн.) спливав тільки 06.12.2013. За доводами відповідача-1, зазначене свідчить про відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача-1 та заявленими позивачем збитками, позаяк унеможливлює здійснення позивачем поставки спірного товару іншому товариству упродовж 7 календарних днів з моменту пред'явлення цим товариством вимоги від 23.11.2013. Втім, суд апеляційної інстанції правої оцінки таким доводам відповідача-1 не надавав, відповідні обставини справи не з'ясував. При цьому, досліджуючи розрахунок збитків, заявлених позивачем до відшкодування, суд апеляційної інстанції не надав і оцінки доводам відповідача-1 щодо неврахування у розрахунку цих збитків реальних витрат з перевезення спірного товару та інших витрат, які мав понести позивач, а відтак передчасно визнав розмір збитків обґрунтованим і таким, що підтверджується документально. У розумінні приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Отже, суд повинний навести зміст усіх заперечень та викласти обставини, з огляду на які ці заперечення не взято до уваги, адже викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності сторін. Разом з тим, згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а тому господарський суд забезпечує сторонам умови для встановлення фактичних обставин справи та оцінює кожний доказ окремо, а всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Принцип змагальності створює необхідні умови для реалізації прав сторін на повне та об'єктивне з'ясування обставин справи. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про доведеність наявності усіх елементів складових цивільного правопорушення, як обов'язкової умови для покладення на відповідача-1 відповідальності у вигляді відшкодування збитків у заявленому до стягнення розмірі. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Постанова апеляційного суду наведеним вимогам не відповідає. Враховуючи викладене, постанова у справі підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.